Із глибини 126 метрів із так званого Фороського корабля XI—ХIII століть, що затонув за 20 км від мису Форос у Криму, були підня ті унікальні амфори. Це безцінна знахідка, яку вже оцінили в штаб-квартирі ЮНЕСКО. Пошук «Фороського корабля» був досить ризикованим експериментом. Раніше на такій глибині працювали лише телекеровані підводні апарати. Але українська експедиція довела: археологи теж можуть працювати на великих глибинах. Про пошуки середньовічного парусно-веслового дерев’яного корабля і знайдені амфори розповідає керівник експедиції Сергій ВОРОНОВ, директор Департаменту підводної спадщини Інституту археології НАН України.
— Сергію, на поверхню були підняті середньовічні амфори — цілі й добре збережені. Це дуже рідкісна знахідка?
— Дуже. Колеги просто ахнули, побачивши ці амфори. Вони виглядають так, ніби вчора зроблені, готові до експлуатації. У чому краса глибоководної археології? Як упав предмет 1000 років тому на морський грунт, так і зберігся. До того ж дерев’яні кораблі тонуть не так нестримно, як залізні — занурюються досить повільно, плавно, у них немає такого навантаження від удару об грунт. Із часом з’єднуючі частини корпусу руйнуються, і корабель просто розсипається, як конструктор. Якщо в сухопутній археології фахівці працюють із речами, вже пошкодженими «за життя», до того ж час накладає на них свій відбиток, то в нашому випадку сірчановодневий шар ще й «консервує» підводні об’єкти. На глибині 126 метрів немає сліду ні флори, ні фауни — і це теж запорука збереження амфор.
— Хто з водолазів ризикнув опуститися на таку глибину?
— Я запросив кращих із кращих. Кинули клич про те, що необхідно на глибині 126 метрів виконати завдання, непосильне для телекерованих роботів. На наш заклик відгукнулися десятка два водолазів. Ми запросили кращого українського водолаза Олександра Спиридонова, російського Андрія Бикова й британського Мартіна Робсона.
— Аномальна спека сильно заважала експедиції?
— Коли температура повітря була близько 40 градусів, температура поверхневого шару води — 30 градусів, на глибині 17—20 метрів температура води опускалася до 5 градусів. Водолази просто замерзали. В кожного з них були свої хитрощі зігрівання. Лише під час сьомого занурення нам вдалося дістатися корабля. Першим до мети дійшов Олександр Спиридонов.
— У таких складних умовах вдалося достовірно вивчити знахідку?
— На дні водолаз міг перебувати всього 15 хвилин. Якщо знаходитися під водою довше — збільшується час для підйому на поверхню. Але підводний об’єкт був настільки цікавий, що водолази вивчали його не 15 хвилин, а 20—22 хвилини. Тому підніматися на поверхню їм довелося не три години, а шість. Це, звичайно, того варте. Водолази з таким захватом розповідали, яке це щастя: доторкнутися до справжнього середньовічного судна! Вони вручну археологічними лінійками виміряли дерев’яні частини корабля.
— Де зараз амфори?
— Амфори вже в Києві, в лабораторії, де фахівці намагаються визначити за зрізами їхнього дна регіон створення кераміки, відповісти на питання: звідки міг плисти корабель? З фахівцями Італії, Іспанії, Франції радимося, шукаємо аналоги. До речі, знайдені амфори виявилися без пробок. Але при подальшому вивченні ми виявили шкіряні пробки всередині амфор. Коли пробки стали старими, море втиснуло їх всередину... Ми розуміємо, що під шаром півтора-двометрового мулу можуть знаходитися і посудини, в яких, цілком імовірно, збереглося вино...
За допомогою знайденої кераміки хочемо визначити, чий це був корабель, оскільки повної упевненості в тому, що це візантійське судно, немає. У ті часи Чорне море вже відвідували італійські кораблі — республік Венеції, Пізи, Генуї. До речі, втрата такого великого корабля не отримала відображення в документах, що збереглися. На судні можна ще знайти багато цікавого. Наприклад, на борту стоїть машина для метання каміння. Тоді артилерійської зброї ще не було.
— А людські останки на такій глибині можуть зберегтися?
— Органіка розчиняється в морі за два роки. Аби частина людських кісток збереглася, потрібні певні умови. Збереглося кілька кісток на кораблі, затонулому під Одесою під час Другої світової війни. Це сталося завдяки тому, що каюта була закрита на ключ, був зачинений і ілюмінатор. На глибині 32 метрів під Тарханкутом, коли ми піднімали літак, що впав у море, знайшли всього лише частину черепа. Про античні або середньовічні кістки на підводних об’єктах і говорити не доводиться. Знаходимо лише особисті речі, вантаж.
— Іноземні колеги вже оцінили вашу знахідку?
— Резонанс є. Ми відіслали звіт до штаб-квартири ЮНЕСКО в Париж. І нам надійшла відповідь: «Колеги, ви, самі того не знаючи, побили світовий рекорд. Археологи ще ніколи не виконували свої роботи на такій глибині в режимі вільного плавання». Отже, Україна прославилася. Олександра Спиридонова й Андрія Бикова рекомендуватимуть на отримання нагород ЮНЕСКО.
— До речі, такі нестандартні занурення — особливе навантаження для організму?
— Водолази — дуже здорові люди. На них десятки кілограмів спорядження і обладнання, плюс кіно- й фотокамери. Таку вагу важко підняти, хоча у воді вона не так відчувається, але навантаження все одно скажене. Безумовно, після занурення було й азотне сп’яніння, і велика втома: підніматися з дна моря шість годин — яке потрібно мати терпіння! На борт водолази підіймалися дуже втомлені, відразу ж падали на лавки, а через 15 хвилин розігрувався дикий апетит: організм вимагає відновлення енергетичного балансу. Такі занурення вимагають чималої кількості сил.
— Ці люди — герої...
— Безумовно, герої. Потрібно бути відважною людиною, щоб зануритися на глибину, де ще ніхто не був. Ми звернулися до Верховної Ради України з проханням нагородити водолазів, які брали участь у експедиції. На мій погляд, це потрібно зробити обов’язково, бо в наш час для справжнього подвигу місця мало. І добре, що водолази відгукнулися на нашу пропозицію. Кожен із них розумів, що пошуки «Фороського корабля» — досить ризикований захід. І, разом з тим, такий шанс можливий лише раз у житті.
— Наступного року в експедицію на Чорне море збирається знаменитий дослідник глибин Роберт Баллард, який знайшов «Титанік». Ви теж із ним працюватимете?
— Є такий намір. Наша головна умова роботи з американцями — використання їхньої глибоководної техніки: робота «Геркулес», що працює на глибині до 4 км, і робота «Аргус», що може занурюватися на глибину до 6 км. І ось за допомогою цих двох роботів ми хочемо дослідити «улоговину» Чорного моря, глибина якої досягає 2 км 200 метрів. Там є вірогідність виявлення кораблів, побудованих 2000—3000 років тому.
— Ще один важливий нюанс: за «чорну археологію», кажуть, нині серйозно каратимуть. Як ви прокоментуєте ситуацію?
— Сьогодні статті Кримінального кодексу, Закон про охорону культурної, археологічної спадщини не ефективні. За розграбування курганів злочинці ще якоюсь мірою притягуються до відповідальності, але я не знаю жодного випадку, аби до суду був доведений факт розграбування підводної пам’ятки. Безумовно, учені стривожені. Фахівцям Департаменту підводної спадщини Інституту археології НАН України вдалося внести зміни й доповнення до законів, що вже були чинними (вони підтримані комітетами Верховної Ради). Це зміни до закону про пограничні війська, про культурну спадщину, де детально розписані й правопорушення, і механізми боротьби з цими правопорушеннями.
— Коли відповідні закони будуть підписані Віктором Януковичем, навіть використання металошукача може обернутися в’язницею?
— За використання металошукача, в першу чергу, виписуватиметься гігантський штраф і вилучатиметься пошукова техніка. Якщо з металошукачем зловлять вдруге — це загрожує терміном позбавлення волі від трьох до п’яти років. Сподіваємося, ці заходи допоможуть навести лад.
