Головним героєм 2010 року без перебільшення можна назвати вітчизняний малий бізнес, який в рекордні строки об’єднався і вийшов на Майдан відстояти своє бачення Податкового кодексу. Звичайно, можна сперечатися про успішність досягнутих результатів у підготовці «податкової біблії». Проте один позитив безперечний і очевидний — переконання підприємців почали змінюватися у бік усвідомлення своєї суспільної й політичної ролі в державі. Словом, українські дрібні підприємці стали на шлях лібералізму. Саме ним пройшли цивілізовані країни світу, надійність економічного тилу яких сьогодні забезпечує малий і середній бізнес. Що ж заважає вітчизняному бізнесу успішно просуватися у вибраному напрямку? І які законодавчі ініціативи допоможуть малому і середньому підприємництву щонайшвидше здолати основні бар’єри на шляху до ліберальної економіки? Про це «День» запитав голову парламентського Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Наталію КОРОЛЕВСЬКУ:
— Ви відвідали Давоський форум, на якому великий бізнес традиційно придивляється до потенційних інвесторів, скажіть, які висновки має зробити з нього Україна?
— Одне з головних посилань на форумі — економічна система ХХ століття вже не здатна керувати ризиками ХХІ століття. Наявні в ній механізми управління застаріли, оскільки просто перекладають ризики з одних частин суспільства на інші, як правило, найуразливіші. Також на форумі прозвучало, що не можна допустити трансформації економічної кризи в соціальну. Адже традиційні управлінські рішення і тенденції передбачають вирішення багатьох економічних проблем за рахунок майбутніх поколінь. Ці тенденції, зокрема, актуальні і в Україні: ризики, пов’язані з інфляційними процесами, безробіттям і бідністю, хочуть перекласти на найбідніші верстви населення. Розвитку таких тенденцій необхідно запобігти, і з цим на форумі погодився весь цивілізований світ.
Форум також підтвердив, що Україна залишається інвестиційно привабливою для європейських і багатьох інших країн світу. Під час українського ланчу в Давосі інвестори відзначили нові конкурентні переваги нашої країни. Зокрема, в перспективі головною конкурентною перевагою для України може стати створення найбільш вільної економіки на європейському просторі. Тобто інвестори вірять, що у нас можна створити привабливіші умови для ведення бізнесу, ніж у країнах Європи, які мають дотримуватися певних зобов’язань в рамках ЄС. Але корупція, відсутність гарантій прав на власність, колосальна бюрократія — головні перепони на шляху до вільної економіки.
Зараз до нас ідуть здебільшого спекулятивні паперові інвестиції. А Україна потребує «важких» інвестицій, що здатні створити нові виробництва і модернізувати існуючі. Інвестори з «важкими» інвестиціями з цікавістю дивляться на Україну, та не квапляться вкладати гроші. Вони перестали вірити обіцянкам і чекати виконання «домашніх завдань», які з року в рік Україна бере на себе, і, на жаль, так і не виконує. Посткризове покоління інвесторів стало досить цинічним, обачливим, і воно вже не вдається до емоційних рішень щодо інвестування в зростаючі ринки, як це було до кризи. Інвестори чекають від України зрозумілих пропозицій і чітких гарантій. І звичайно, вже всі знають про головну біду вітчизняної економіки — всюдисущу корупцію.
50 % ЕКОНОМІКИ — В «ТІНІ»
— Які кроки необхідно зробити, щоб успішно виконати «домашнє завдання» і зміцнити віру інвесторів в Україну?
— Економічна свобода — це умови, за яких в країні вигідно вести легальний бізнес. Сьогодні у нас одні з найвищих податків, величезна корупція, найбільш зарегульована дозвільна система, а процедура відкриття і закриття бізнесу — дороге задоволення навіть для забезпечених громадян. Потрібно щонайшвидше міняти все це, спираючись на досвід країн, які посідають передові позиції в процесі економічної лібералізації.
Наприклад, США сьогодні знижує податки, ліквідує пільги для великих американських компаній і заморожує витрати федерального бюджету на п’ять років. Крім того, владі треба взяти на озброєння одну з тез Давоського форуму. Її суть полягає в тому, що Європі необхідний агресивний трансконтинентальний поштовх для підприємницької ініціативи. Тобто Європа в майбутньому збирається робити ставку на економічно активних людей, диверсифікацію бізнесу й максимальний розвиток малого і середнього бізнесу. А в Україні доки цього не почули, тому що хочуть побудувати жорстку вертикаль залежності бізнесу від контролюючих органів і держави. Зараз стимулюється розвиток лише виключно великого бізнесу.
Крім того, Україна має створити стимул-реакції для легалізації бізнесу, адже 50% економіки — в «тіні». Останні 50 % легальних підприємств не зможуть забезпечити населення соціальними гарантіями на 100 %. Цього не витримає жодна економіка.
— Як відбувається процедура перереєстрації фізичних осіб підприємців, що працюють на спрощеній системі оподаткування?
— Перереєстрація почалася в січні, тому статистики немає. Проте, за словами самих підприємців, відомо, що в окремих регіонах цей процес блокувався податковими органами, тому що в Податковому кодексі нового механізму функціонування спрощеної системи немає. Сьогодні всі чекають нових умов і правил гри.
— Якими будуть ці нові правила, адже комітет спільно з Радою підприємців при парламенті зараз готує новий варіант законопроекту зі спрощеної системи оподаткування?
— Документ закриє схеми використання «спрощенки» великими компаніями задля мінімізації податків і збереже можливість для громадян займатися справою. Нині документ перебуває на доопрацюванні, впродовж двох тижнів в регіонах відбудеться його презентація й громадське обговорення. Після чого в нього внесуть зауваження і в кінці лютого він буде представлений парламенту. Над документом також працюватиме Мінфін. Сподіваємося на діалог із виконавчою владою.
— Якщо запропонований бізнесом варіант законопроекту про «спрощенку» не підтримає парламент, на яку реакцію варто чекати?
— Думаю, що реакція бізнесу буде дуже негативною.
— Знову «податковий Майдан»?
— Я б не хотіла, щоб Майдан перетворився на інструмент шантажу влади за принципом «або так, або взагалі ніяк». Перш за все має бути діалог, аргументи й пошук компромісного варіанта. Україна мусить виробити нову економічну модель розвитку, яка відповідала б реаліям ХХІ століття. Якщо 78% населення живе за межею бідності (за методикою ООН), понад 45% не впевнені в постійному робочому місці, і при цьому народжуваність в країні знижується, — це означає, що в економіці назріли глобальні проблеми, котрі не можливо вирішити за допомогою усталених підходів.
ДОЛЯ МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ — 16% ВВП
— Нам потрібна модель «розумної» економіки, яка допоможе вирішити відразу всі питання. Хіба така існує?
— На жаль, чарівної палички тут немає. Та країні й бюджету треба якнайскоріше відмовлятися від прив’язки до металургії і хімії. Не можна розвивати економіку й будувати внутрішню модель надання соціальних благ і гарантій, спираючись в основному лише на дві галузі, які практично повністю залежать від добробуту зовнішніх ринків. Криза довела абсурдність такої моделі розвитку. Ера панування металургії і хімії в Україні повинна закінчитися. Майбутнє за інноваціями, аграрним сектором, малим і середнім бізнесом. Адже українці традиційно підприємницький народ. Проте зараз доля малого і середнього бізнесу становить лише 16 % ВВП, а має становити — близько 60% ВВП.
Всього за станом на кінець минулого року кількість фізичних осіб підприємців-«спрощенців» становила три мільйони 116 тисяч. За рік закрилася 161 тисяча. Детальніший аналіз свідчить, що з трьох підприємств, що відкрилися торік, два закрилося. Гірше було лише в кризу: з чотирьох закривалося три. Бізнес не довіряє владі. Причина ситуації, що склалася, — нерозуміння владою ролі малого і середнього бізнесу в економіці.
— Як вважаєте, чому майже за 20 років незалежності малий і середній бізнес, незважаючи на пристрасні обіцянки прем’єр-міністрів від різних політичних сил посприяти його розвитку, так і не зміцнів?
— Комусь не вистачало політичної волі, комусь — знань, а інколи гору беруть силові органи, які за рахунок «малих» і «середніх» в основному й годуються. У влади доки немає розуміння того, що левову частку прибуткової частини бюджету повинен формувати саме малий і середній бізнес. У Європі держава максимально спрощує всі процедури і правила ведення бізнесу. А в нас до цих пір так і не скоротили вдвічі кількість контролюючих органів (що обіцяли ще минулого року), тому що міністерства заблокували це питання. Не діє й ухвалений закон про державно-приватне партнерство, який допоміг би підняти з колін житлово-комунальний сектор, зношеність фондів якого складає інколи і 70%! «Принцип мовчазної згоди» й «декларативний принцип», з такими зусиллями прийняті торік Верховною Радою, фактично заблоковані чиновниками виконавчої влади.
Усі ці зволікання шкодять вітчизняному бізнесу і економіці в цілому. Вони негативно відбиваються на конкурентоспроможності готового українського продукту. Всі ці контролюючі органи, сотні довідок, які видають сотні міністерств і підвідомств, — це «п’явки», які присмокталися до економіки і паралізують поліпшення якості життя людей.
ГОТУЄТЬСЯ ЗАКОНОПРОЕКТ ПРО АГЕНТСТВА З ПІДПРИЄМНИЦТВА
— Відбиватися від цих «п’явок» і відстоювати інтереси бізнесу раніше хоч якось допомагало Держкомпредприємництво. А як тепер: чи ліквідований цей орган і що йде йому на зміну?
— Держкомпредприємництво ще перебуває в стадії ліквідації. Воно трансформується в окремий департамент Міністерства економіки. Такий статус повністю нівелює його первинну місію. Не зможе департамент ветувати навіть невигідні бізнесу регуляції, перебуваючи у складі органу, що видає їх. Тому я проти ліквідації Держкомпредприємництва і з відповідною пропозицією звернулася до Президента України.
На мій погляд, натомість необхідно створити незалежний орган з окремим державним статусом, який би мав більше повноважень з ветування і регуляції всіх регуляторних актів, що впливають на життєдіяльність бізнесу. Зараз комітет вивчає досвід багатьох країн, зокрема Польщі, і готує законопроект про створення Агентства з підприємництва.
— Які ще документи готуються на підтримку малого і середнього бізнесу?
— Найголовніший документ — «конституція» малого бізнесу — законопроект про статус малого і середнього бізнесу, який визначить статус, роль економічно активних громадян в розвитку економіки і гарантує їхні права.
Також ми плануємо подальшу дерегуляцію. Треба максимально знизити кількість видів діяльності, що підлягають державному контролю, ліцензуванню. Ще один важливий закон — про ринки, який дозволить вивести їх з тіні.
— Після підписання Податкового кодексу Президентом України ви говорили про внесення до документа змін. Чи є перелік податкових поправок?
— Є три принципові моменти. Перший — зміни запропонованого механізму автоматичного повернення ПДВ. Те, що запропоновано нині, — це великий обман, тому що згідно з розробленими урядом критеріями автоматичне повернення зможуть отримувати лише кілька українських і європейських транснаціональних компаній. Для решти ситуація погіршиться. Бізнес та інвесторів не влаштовує такий варіант. Друге — скорочення повноважень контролюючих органів, які сьогодні тотально використовують своє право контрольних перевірок. І третє — спрощена система оподаткування, оскільки з квітня 2011 року (згідно з Кодексом) юрособи не зможуть відносити витрати від роботи з фізособами — «спрощенцями» — на свої валові витрати. Зараз за цим принципом працюють близько 300 тисяч дрібних і середніх підприємців фізосіб. Якщо цю норму не переглянути, то підприємці розоряться і стануть безробітними.
ПОТРІБНА «ШОКОВА РЕФОРМА» ЩОДО БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ
— Мені доводилося чути від страйкуючих підприємців на Майдані, що вони готові платити в два-три рази більше до бюджету, але чекають від держави поступок.
— Сьогодні малий і середній бізнес, особливо якщо говорити про єдиноподатківців, що працюють на ринках, офіційно платить єдиний податок у розмірі 86 гривень і плюс соцвнесок. Проте це лише видима частина айсберга під назвою «витрати підприємця». Існує підводна, яка в два-три рази перевищує офіційну. Йдеться про різні чиновницькі побори і збори на місцях. Тому бізнес заплатить державі і в два рази більше податків в тому випадку, якщо буде «шокова реформа» щодо боротьби з корупцією, а не «шокова реформа» у вигляді Податкового кодексу, який знищує економіку.
— Де належить шукати проблеми корупції: в ментальності чи недотриманні букви закону?
— Головна причина корупції — створення для неї умов на державному рівні у вигляді регуляцій, ліцензій і т. ін. Чим їх більше, тим більше умов для особистого контакту з чиновником, від бажання якого залежить, вирішити чи ні, виписати документ чи ні. Тотальна присутність людського чинника в ухваленні державних рішень стимулює корупцію.
70% ЧАСУ БІЗНЕСМЕНИ ВИТРАЧАЮТЬ НА КОНТРОЛЕРІВ І ЧИНОВНИКІВ
— Можливо, швидкість економічних перетворень в Україні низька, тому що бізнес ще не усвідомив повною мірою свою роль у цьому процесі?
— У кожній країні бізнес такий, яким йому дозволяє бути держава. Сьогодні близько 70% свого часу бізнесмени витрачають на спілкування з контролюючими органами влади і чиновниками. Саме через брак часу бізнес ще не оцінив повною мірою свою місію і роль у формуванні нової економічної моделі держави. Проте консолідація в економічному середовищі довкола цього питання вже почалася.
Пригадаємо бізнес початку 2000-х років: його можна було назвати таким, що стоїть навколішки. Та після випробування кризою і відчуття економічної свободи обличчя українського підприємництва змінилося. Бізнес не хоче і вже не ставатиме на коліна перед державою. Підтвердження тому — останні події довкола прийняття Податкового кодексу. Український бізнес готується до участі в будівництві нової економіки держави. В усій країні створюються неформальні майданчики, суспільні рухи, в рамках яких бізнес мислить прогресивно і по-державному, чого треба ще повчитися нашим чиновникам.
Чим сьогодні бізнес відрізняється від чиновників? Тим, що підприємці звикли заробляти, а не красти. І чиновник ніколи не зрозуміє бізнесмена, тому що у нього ніколи не було ні стільки свободи, ні стільки відповідальності. За економічно активним цивільним суспільством в нашій країні майбутнє.
— І наостанок, давайте перейдемо від економіки до політики: де ви себе бачите в майбутньому — в опозиції, в складі Кабінету Міністрів чи на чолі власного політичного проекту?
— У найближчій перспективі я бачу себе в комітеті промполітики. І робитиму все, аби люди справи, патріоти української економіки, що вкладають сили і гроші в розвиток нашої країни, створюють робочі місця і сплачують податки, консолідувалися і взяли активну участь в розбудові України ХХІ століття. Я всіляко підтримуватиму таку суспільну ініціативу.
