Якщо Віктор Янукович, переможець президентських перегонів в Україні, швидко візьметься за нагальні проблеми країни, він виведе її з депресії і вилікує «втому від України», що вразила Вашингтон та більшість європейських столиць.
У той час, як Віктор Ющенко залишає посаду президента, перед Україною стоїть безліч проблем. 2009 року її ВВП обвалився на 14 відсотків. Нерозумна цінова політика та поширена корупція довели газовий сектор, що перебував у критичному стані, до фактичного банкрутства. Неприємна ворожнеча між Ющенком та його прем’єр-міністром Юлією Тимошенко завадила Києву відреагувати на ці виклики так, як було потрібно.
В результаті втома від України знову охопила Захід. Ця хвороба уперше з’явилася 1998 року в американському Конгресі. Американські законодавці, які втомилися від повільних темпів реформ в Україні та від поганого ставлення до американських інвесторів, зменшили щедру допомогу Києву. Наступний спалах хвороби вилікувала помаранчева революція 2004-го року, коли українці надихнули Захід рішучим захистом свого права на чесний підрахунок голосів.
На жаль, Ющенко та Тимошенко, які були близькими союзниками під час помаранчевої революції, не змогли співпрацювати, перебуваючи при владі, і не змогли розбудувати перспективу революції. Втома від України повернулася. Країна перестала бути пріоритетною для Європейського Союзу, і, судячи з напрямків іноземної політики Обами, вона також перебуває поза полем зору Вашингтона.
Недільна перемога Януковича сповнена іронії. Усе ж таки помаранчева революція відкинула його нечесну перемогу. Втім, український електорат дав йому новий шанс. Тепер він здобув нагоду — і відповідальність — показати, що він може забезпечити рішуче керівництво, якого потребує країна.
Хоч би кому віддавав перевагу Вашингтон чи Європа, українці зробили свій вибір. Немає переконливих даних про значні порушення, іноземні спостерігачі заявили, що вибори відповідали усім демократичним стандартам, які стали вже нормою в Україні. Захід повинен привітати Януковича, почати співпрацювати з ним і закликати його до вирішення страхітливих проблем в Україні.
Серйозний наступ на корупцію створив би кращі умови і для українського, і для іноземного бізнесу. Реформування газового сектору принесло б Україні енергетичну безпеку і користь для Європи: газові суперечки між Києвом та Москвою за останні чотири роки двічі спричиняли припинення постачання газу до Європи. Послідовна політика у Києві створила б умови для співпраці із західними столицями.
Щоб взятися за реформи, які нині стоять на порядку денному, нове керівництво України мусить прийняти жорсткі рішення. США та ЄС повинні надіслати спільне повідомлення до Києва, яке б включило наступні три ключові моменти.
По-перше, Захід вітає Януковича як лідера України, обраного шляхом демократичних виборів. Однак припинення демократичного прогресу, якого Київ досягнув за минулі п’ять років, матиме негативні наслідки для відносин із Заходом.
По-друге, Захід розуміє, що зовнішня політика Януковича може відрізнятися від політики його попередника. Двері до інтеграції та співпраці з такими об’єднаннями, як Європейський Союз та НАТО, все ж таки лишатимуться відкритими. Київ має визначити, як далеко та якими темпами він планує просуватися у цьому напрямку.
По-третє, Захід повинен оцінити його серйозність на основі серйозності його політики. Захід не може хотіти більше за самих українців, щоб Україна була успішною. Чи буде Янукович уникати таких вирішальних дій, як реформа енергетичного сектору, — це його вибір, навіть зрозумілий, якщо взяти до уваги жорстку політику, яка оточує це питання. Захід і надалі прагнутиме хороших відносин. Але Вашингтон та Брюссель мусять дати зрозуміти, що за таких обставин Києву не варто очікувати, що Захід умовлятиме МВФ робити поблажки для України у сфері боргових зобов’язань.
Метою має стати заохочення Києва здійснювати кроки, які б зробили Україну більш демократичною, стабільною, здатною краще себе захистити. Це дозволить країні рухатися вперед і зробить її кращим партнером для Європи. Якщо Київ не захоче вдаватися до таких кроків, країна загрузне у депресії, а втома від України на Заході зростатиме.
Стівен ПАЙФЕР — старший науковий працівник Інституту Брукінгз, колишній посол США в Україні, Вашингтон.
