Інцидент із побиттям стався ввечері минулої суботи поруч із будинком, де мешкає сім’я професора Юрія Лисенка, який 10 грудня конференцією трудового колективу Донецького національного університету був обраний керівником цього вишу. Його дружину Тетяну Лев біля під’їзду підстерегли двоє невідомих чоловіків та несподівано кинулися лупцювати беззахисну жінку. Екзекуція продовжувалася й після того, як жертва впала на землю. Вдовольнившись, нападники, непоспішаючи, зникли, не забувши повідомити: «Це тобі за чоловіка!».
Коли «швидка допомога» привезла постраждалу до лікарні, чергові медики поставили їй діагноз «струс мозку та численні забої». Жінці пропонували госпіталізацію, проте, як пізніше із гіркотою в голосі розповідав сам Ю. Лисенко, «чесно сказали, що на даний момент у них «немає умов», ледь не в коридорі треба лежати. Ми відмовилися».
Зателефонувавши до Юрія Григоровича через дві доби після інциденту, ми довідалися, що стан його дружини все ще поганий, вона майже не встає з ліжка, кілька разів доводилося викликати лікаря. Проте лягати в стаціонар категорично відмовляється.
— Можливо, доведеться зібрати кошти й найняти охорону, — бідкається в розпачі вчений, що стикнувся з методами конкуренції по-донецькому. — Це ж жах, що відбувається!..
До теми виборів нового керівника провідного донецького вишу наша газета зверталася вже неодноразово (див. №№ 230, 231 ц. р.). Нагадаємо, усе почалося майже півроку тому, коли керівництвом Міносвіти було знято з посади Героя України, академіка Володимира Шевченка, котрий керував ДонНУ протягом кількох останніх десятиліть. Виконувачем ректорських обов’язків призначили декана одного з університетських факультетів Петра Єгорова, якого неприховано підтримувало галузеве міністерство. Та на виборчій конференції несподівано перемогла альтернативна кандидатура професора Ю. Лисенка.
От тоді почалося «по-справжньому».
Не встиг Юрій Григорович доїхати Києва, щоб передати в належні інстанції документи по затвердженню на ректорській посаді, як до його донецького помешкання постукали оперативники УБЕЗу з ордером на обшук. Нічого в результаті не знайшли і, відповідно, не вилучили, проте ділову поїздку новообраного ректора зірвали. А повернувшись до «шахтарської столиці», Ю. Лисенко ошелешено довідався, що його... вигнали з роботи. Мовляв, заяву на відрядження, яку він залишив у приймальні «виконуючого обов’язки» П. Єгорова, не було останнім завізовано, отже, мав місце прогул. А таке навіть члену-кореспонденту з сорокарічним науковим стажем не мусить сходити з рук. Щоправда, через масове обурення у виші таким неприкритим тиском на обранця колективу, скандальний наказ ображений офіційний претендент на ректорство нібито відкликав.
Тетяна Лев до листопада поточного року працювала фінансовим директором (головбухом) Донецького національного університету й була звільнена тим же «в. о.» Петром Єгоровим. Через суд поновилася на посаді, та водночас потрапила на лікарняний через нервовий зрив. А минулого четверга жінці довелося витримати утомливу процедуру обшуку в своєму службовому кабінеті, який проводила вже міська прокуратура. Не встигла Т. Лев дістатися додому, як люди в погонах повернулися — і, схоже, що лише випадкові свідки події, які стали на захист законної процедури, не дозволили слідчим попорпатися в бухгалтерських паперах за відсутності головної заінтересованої особи. Другий обшук (до речі, в тому самому «стусівському» корпусі, де колись навчався поет) тривав майже до світанку. І знову безрезультатно.
А наступного вечора немолоду вже жінку жорстоко відлупцювали не спіймані досі міліцією «товстолобики».
На такому от детективному тлі досить дивно виглядає заява прес-служби прокуратури Донецької області, що намагається переконати у відсутності зв’язку між несподіваною навалою слідчих та конфліктом навколо ректорського фотеля. Повідомляється, що «на підставі заяви від чинного керівництва ДонНУ та матеріалів перевірки Державної служби по боротьбі з економічними злочинами Головного управління МВС України в Донецькій області було порушено кримінальну справу за фактом розкрадання коштів у особливо великих розмірах і службової фальсифікації посадовцями вишу. Справу порушено за ч. 5 ст. 191 «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» і ч. 2 ст. 366 «Службова фальсифікація» Кримінального кодексу України. При цьому прес-служба прокуратури області визнає, що «за період, що перевіряється, жоден з кандидатів на пост ректора ДонНУ не мав відношення до фінансово-господарської діяльності вишу», і наполегливо рекомендує «не пов’язувати факт порушення кримінальної справи з виборами ректора університету».
Як стало відомо останнім часом, Окружний адміністративний суд Києва визнав незаконним обрання ректора ДонНУ, заборонивши Міністерству освіти укладати контракт з переможцем. Причиною такого судового вердикту став позов доктора юридичних наук, ймовірно, викладача столичної Національної академії внутрішніх справ Олександра Користіна, який стверджує, що він своєчасно подав усі необхідні для реєстрації документи, проте його кандидатура, всупереч закону «Про вищу освіту», не була представлена в перегонах на місце ректора Донецького національного університету.
А от екс-ректор ДонНУ Володимир Шевченко готовий заприсягтися, що процедура обрання керівника вишу конференцією трудового колективу відбулася абсолютно легітимно, згідно зі статутом університету, тим більше — під ретельним наглядом представників галузевого міністерства. «Я вважаю, що це може бути пов’язано лише з якимись махінаціями для того, щоб усунути зараз Лисенка від призначення на посаду ректора. Нічого іншого в цьому немає... Гадаю, що відбувається фальсифікація. Це якесь перекручування карт, тут діють, як шулери», — так прокоментував він останні новини щодо цієї справі.
Тож — гра без правил триває?
