Якщо згадувати постать Антона Павловича по висловах у листах і творах, можна переконатися, що для Чехова значною була тема духовної спорідненості українського і російського народів, в жилах якого тече російська і українська кров: «Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко»...
«Що за місця! Я просто зачарований! Крім природи, ніщо так не вражає в Україні, як народне здоров’я, високий ступінь розвитку селянина, котрий і розумний, і музикальний, і тверезий, і моральний, і завжди веселий», — записав Чехов після подорожі Полтавщиною.
Україна постала в таких оповіданнях письменника, як «Степ», «Щастя», «Печеніг», «В рідному кутку», «На шляху». А знаменита п’єса «Чайка» була задумана Чеховим в період його знайомства з видатною українською актрисою Марією Заньковецькою, яка стала прототипом головної героїні твору Ніни Зарєчної.
У сьогоднішньому сценічному просторі київських театрів чеховська драматургія, на жаль, явище не часте. Його тремтливі, вібруючі тонкими відчуттями і нюансами стосунків, п’єси надзвичайно складні для втілення на кону, а тому не всі митці відчувають себе здатними осягнути чеховський всесвіт, і все ж давайте перегорнемо театральні афіші...
Виставою-легендою, в якій, щоправда, втілено не твір письменника, а його життєвий шлях, є «Насмішкувате моє щастя» Леоніда Малюгіна, яка йде на сцені Національного театру російської драми ім. Лесі Українки. Режисер Михайло Рєзникович признається: «Ставя и играя «Насмешливое мое счастье» мы поневоле прикасаемся и к глубоко запрятанной личной драме Чехова. Горечь Чехова, помноженная на вынужденное одиночество — почти тюрьму — в Ялте, где ему приходилось проводить зимы из-за болезни, рождала эти удивительные по своей трезвости и мудрой безнадежности мысли, под которыми и сегодня могут подписаться многие».
Нагадаємо, що ця вистава двічі прикрашала репертуар театру. Вперше це відбулося у 1966 році, і вистава на довгих вісімнадцять років прописалася до репертуару, а у 2003 р. знову з’явилася на київській сцені. До речі, роль Чехова у обох постановках виконую відомий московський актор з Малого театру В’ячеслав Єзепов. Коли вистава тільки готувалась до постановки, він працював у Києві в Російській драмі, а згодом переїхав до Москви. Та роль Антона Павловича для Єзепова настільки визначна і дорога, що кожного разу, як тільки в репертуарі чергового місяця з’являється «Насмішкувате моє щастя», актор приїжджає до Києва і виходить на сцену в улюбленій виставі. Незмінними багаторічними партнерами у постановці виступають Микола Рушковський (Олександр, брат Чехова), Лариса Кадочникова (Ольга Кніппер-Чехова), а у 60-х роль Ліки Мізинової потрясаюче виконувала Ада Роговцева (зараз в цій ролі глядачі бачать Наталю Долю).
Можливо, така ж щаслива доля спіткає прем’єру нового театрального сезону на сцені Російської драми — «Вишневий сад» в постановці російського режисера Аркадія Каца, на яку глядачів запросять у жовтні . До речі, також у жовтні, на Новій сцені цього театру пройде вечір «Оповідань Чехова» (це робоча назва творчого проекту, у якому актори Театру ім. Лесі Українки покажуть свої самостійні роботи за творами класика, у яких виступлять і як виконавці, і як режисери).
Нині, у київській афіші можна побачити дві надзвичайно різні вистави «Дядя Ваня». Постановку в Молодому театрі здійснив Станіслав Мойсеєв, роль Дяді Вані виконав талановитий актор Олексій Вертинський. Він грає несподівано, темпераментно і дуже своєрідно. Виразна сценографія Андрія Александровича-Дочевського наблизила дію вистави до українських реалій. А виставу Театру на Подолі поставив Віталій Малахов у легендарних декораціях сценографа Данила Лідера, які дивовижним чином передають атмосферу великого родинного дому, де живуть чеховські герої. Дядю Ваню грає Володимир Кузнецов — тонко, з надзвичайним душевним хвилюванням, переконливо передаючи тугу за нездійсненим щастям.
Чеховська «Палата №6» стала знаковою виставою молодого, але самобутнього колективу «Київ модерн-балет». Хореограф Раду Поклітару поставив цю виставу у 2008 р. на музику естонського композитора Арво Пярта (сценографом виступив Андрій Злобін). «Палата №6» піднімає психологічні пласти, зокрема тему нерозуміння тих, хто виділяється відтак званої норми (а лікар, знайшовши цікавого співрозмовника — свого пацієнта психіатричної лікарні невдовзі став сприйматися колегами як чоловік не з повна розуму)... Балет камерний, але із складною пластикою — бесід Лікаря і Пацієнта, які мовою танцю розказують про сенс життя... До речі, з цією постановкою «Київ модерн-балет» нині виступає на «Бергітта-фестивалі»у Таллінні.
Кінець минулого сезону в ТЮГові на Липках ознаменувався внеском в київську «Чеховіаду». Режисер Костянтин Дубінин здійснив постановку «Роман доктора» за А.Чеховим, визначивши жанр вистави як — стилізація-жарт на дві дії. А на сцені Театру ім. І. Франка студенти курсу Богдана Ступки Національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого грають «Чайку». Цю відому чеховську п’єсу поставив режисер Валентин Козьменко-Делінде.
Треба зазначити, що художній керівник Театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра Едуард Митницький не раз звертався до драматургії Антона Павловича. Можна пригадати його гучну виставу «П’ять пудів любові», здійснену в Театрі ім. Лесі Українки. Зараз в репертуарі Театру драми і комедії прихильністю глядачів користується вистава в постановці Митницького «26 кімнат...» за п’єсою «Лєший». Сьогодні майстер працює над чеховськими «Трьома сестрами» і поціновувачі театру з нетерпінням чекають як сценічно «прочитає» один зі складніших творів письменника відомий режисер.
Можливо новий театральний сезон відкриє нам нові прізвища талановитих постановників, які відчувають драматургічне слово Чехова.
P.S.: До речі, восени шанувальників творчості класика запрошують у Крим. З 11 по 18 вересня там пройде ІІІ Міжнародний фестиваль «Театр. Чехов. Ялта», у рамка якого будуть представлені вистави: «Чайка» Донецького обласного ТЮГу (Макіївка), «Вишневий сад» Духовного театру «Воскресіння» (Львів), «Наречена» Камерного театру ім. А.Чехова (Іспанія, Мадрид), «Таємні нотатки таємного радника» Театру «Ермітаж» (Росія, Москва) та майстер-клас «Репетируємо Чехова» Академії Армата Бранкалеоне (Італія, Масса).
