Уперше за часів нашої незалежності у вищих навчальних закладах студентам мали б читати історію української культури. Програма курсу вже розроблена, однак півроку чекає на затвердження. Поки що остаточного наказу Міністерство освіти та науки України так і не ухвалило. Наразі тут запевняють, що на березневій колегії програма буде прийнята, і з наступного навчального року студенти-другокурсники протягом 72 годин будуть слухати і складати іспит з нової дисципліни. Та поки що дисципліна «Культурологія», яка б давала загальні уявлення з культури країн світу, не викладається. І студенти, по суті, залишилися в такому собі культурному вакуумі, коли вийти за межі свого предмету і професійних інтересів у рамках навчальної програми практично ніщо не спонукає. Зусиль на розробку нового курсу було докладено достатньо, щоб влити в систему освіти новий струмінь розуміння — «хто ми є і куди прямуємо», тобто перейти до осмислення української культури як світової. Програма курсу містить досить великий матеріал і включає розділи з українського мистецтва, живопису, музики, філософії та історії. Нову програму розробляв колектив відомих вчених. «День» поцікавився у фахівців змістом нової програми і необхідністю її запровадження.
КОМЕНТАРI
Мирослав РУСИН, автор програми, завідувач кафедри української філософії і культури Київського Національного університету імені Т. Шевченка:
— Важливо, хто буде викладати курс, адже специфіка дисципліни у тому, що повинне бути філософське осмислення культури, тобто дати студенту відповіді на питання «чому?» і «як?», а не історичне викладення матеріалу, де головне пізнати «що?», «коли?». Отже, курс має викладатися філософами й культурологами, і тільки після вивчення студентами історії України, щоб на цей матеріал нашаровувалися знання про культуру. У курсі ми чітко окреслюємо поняття культури і її грані — національної, народної, фольклорної та інших її аспектів у контексті світової. Так, без знання європейської культури ми не зможемо пояснити події, явища і процеси в українській культурі. Відомо, що стиль бароко пишно розвивався в Україні і дав цілу плеяду талановитих майстрів та їх шедеврів, як у малярстві, так і в архітектурі, а поряд з цим період класицизму пройшов для нашої культури непоміченим. Також у курсі обѓрунтовується і відсутність в українській культурі такого європейського явища, як Відродження, тобто звернення до надбань культури античності. Відомо, що в Італії було відродження Південне, як наслідок впливу античності, і Північне, що відбулося пізніше на базі вже напрацьованих зразків Південного відродження. Проводячи такі паралелі, ми визначаємо, що в українській культурі відбулося відродження по відношенню до італійської, а не античної культури, і впливи на наше малярство таких італійських майстрів, як Рембрандт, Ван Дейк та інших, досить помітні. Також ми визначаємо і період хрещення Русі, як час, коли територія сучасної України стала рівною серед рівних, і в цьому контексті розглядаємо роботу Іларіона «Слово про закон і благодать» — як приклад передової на той час думки. Потребує переосмислення і фольклор, який є постійно змінною народною мудрістю. Те ж козацтво, сьогодні ми можемо імітувати його, проте воно ніколи не стане способом життя сучасної людини. Хотілося б вірити, що цей курс буде введено у вищі школи країни, для цього є все необхідне. Студентів треба долучити до осмислення української культури, тим паче, що «Культурологію» наразі знято з програми вищої школи.
Ігор ПАЛУБА, головний спеціаліст Департаменту вищої освіти МОН України:
— Згідно з наказом Міністерства освіти та науки №642 від 9 липня 2009 року курс «Історія української культури» визначається загальнообов’язковою дисципліною. Наразі програма рецензується спеціалістами вищих навчальних закладів в різних регіонах України, і ті рецензії, що вже надійшли до Міністерства освіти і науки, є досить схвальними. Значним здобутком курсу є те, що він задумувався і реалізується в широкому контексті української культури як світової. Програма містить цілі розділи, де визначаються взаємовпливи і відмінності української та європейської культур. Тобто нова дисципліна є своєрідною спробою вийти за межі національної культури і таким чином створити платформу для розмислів і, можливо, навіть дискусій для осмислення та напрацювання у студентів своєї точки зору на місце України у світовій культурі.
