На сьогодні основними експортними галузями вітчизняної економіки, відповідно до Національної стратегії розвитку експорту України, розробленої Міністерством економіки, є металургійна промисловість, сільське господарство, машинобудівна та хімічна промисловості, частка яких становить понад 80% експорту країни.
Як відмічається в стратегії, частка експорту становить понад 50% валового національного продукту України. При цьому він має сировинний характер, що означає досить високий рівень залежності від кон’юнктурних коливань на світових ринках. Наприклад, ті ж зерно чи металопродукція найбільш підвладні впливу зміни цінової кон’юнктури.
Крім того, незважаючи на багаті природні ресурси, стратегічно вигідне географічне розташування та успадковані певні наукові й людські ресурси, у структурі експорту України все ще переважають товари з низькою часткою доданої вартості. При цьому не використовуються належним чином наявні високотехнологічні можливості окремих галузей промисловості (космічної, авіаційної, суднобудівної тощо) — хоча виробничі потужності та потенціал вітчизняних підприємств дозволяють виробляти продукцію, аналогічну тій, що становить значну частку в структурі українського імпорту...
Розв’язати парадокс — нерозвиненості внутрішнього ринку для постачальників сировини та перешкод для переорієнтації експорту на високотехнологічний рівень — нещодавно намагалися на другому засіданні Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України. «Упродовж останніх кількох років у нас зафіксовано від’ємне зовнішньоекономічне сальдо, що негативно впливає на макроекономічні показники держави, примушує турбуватися про золотовалютний резерв Національного Банку, а також про курс національної грошової одиниці, і бентежить усіх суб’єктів ринку. Найпотужніші підприємства України є експортноорієнтованими, оскільки внутрішній ринок не може спожити і 20% виробленої продукції. Йдеться про металургійну, хімічну промисловість, виробництво зерна, цементу, тощо... Тому ми приречені на експорт», — відзначив у своїй доповіді голова Ради Леонід Козаченко.
Аби «приректи» себе на експорт, в хорошому розумінні цього слова, експортноорієнтований сегмент економіки слід належно фінансувати, вважають у Раді підприємців. Але спочатку цей сегмент необхідно чітко окреслити — які з галузей є найбільш пріоритетними.
«Хоча ми і повторюємо з року в рік, що у нас конкурентоспроможні металургія, хімія та АПК, але останні економічні події поставили ці тези під сумнів, — говорить «Дню» член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України Віктор Валєєв. — Ринки Китаю, колись прибуткові для нашої сталі, майже втрачені, а активні дії по створенню власної металургійної індустрії з боку арабських країн скоро закриють і цей напрямок. Але ж, з іншого боку, у нас «непомітно» та іноді всупереч регуляторним діям виросла індустрія розробки на експорт програмного забезпечення. Тож держава має тверезо переглянути стан справ у експорті та діяти рішуче, навіть жорстко, залишаючи неперспективні напрямки та концентруючи ресурси на проривних».
Разом з тим, експерти констатують, що український бізнес по багатьох позиціях сьогодні просто не в змозі на рівних конкурувати з іноземними компаніями на зовнішніх ринках. «Для будь-якої компанії розширення ринку збуту — це, фактично, крок у відкритий космос, — пояснює Віктор Валєєв. — І відповідне забезпечення цього кроку коштує непідйомних для більшості бізнесменів грошей».
Можна назвати цілу низку об’єктивних та суб’єктивних факторів, які призвели до цієї ситуації, стверджує президент Українського національного комітету Міжнародної торгової палати та керівник секретаріату Координаційної ради з питань підвищення конкурентоспроможності при КМУ Володимир Щелкунов. «Але наразі важливо знайти шляхи вирішення тих проблем, які накопичувалися роками, якщо не десятиріччям, — говорить він. — Для того, звісно, над ними хтось має працювати. Не поверхнево, поміж інших важливих завдань, а предметно — від «альфи» до «омеги». Але чи є в Україні єдина спеціалізована структура, яка опікується проблемами українських експортерів?».
Наприклад, у Фінляндії, як розповідає Щелкунов, координацією просування експорту товарів національних товаровиробників, створенням спільних підприємств тощо займається державно-приватна компанія сприяння експорту «Фінпро». В КНР є Всекитайський комітет сприяння експорту. Японія, Корея, Португалія також мають подібні структури. В Україні ж сьогодні вирішення аналогічних завдань покладено на декілька державних установ і підприємств. Так, при просуванні торгівлі на зарубіжні ринки працюють економічні блоки посольств, інформаційне забезпечення виконує державна компанія Центр Держзовнішінформ, пошук інвестицій веде Державне агентство України з інвестицій та розвитку... «Як результат — українські підприємства, що працюють на закордонних ринках, практично не мають ні інформаційної, ні юридичної, ні фінансової підтримки від держави», — резюмує експерт.
Хоча, за словами президента Українського національного комітету Міжнародної торгової палати, ідею створення вищезазначеної структури в Україні підтримали в уряді. «Наразі є відповідне доручення прем’єр-міністра Миколи Азарова, яке ми опрацьовуємо», — повідомив Щелкунов.
Та, окрім створення спеціального органу опіки для українських експортерів, турбує інша «опіка». Митне законодавство України потребує суттєвого доопрацювання, констатують у Раді підприємців. Особливо під час розгляду законотворцями Стратегії розвитку експорту і проекту відповідного Закону, а також проекту Митного кодексу.
Окрім того, за словами Валєєва, найшвидший ефект у підтримці експорту можуть дати: виділення ресурсів «фінансового плеча» для використання механізмів акредитивів, гарантій як страховки від потенційних експортних ризиків; політика економічної дипломатії, при якій МЗС має усіма ресурсами просувати наш експорт; масові освітні програми для потенційних експортерів. «Адже іноді підприємства в регіонах навіть не знають, як правильно написати комерційну пропозицію», — констатує член Ради підприємців при КМУ.
КОМЕНТАРI
IT МОЖЕ СТАТИ НАЙБІЛЬШИМ ДЖЕРЕЛОМ ПРИПЛИВУ ВАЛЮТИ В ЕКОНОМІКУ КРАЇНИ
Валерій КУЦИЙ, генеральний директор ІТ-компанії «Міратех»:
— Експорт — основа в ІТ-індустрії. А для держави — безперервне джерело валютних надходжень. Наявність висококласних фахівців формує обличчя галузі — це та сфера діяльності, що викликає почуття гордості за нашу країну, приносить вагомий прибуток до бюджету і не вимагає інвестицій. Наприклад, один кваліфікований інженер здатний приносити країні близько півмільйона гривень прибутку на рік у твердій валюті. Це при тому, що інвестиції у його «засоби праці» зазвичай не перевищують 10—20 тисяч гривень на рік. Для експорту ІТ-послуг у великих об’ємах визначальне значення має імідж країни на міжнародному ринку. Тому важливими є інвестиції у PR країни, так само як і зниження регуляторних вимог для бізнесу, боротьба з корупцією, ефективний законодавчий та фактичний захист інтелектуальної власності. І в цьому напрямі державі є де посприяти галузі в розкритті її повного експортного потенціалу. Ці процеси відбуваються на тлі зростання інтересу диверсифікації залежності від постачальників із Південно-Східної Азії. Така тенденція намітилася за останній рік і вона не слабшає. Її можна пояснити високою плинністю кадрів, зважаючи на «перегрів» на ринку праці, зростаючими в порівнянні з минулими роками цінами і часто низькою якістю послуг. Наша система оподаткування має враховувати ці моменти. У країнах, де експортноорієнтовані сфери економіки отримують підтримку держави як у формі пільг із ПДВ і податку на прибуток, так і в інших формах, це розуміють. Окрім цього, ІТ, будучи специфічною наукоємною галуззю, практично не вимагає великих довгострокових інвестицій і капітальних вкладень. Інвестиції дуже швидко починають приносити прибуток. У типовій компанії, що експортує ІТ-послуги, до 70—80% витрат складають витрати на оплату персоналу — фахівців, рівень підготовки яких у нас традиційно відповідає й часто перевищує найвищі світові стандарти, при цьому прикладна освіта фактично відсутня, що не дозволяє молодого фахівця відразу ж наймати для роботи в серйозних проектах. А зарплата? Для того, щоб зупинити відтік фахівців, їхня зарплата має не поступатися тій, яку програміст зоробляє в розвинених країнах. ІТ-інженер — дуже мобільний працівник, який дуже легко може змінити місце та країну роботи. Звідси необхідність формування правового поля, що дозволить використовувати спрощені схеми оподаткування, стягування податку з розрахунку середньої зарплати по галузі тощо. Відмова від подібних кроків призведе до розвалу галузі з двох причин: відтік кадрів і низька конкурентоспроможність через низьку кваліфікацію кадрів, що залишилися. А це не вигідно нікому. Тому необхідно підтримувати пільговий рівень податків для галузі, аби зберегти її конкурентоспроможність. Для збереження конкурентоспроможності важлива й професійна підготовка інженерів. Діалог влади, органів освіти та ІТ, що намітився в цьому плані, вселяє оптимізм. Гадаю, тут у нас вийде не лише зберегти завойовані позиції, а й значно їх укріпити — укріплюючи тим самим і експортний потенціал галузі та економіку країни в цілому. Експорт ІТ має усі шанси стати найбільшим джерелом припливу валюти до України, йдеться про багато десятків мільярдів гривень прибутку на рік.
ЗАМІСТЬ МИТНОЇ «ПРАВОТВОРЧОСТІ» — СУЧАСНА МІЖНАРОДНА ПРАКТИКА
Олег ПЛАТОНОВ, голова Громадської ради при Державній митній службі України:
— В Україні переважна більшість учасників різних процесів міжнародної торгівлі чекають актуалізації нормативно-правової бази у сфері митної справи. Аналіз законодавства у цій сфері свідчить про наявність величезної кількості правових норм непрямої дії або норм, застосування яких вимагає додаткових і складних роз’яснень. Ця особливість законодавчої бази сприяла розквіту відомчої правотворчості: практично всі важливі питання митного регулювання зовнішньої торгівлі визначаються шляхом видання відомчих підзаконних актів — інструкцій, наказів, листів-роз’яснень. Їхня кількість обчислюється тисячами (близько десяти тисяч). Як підсумок такого регулювання —маємо спотворений результат, що не відповідає міжнародним нормам і міжнародно визнаній практиці.Підсумовуючи сказане, хотів би узагальнити пропозиції щодо вдосконалення митного законодавства і практики роботи митних органів у контексті підтримки українського експорту.
1. Спростити митні процедури при експорті українських товарів, переглянути перелік документів, що подаються для митного оформлення.
2. Ввести електронне декларування експорту товарів (на першому етапі — тих, що не оподатковуються вивізним митом).
3. Реально забезпечити роботу митних органів за принципом «єдиного офісу» і з використанням механізму «єдиного вікна».
4. Переглянути існуючу нормативну базу в галузі митної справи (підзаконні й відомчі нормативно-правові акти) на предмет відповідності чинним законам. Нормативні акти або окремі норми, що не відповідають законам України або міжнародним правовим актам, до яких приєдналася Україна, скасувати.
5. Переглянути існуючий порядок митного оформлення операцій з давальницькою сировиною і підготувати пропозиції (за необхідності — проекти нормативних актів) щодо спрощення митних процедур.
6. Увести електронне декларування транзитних вантажів, в першу чергу на контейнерних маршрутах, де проведений експеримент мав позитивний результат.
IЗ КОНКУРЕНЦІЄЮ СТАНДАРТІВ ПОТРІБНО БОРОТИСЯ ІНФОРМАЦІЙНОЮ ПІДТРИМКОЮ
Михайло ВАШУРКІН, директор ТОВ «Черкаський завод автохімії»:
— Виконання екологічних стандартів стає способом конкурентної боротьби з виробниками, які не входять у ЄС. У контрактах багатьох європейських виробників існує заборона на експорт до Європи українських продуктів з їхніми компонентами, що, звісно, позбавляє ці компанії конкурентів. Інші країни (США, Росія), керовані бажанням захистити свої ринки від конкурентної продукції, наслідують приклад європейців і введуть подібні закони найближчими роками. Посилення технічних бар’єрів у світовій торгівлі стане однією з ключових тенденцій в осяжній перспективі. Україна й українські виробники на нинішньому етапі залежать від встановлюваних іншими державами правил, тому нашій державі необхідно реагувати швидше на нові виклики, оперативно надавати інформацію про такі програми, на державному рівні підтримувати розвиток експортного руху, починаючи від спонсорування участі виробника в міжнародних виставках і закінчуючи своєчасним поверненням ПДВ.
