Добре, що наш телеекран із самого початку року рішуче обернувся в бік веселощів і завзяття. Незважаючи ні на що. Розваги й відпочинок рейтингово перевершують смуток і кризу. Нарешті «жити стане краще й веселіше!» Хоч і на телеекрані.
Вічну тезу менеджерів і широких мас: дайте, нарешті, відпочити біля телека після напруженої й нервової роботи — цілком задовольнять. І аналітики-провидці матимуть рацію. Телевізор — для розваги, а інтернет — для інформації. Все.
І ось уже вишиковуються один за одним квартали реготу, відкриваються й міцніють дедалі новіші гумористичні клуби й «клаби», володарями дум стають Сердючка та Кролики.
Телерозваги будуть головним продуктом і нашого, і сусіднього ТБ.
Подивімося лише останні заголовки наших ЗМІ. «КРТ міняє формат із просвітницького на розважальний», «Плюси» стають розважальним каналом», «Після ребрендингу канал має стати розважальним».
Комерційний директор компанії Media Large International Едуард Соловйов проголошує: «Акціонери вирішили відмовитися від просвітницького формату... і тепер канал стає розважальним з великою часткою гумористичного контенту...» Чудово. Авжеж, застаріла нудьга цієї просвіти, хай мудрують і займаються цим інші.
Звісно, попередні товариші на «Київській Русі» були неправі. «...Спочатку КР була каналом, налаштованим на суспільне духовне мовлення (яке застаріле неподобство! — Ю. І.). Але чому? «Не ставилося завдання на самоокупність». Ось де зарито телесобаку!
Але якщо уточнити ще одну мету, думаючи про людей... «Головною метою переформатування є бажання відійти від асоціацій зі старим мовленням і позиціюванням каналу, головну аудиторію якого становлять люди старше 35—40 років. З економічного погляду це було невигідно». А з людського?
«Старі» нашому ефіру не потрібні. А діти? Тим паче. Для нашого ТБ це якісь волоцюжки-безбатченки. В Україні не те що дитячих каналів — дитячих редакцій уже давно немає. А втім, у нас ще в 60-х роках минулого століття було потужне дитяче мовлення. І з жартами, й без них. А перед нинішніми святами в Росії два дуже потужних канали відкрили «Карусель» для дітлахів. А нам навіщо?
Та повернемося на «Київську Русь». Ну гаразд, подобається не просвітою займатися, а реготати. Вільному воля. Але, виявляється, — який спартанець! — люди старше 35—40 років узагалі каналу не потрібні. Молодші потрібні для розваг, а старших скинемо з дніпровських схилів і пароплава сучасності як непридатних для сприйняття розважальних програм. Телеглядачі, старші 35—40 років, годяться лише для просвіти, та й то невідомо де.
Хай щастить! Щасливої дороги в самоокупність через розваги! Але де наш чудовий гуморний менеджер візьме відповідний контент у нашому скромному й не дуже гумористичному житті, ось у чому питання.
Так, труднощі очевидні, коли в реальному житті уже не актуальний гумор класиків, зокрема українських, хоч колись Остапа Вишню видавали мільйонними накладами). Критикувати кожен уміє. Але ми готові прийти на допомогу суто конструктивно і з корисними порадами.
Як же досягти самоокупності на ниві гумору й розваг, на які нині такий попит?
Радимо ширше використовувати таке сучасне явище, як шоу-біз. Він бурхливо розвивається й у нашій країні як окрема галузь, за своєю всеосяжністю залишивши позаду індустрію, сільське господарство, науку, збройні сили. А це вже не жарт.
У співочій колись Україні пісня ще залишилася. Але шоу-бізова. Вона ж попсова. Хай і далі трусяться й стрибають в імлі з кількома спецефектами, освітленням і блискітками й зі своїми шоу-балетами. Їх дуже багато й вистачить не на одну телепередачу.
Застосовуйте розмовний жанр на телеекрані. Але не надумайте брати цього старого базіку з Одеси. Він зі своїми тонкими хохмами завжди був хіба що для інтелігенції. Тільки де ця інтелігенція? Який від неї рейтинг? Інша річ — різносторонній Поплавський, цілком народний.
Існують труднощі у такого масового жанру, як пародія. Прототипів майже не залишилося. Пародистів стало значно більше, ніж персонажів, яких вони пародіюють. Вихід — пародіювати пародії.
Любіть і продукуйте серіали. Але не допускайте проникнення в них навіть натяку на ці нерейтингові витребеньки — кіномистецтво. Померлий жанр. Шкідливий для телеекрана. Ви повинні дотримуватися сучасних тенденцій. Які можливості! Бурхливо зростає кількість успішних бізнесменів і заможних бандитів, є змичка з міліцією, прокуратурою й адвокатурою — і одних, і других тягніть у серіали. Як гарнір: хто з ким спить на роботі, вдома й у Майамі. Хто раніше й від кого завагітніє, а хто — пізніше. А головне — хто кого вб’є. І як.
Перекуповуйте за чималі гроші те, що вигадали спершу на Заході, далі в північного сусіда.
А що робити? Хіба в нас можуть створити що-небудь путнє? Насолоджуйтеся купленим. Але будьте напоготові!.. Не забувайте про ідентичність. Нещадно вирізуйте просто з плівки шматки наших великих цінностей та осіб. Із морально-патріотичних міркувань. Старий жарт «...Нам нужны такие Гоголи, чтобы нас не трогали» давно застарів.
Ширше вдавайтеся до жанру роздягань.
Культивуйте в наші складні кризові часи певного недоїдання й відсутності багатьох вітамінів боротьбу з переїданням, схуднення та особливо кулінарні програми. Нехай і у вас вони будуть у великих обсягах мовлення і смаку. Більше репортажів з ПТС із чемпіонатів поїдання сала й борщу в оточенні звичайного населення. Чи знають вони, як зварити в одному казані п’ять тонн борщу, приготувати один величезний вареник? Покажіть, чим це пахне в такій країні, як наша?
Світ розваг і скандалів складний. І якщо виникають труднощі, цілком можна порадитися на вулиці Мельникова щодо сенсацій, сексу й усіх замкових щілин з відомим папараці в керівництві Першого Національного. Він якраз допоможе.
Ніщо не має перешкоджати телерозвазі.
Без реклами ні туди ні сюди. Навіть якщо вона несмішна. В окремих випадках не уникайте все ж таки класичного мистецтва. Але після кожної строфи «Євгенія Онєгіна», «Енеїди», «Іліади» й «Одіссеї» обов’язково подавайте рекламний блок. Це забезпечить значну ємність рекламного ринку.
Новаторські ідеї у сфері розважального ТБ також надають значний простір для роздумів. Повністю заперечуючи рядок одного поета, що, мовляв, «для веселия планета наша плохо оборудована». Водночас можна впевнено стверджувати, що подальша думка-рядок того ж таки поета «Надо вырвать радость у грядущих дней» (навіть за рахунок непотрібної просвіти) — цілком до снаги тій Ері розваг, що вже маячить на обрії. Уже цього року.
Як любитель сміху й розваг, я впевнено й сумно дивлюся в майбутнє. Нікому не спинити нашої телерозважальності — невмирущої, як дурість.
