Яке життя без іграшок? Ніякого, скажуть діти й матимуть рацію. Тому що іграшка для дитини — це теж саме, що для дорослого книжка, комп’ютер, навіть... косметика чи автомобіль. З нею дитина розвивається, здобуває навики, фантазує щось, пізнає, рухається вперед, словом — живе. На нестачу іграшок сьогодні вже ніхто не скаржиться. Але на нестачу якісних іграшок — так. Представники Інституту педіатрії, акушерства та гінекології говорять, що потенційна небезпека та низька якість іграшок, які представлені на українському ринку, просто вражає. Більшість із них продається без узгодження з Державним санепідемконтролем, не маючи відповідних сертифікатів якості.
Якщо пройтися по магазинах і ринках, чого тільки не побачиш — від мініатюрних забавок до величезних м’яких іграшок та автомобілів. Дитина легко може захопитися всім, її увагу привертає все яскраве, все те, що рухається та видає звуки, але батькам та тим, хто хоче подарувати дитині іграшку, треба бути обачним та добре знати таку інформацію. Основне — іграшка має бути безпечною та відповідати віку дитини.
— Правильно підібрана іграшка має відповідати фізіологічним особливостям розвитку зорового, слухового та рухового апаратів у дітей різного віку, — говорить науковий співробітник Інституту педіатрії, акушерства та гінекології, кандидат медичних наук Олеся Головченко. — Наприклад, обираючи музичну іграшку, важливо звернути увагу, знову таки, на рекомендований вік і обов’язково послухати її самому. Якщо звуки надто гучні — це може пошкодити слух дитини.
Що стосується безпечності, то важливим є хімічний склад матеріалу, з якого зроблена іграшка, адже нині в Україні продається величезна кількість таких, що містять небезпечні речовини: формальдегід, толуол, фенол. Ці сполуки здатні викликати алергічні реакції в дітей та вражати нервову систему. Тож перший і найпростіший спосіб дізнатися варта іграшка уваги чи ні — понюхати її. Якщо ви відчуєте сильний запах (різкий, неприємний) — покладіть її й забудьте. На думку Олесі Головченко, якщо іграшка має різкий запах, то це говорить про те, що матеріал, з якого вона виготовлена, виділяє летючі токсичні хімічні речовини.
Потрібно пам’ятати, що маркування — це гарантія якості іграшок та їхньої безпеки. Якщо іграшка відповідає всім вимогам стандартизації, то маркування має бути на ній, її упаковці чи інструкції. Воно має бути чітким, добре читатися і не змиватися. Знак «СЄ» говорить про те, що іграшка пройшла тест та відповідає загальноєвропейським вимогам безпеки та стандарту 58 ЕК 71. Якщо на іграшці чи інструкції до неї ви побачите «Знак лева» (в трикутнику — голова лева), то її можна купувати дитині. Цей знак свідчить, що іграшка отримала ліцензію Британської асоціації ігор та хобі (British Toy& Hobby Association або BTHA), яка має суворі вимоги до якості іграшок та їхньої безпеки для малюків. Крім того, на іграшці чи коробці від неї має бути торговий знак виробника (фахівці кажуть, що «анонімні» іграшки — потенційно небезпечні).
Ще, мабуть, всі знають таке маркування на іграшці, як червоне перекреслене коло, в ньому — дитяча голівка й позначка «0-3». Це означає, що дітям до трьох років не треба гратися цією іграшкою (як правило, там є дрібні деталі, які дитина може проковтнути). Але, як показує досвід, все одно батьки купують такі іграшки, тому порада — будьте біля дитини, коли вона береться за таку забавку.
— Є наука раннього розвитку дитини, яка займається вивченням ролі гри в навчанні й розвитку дитини, впровадження гри в навчання. До речі, всі основні принципи дитячого розвитку розроблені нашим видатним психологом Виготським. Головний із них — гра є основним мотивом, який сприяє її розвитку, через гру дитина пізнає світ. У такому разі іграшки — це засіб, за допомогою якого дитина пізнає життя. Ці принципи лежать у основі раннього розвитку й при розробці іграшок провідними фірмами. Дорослий спочатку є активним партнером у грі дитини, а потім дитина стає все самостійнішою, ініціативнішою, вона стає творцем власних ігор. Іграшка ж має бути цікавою, вона має підтримувати пізнавальний інтерес у дитини, — говорить дитячий психолог, директор Інституту системної сімейної медицини Катерина Істоміна.
Вона та інші фахівці наголошують ще на такому. Зараз є багато іграшок, які самі все роблять — роботи, які самі ходять, виконують якісь дії, машинки, які самі їздять, ляльки, які щось роблять самостійно. На думку психологів, все це гальмує розвиток дитини. Тому що вся активність — всередині іграшки, а дитина стає пасивним спостерігачем. Їй не потрібно нічого самій робити. Розвивальною ж іграшкою є така, яка стимулює дитину до пізнання. В кількамісячному віці немовля спочатку бере іграшку й маніпулює нею: роздивляється, трясе нею — так вона до чогось додумується, наприклад, що ця іграшка може видавати звуки, скручуватися, перегинатися. Все це дитина пізнає самостійно. Згодом відбувається перехід до сюжетних ігор. Вона, наприклад, сама тягне за шнурок машинку, намагається відтворити звук справжньої машина, що їде. Поступово їй стає зрозуміло, що машинка їде за допомогою коліс і що для того, щоб вона рухалася, її треба штовхнути ти потягти. Коли ж дитина грається з ляльками, то приписує їй переживання, почуття — все те, що вона переживала в дитинстві, що бачила, чого навчилася. Так малюк навчається, фантазує, стає активним. Натомість комп’ютеризовані іграшки (які все роблять самі) не дають розвиватися таким важливим психічним процесам. Також вони дають фальшиве уявлення про світ — мовляв, для того, щоб щось отримати, потрібно тільки натиснути кнопочку. Але ж це не так...
ДОВIДКА «Дня»
Фахівці, які вивчають іграшки, називають сім хімічних елементів, небезпечних для здоров’я дитини, які найчастіше трапляються в несертифікованих іграшках:
— формальдегід може викликати алергічну реакцію, сильне подразнення слизової оболонки очей та дихальних шляхів, він подразнює нервову систему, а також може призвести до дерматитів.
UNISEF включила цей компонент до переліку таких, що пов’язані з підвищеним ризиком виникнення ракових пухлин носової та ротової порожнини;
— фенол викликає подразнення слизової оболонки, а його контакт зі шкірою може призвести до опіків. Швидко всмоктується шкірою та вражає нервову систему. В результаті виникає нежить, запаморочення, нудота, головний біль, порушення сну. Найтяжчий наслідок — параліч мускулатури, що може призвести до зупинки серця;
— дибутилфілат викликає зміни в центральній нервовій системі та сприяє зниженню можливостей дитини до розпізнавання запахів;
— толуол сприяє швидкому стомленню, діти стають роздратованими;
— пари ксилолу призводять до дерматитів та подразнення кровотворних органів;
— метиловий спирт при частому контакті може викликати часткову сліпоту;
— свинець викликає в дітей агресію, проблеми з поведінкою, самоконтролем та сприяє погіршенню інтелектуального розвитку.
