Житомирянин Анатолій Іванчихін живе в типовій дев’ятиповерховій «панельці». «Мені було соромно за себе і сусідів, — зізнається, — коли у нашому під’їзді було негарно. Я себе поважаю, тому вирішив своїми силами навести порядок». В хід пішли залишки матеріалів, що залишилися після ремонту у власній квартирі, речі (дзеркало, двері), що стали непотрібними декому з мешканців — так у тамбурі з’явилось щось на зразок ошатної вітальні. На майданчику першого поверху на стінах — барвисті пейзажі: затишна лісова галявина з берізками (на одну з них перетворилася звичайна труба), оаза в пустелі, підводне царство й морська широчінь, ажурна башта на скелі, біля ліфта — гори, водограй, Святе Сімейство з Божою Матір’ю у центрі. На стінах майданчику другого поверху панує військова тема — бойове судно пильнує морські кордони, поруч ракети протиповітряної оборони всіх класів, націлені на ворожі об’єкти. Їхній автор пояснює — написав ці картини на прохання двох офіцерів-відставників, що тут живуть. Одна з мешканок планує розписати майданчик третього поверху, де її квартира, — А.Іванчихін буде надавати їй методичну допомогу. Деякі інші вже замовили сюжети і чекають своєї черги.
Живопис не його професія — 25 років пропрацював лікарем-стоматологом і вийшов на пенсію. Те, що намальовано ним у під’їзді, створювалось п’ять-шість років, в основному у три зимові місяці, коли був вільний від роботи, про яку нижче.
Побувши трохи в ролі пенсіонера, пан Анатолій знайшов собі ще одну справу. Захопившись довгими ранішніми забігами та плаванням у міському гідропарку, він виявив, що береги пляжів забруднені, заросли водоростями, очеретом, травою. І взявся за їх очистку. Нещодавно його взяли до штату пляжу, нині ще й отримує близько 800 грн. платні. А до того працював безкоштовно. Тепер більш ніж кілометрова смуга пляжів (дитячого й дорослого) очищена від бруду. А також А.Іванчихін зробив і вкопав кілька лавочок на березі, натягав каміння, піску і облаштував два невеликих пірси. Неподалік, в кінці пляжу, почав обсаджувати кущами невеликий майданчик — дві горобинові алейки (саджанці-самосіви поки маленькі, але їх — по 150 штук з кожного боку центральної доріжки пляжу), декоративні парканчики з чагарників. А причину свого завзяття пояснює просто (принаймні так він сам думає): «Не в моєму характері проходити повз погане і не зробити добре, якщо бачу, що я можу».
