8 лютого
Кожного з нас щастя любить по-своєму. Когось воно з перших днів бере за руку і веде відомими лише йому стежками, обходячи далеко-далеко біди та нещастя. Комусь воно часто усміхається, даруючи вдачу в найважливіших справах. Від когось воно ніби ховається і, піддивляючись через шпарину, радіє: ось, бач, із цією бідою ти справився, тож тепер, мабуть, нагороджу тебе маленькою перемогою і... додає ще кілька випробувань, які нам здаються простими буденними справами.
У моєї знайомої — суцільна круговерть невдач: діти часто хворіють, чоловік ніяк не знайде роботи, із свекрухою постійний конфлікт, на роботі теж не все гладко, а вона, посміхаючись, каже: «Ну, і що, що мене щастя не любить, зате я його ой, як люблю!»
Вірю її словам і щиро бажаю у відповідь: «Хай щастить тобі, Любо!»