Виставу «Троє поросят» поставив Юрій Сікало. Відома всім з дитинства казка, розрахована на наймолодшу глядацьку аудиторію, прикрасила Свято св. Миколая як дітям, так і дорослим. Маленькому глядачеві вистава, як і решта постановок театру, пропонує ознайомитися зі справжніми людськими цінностями (дружба, злагода, працьовитість), пройнятися казковою інтригою та насолодитися естетично привабливою рухливою картинкою (художник — М. Данько). Будиночки-парасольки, різнокольорові дерева та цегляний будинок із реалістичними вікнами і дверима — усе живе своїм ляльковим самостійним життям. Цікавими для дитини є і дійові особи вистави — грайливі, енергійні поросята і невдаха Вовк. У постановку «Троє Поросят» введено також додаткових персонажів, котрі, смішні та несподівані, додають їй особливого колориту. Йдеться насамперед про величезного Метелика, що за розмірами більший від Порося, та Сонечко, котре живе з героями в одному просторі, відпускає жарти та є просто екзотичною родзинкою казки.
На перший погляд, вистава «сконструйована» звичайно, навіть занадто «правильно». Проте вона може привернути увагу й дорослого глядача, адже деякі знахідки в популярній історії про Наф-Нафа (Л. Міхня-Тітарова), Нуф-Нуфа (Г. Соболева) і Ніф-Ніфа (Ю. Шаповал), а також сірого Вовка (Ю. Фарафонов) є свідченням художньої винахідливості творців вистави. Чого лише варта табличка на будинку «вул. Поросяча», або мухомор-кляп у Вовчій пащі (явний натяк на життєву недолугість). До речі, такі елементи вносять у відому казку трохи іронії. Смішним для дорослого сприйняття є рішення самих персонажів. Поросята грають на ударних інструментах, співаючи й танцюючи рок-н-рол, а Вовк, котрий виглядає як такий собі нереалізований у житті невдаха, співає під фортепіано пісні в дусі пострадянського шансону (композитор — М. Каландьонок). Він — неначе уособлення розгубленості в житті, втрати справжніх цінностей.
Такий набір непомітних, на перший погляд, але влучних емоційно-смислових деталей, можна вже назвати фірмовим стилем театру ляльок, унікальною стилістикою. Саме художні нюанси для уважного глядача створюють окремий пласт прочитання дитячої, казкової, театральної історії. Адже навіть у звичайній постановці на сцені театру ляльок можуть з’являтися досить несподівані речі, як це було і у попередніх виставах («За двома зайцями» та «Червоній Шапочці»).Ну і, звичайно, особливу енергетику тримає текст вистави. Каламбури та оригінальні рими, сучасні жарти значною мірою оживлюють казку, котра мала вже велику кількість постановок у різних форматах. Нова вистава «Троє поросят» сподобається малечі, адже казка не тільки розповідає, повчає, розважає, а й створює святковий настрій.
