Приштина, яка проголосила незалежність од Сербії, тріумфує, тим часом Белград не збирається здаватися. Прийняте рішення Міжнародного суду ООН щодо Косово не лише не розставило всіх крапок над «і», а й змусило косовську історію розвиватися за більш непередбачуваним сценарієм. Суд у Гаазі ухвалив, що декларація про незалежність Косово від Сербії «не порушила чинних міжнародних законів». У той же час Міжнародний суд ООН ясно дав зрозуміти, що він просто зробив «консультативний висновок» у відповідь на запитання Генеральної Асамблеї ООН про те, чи має декларація Косово юридичну силу. Як і раніше, залишається нерозв’язаним таке питання: чи законно Косово стало незалежним, чи ні? Зараз Косово визнали 69 із 192 країн-членів ООН. Сербія, Росія, Китай, Індія, Україна й ряд інших країн відмовилися визнати Косово. У дражливе становище потрапила Росія — вона цілком підтримує Сербію й називає проголошення незалежності Косово незаконним. У той же час Кремль узяв під крильце відколоті грузинські республіки — Абхазію й Південну Осетію. Про небезпеки сепаратизму у світі, про майбутнє відносин Белграда й Приштини, про роль України в «косовському питанні» в інтерв’ю «Дню» розповів Надзвичайний і Повноважний посол Республіки Сербія в Україні Душан ЛАЗИЧ.
— Пане посол, як у Белграді сприйняли рішення Міжнародного суду ООН по косовському питанню?
— Ви самі розумієте, що рішення суду в Сербії сприйняте не дуже добре, оскільки питання Косово для нас є болючим питанням, яке зачіпає серйозні інтереси Сербії — територіальну цілісність і суверенітет держави. Ми сподівалися, що суд нас підтримає, але, на жаль, цього не сталося. Одначе сталося так, як сталося. Потрібно дивитися в майбутнє й продовжувати інтенсивну політичну й дипломатичну діяльність у пошуках мирних розв’язань проблеми Косово.
Рішення Міжнародного суду ООН прочинило двері для сепаратизму. У світі існує багато рухів і організацій, які мають сепаратистські цілі. Жодна країна не знає, що її чекає в цьому сенсі в недалекому майбутньому і чи не спіткають її проблеми, з якими зараз стикається Сербія. Повага до територіальної цілісності — це засада, на якій ѓрунтується сучасна система міжнародного права й відносин. На підставі міжнародних документів, а особливо Статуту ООН, Гельсінського акта 1975 року, Паризької хартії ОБСЄ 90-х років, потрібно дотримуватися принципів територіальної цілісності всіх держав у визнаних міжнародною спільнотою кордонах. Акти сепаратизму не мають увійти до основи міжнародного життя. Інакше це буде шлях до заворушень, дорога до хаосу, адже у світі надто багато регіональних та інших конфліктів.
— ЄС заявляє, що сприятиме налагодженню діалогу між Белградом і Приштиною. Чи погодиться на цей діалог сербська влада?
— Що стосується влади Сербії, то основний вихід з цієї ситуації ми бачимо саме в діалозі й перемовинах. Лише таким шляхом можна розплутати клубок проблем і протиріч. Це головний інструмент для розв’язання складної проблеми Косово. Саме про це ясно заявила сербська влада в проекті резолюції, яку днями спрямували в штаб-квартиру ООН у Нью-Йорку.
Цей документ розглядатиметься на сесії Генеральної Асамблеї у вересні. У тексті резолюції сказано, що однобічне відокремлення не може бути прийнятним способом для вирішення територіальних питань. Також наголошується, що Сербія закликає сторони знайти взаємоприйнятне рішення для всіх відкритих питань шляхом мирного діалогу на користь світу, безпеки й співробітництва в регіоні. Сербія чітко заявляє: ми відкриті для перемовин, адже лише так ми можемо прийти до взаємоприйнятних домовленостей за допомогою необхідних компромісів. Це конструктивна позиція.
Виходячи з такої позиції, Сербія готова в пошуках розв’язання косовської проблеми консультуватися й співробітничати з іншими державами, міжнародними організаціями, включаючи ЄС. Сербія не має наміру або якого-небудь інтересу вступати в конфлікт з міжнародним співтовариством, але, як і всі інші країни, має свої інтереси, які намагається захистити мирним шляхом.
— Напередодні засідання Міжнародного суду ООН в Гаазі сербські газети написали, що Белград скерує своїх дипломатичних посланців більш ніж у 50 країн, аби перешкодити визнанню незалежності Косово. Чи це так?
— Захищаючи свої інтереси й територіальну цілісність країни, ми підсилюємо зовнішньополітичну діяльність. Президент Сербії Борис Тадич надіслав листи відносно думки Міжнародного суду ООН щодо Косово президентам ряду інших держав. Також ми направляємо в багато країн світу представників президента Бориса Тадича, щоб вони пояснювали нашу позицію. Вони звернуться до влад країн, які не визнали незалежності Косово, і попросять їх почекати кінця дискусії й обговорення цього питання на майбутньому засіданні Генеральної Асамблеї ООН, а також попросять підтримати проект резолюції, що його запропоновувала Сербія.
— Пане посол, як у Сербії оцінюють позицію України по косовському питанню?
— Україна із самого початку має принципову позицію відносно однобічного проголошення незалежності Косово, не сприймаючи його. Цю позицію після винесення думки Суду в Гаазі знову підтвердило Міністерство закордонних справ України. Нещодавно Президент України Віктор Янукович публічно заявив, що згідно з міжнародними законами й нормами які-небудь спроби порушення цілісності тієї або іншої держави заборонені, це стосується й визнання незалежності Косово. Для нас важлива принципова й послідовна позиція України. Ми високо цінуємо це. Переконані, що надалі Україна збереже цю позицію, й чекаємо, що вона підтримає нашу резолюцію в ГА ООН.
— Яке в сербської влади ставлення до позиції Росії, яка, з одного боку, цілком стоїть на боці Сербії, але, з іншого боку, чимало посприяла тому, щоб од Грузії відкололися невизнані республіки Абхазія й Південна Осетія?
— Росії ми вдячні за її принциповість, за підтримку, яку вона нам надавала із самого початку. Важливий момент полягає в тому, що Росія як постійний член Ради Безпеки ООН відіграє вельми значну роль у світі. Що стосується незалежності Абхазії й Південної Осетії, виходячи з принципових міркувань, Сербія не визнає й не може визнати незалежності цих самопроголошених республік, оскільки не визнає незалежності Косово. Гадаю, це цілком зрозуміло.
— Буквально наступного тижня після винесення Міжнародним судом консультативного висновку щодо Косово представники Євросоюзу заявили, що Сербії необхідно в найближчому майбутньому надати членство в ЄС. Чи може статися так, що Сербії запропонують свого роду оборудку — визнання незалежності Косово в обмін на членство в ЄС?
— Не йдеться про жодні оборудки. Як ви знаєте, 22 країни, члени ЄС, визнали незалежність Косово, але ще п’ять країн не визнали і, як офіційно заявляють, не збираються визнавати в майбутньому, після рішення Міжнародного суду ООН. Тобто в Євросоюзі немає єдиної думки відносно визнання незалежності Косово.
Найголовніше, що всі країни Європейського Союзу підтримують Сербію на шляху до членства в ЄС. А Сербія вже багато зробила для цього: ми прийняли достатню кількість європейських законів, провели й проводимо реформи, оскільки ми дуже зацікавлені в інтеграції в ЄС. Це пріоритет нашої політики. Сербія успішно рухається в цьому напрямі. Інтеграцію Сербії в ЄС необхідно розглядати в набагато ширшому контексті процесів у нас і в регіоні. До речі, всі країни на Балканах орієнтуються на євроінтеграцію.
Найголовніше, щоб зараз у Косово зберігся мир і спокій, щоб не було заворушень. Це не лише на користь сербів і косовських албанців, а й на користь усіх держав у регіоні, оскільки на міжнародній арені все міцнішими стають тенденції до співробітництва та взаєморозуміння. Це внесок у стабільність, мир і розвиток.
— Після самопроголошення незалежності Косово там залишилося чимало сербів. Чи складно їм жити в краї, в якому панують косовські албанці?
— Із точки зору безпеки й із точки зору умов і рівня життя, сербам, що живуть у Косово, непросто. Влада Сербії, представники косовських албанців і міжнародного співтовариства повинні домовитися про те, щоб забезпечити нормальне, спокійне життя сербам, адже сербська влада нині не має можливості безпосередньо управляти ситуацією в Косово. Відповідальність за мир, стабільність і нормальні умови життя в цьому краї несе міжнародне співтовариство — ООН, UNMIK, ЄС, EULEX і KFOR .
— На цьому етапі існують безпосередні контакти між представниками Белграда й Приштини?
— Безпосередніх контактів немає. Поки що діалог іде через представників міжнародних організацій — ООН і ЄС. Але якщо на сесії ГА ООН у вересні ухвалять резолюцію Сербії, природно, почнуться переговори.
— Сербія заявляє, що ніколи не визнає незалежності Косово. При цьому згідно з принципами міжнародного права у кожної нації є право на самовизначення, яке, до речі, зовсім необов’язково повинно випливати в проголошення незалежності. Отже, яким у Белграді бачать майбутнє Косово, якщо одразу виключити варіант незалежності держави?
— Не забігаймо вперед. Поки необхідно домовитися про конкретні перемовини по всіх відкритих питаннях. Обидві сторони мають піти на компроміси. Найголовніше — забезпечити переговори за підтримки ООН і ЄС. А потім побачимо, як усе буде насправді. Якби ми до перемов знали, чим вони закінчаться, то не було б потреби їх вести.
Тому треба всім послідовно працювати в конструктивному дусі. Косовські албанці в однобічному порядку проголосили незалежність. І що в результаті? Вони її так і не отримали, і Косово не стало членом ООН. Адже у висновку Суду сказано, що це була спроба проголосити незалежність. Тож цей процес не завершено, і загальне завдання — розв’язати цю проблему. Єдина дорога до довгострокового розв’язання проблеми — це переговори та діалог. Розумної альтернативи цьому не існує.
