Немає жодних сумнівів: Юлії Тимошенко дістався не найкращий час для прем’єрствування. Непомітно прийшла криза, яку спочатку й не думали пускати на поріг. Проте (о диво!) пенсії та зарплати (бюджетникам) справно виплачувалися. Вчасно й усупереч ворожим голосам були здійснені всі газові платежі. Чого іще бажати? І за кого ще голосувати? Певна річ, за миловидого й багатообіцяючого (!) прем’єра, котрий усе це забезпечив.
Та ба, народ виявився несприйнятливим до творчих досягнень влади... Це, погодьтеся, образливо. Чи не тому майже цілий тиждень після другого туру виборів тривало мовчання шокованих ягнят? (Хоча деякі «незалежні» політологи роз’яснювали: до чого тут ягнята, це «тигрюля» зачаїлася перед стрибком.) Утім, справжнього тигра ми так і не побачили. Ласкаве кошеня, сподіваючись на третій тур, намагалося ще раз задобрити виборця. «Я хотіла б поінформувати вас, — розповідала 11 лютого в Кабміні своїм міністрам, а заразом і журналістам Юлія Тимошенко, — що наш аграрний комплекс січень до січня дав п’ять відсотків приросту. Отже, ми вже можемо підбивати підсумки у роботі аграрного сектора України у важкий кризовий рік. По суті, в аграрному секторі криза вже точно закінчилася». Крім того, повідомила прем’єр-міністр, стабілізувалася робота й розпочалося зростання виробництва в гірничо-металургійному комплексі України. «І саме тому ми можемо констатувати, що всі антикризові програми, які приймалися урядом, які створювали спеціальну цінову політику, спеціальну державну підтримку для гірничо-металургійного комплексу, дали свої результати. І сьогодні гірничо-металургійний комплекс вийшов на докризові обсяги виробництва. Це свідчить про те, що наша команда, яка останні два роки боролася з кризою, сьогодні вже починає отримувати гідні й чіткі позитивні результати».
Але якщо й аграрії, й одна з провідних галузей економіки — гірничо-промисловий комплекс, спрацювали так добре, то чому виявилася наприкінці минулого року практично порожньою державна скарбниця?
Як повідомив журналістів наступного дня після виступу прем’єр-міністра голова Рахункової палати України Валентин Симоненко, жоден з показників, передбачених у законі про Державний бюджет України на 2009 рік, не виконано. Але чому бюджет перші 10 місяців був «успішним», незважаючи на падіння промислового виробництва та валового внутрішнього продукту? (У РП вважають, що падіння ВВП 2009 року становить 13,9%, тоді як у бюджеті-2009 передбачено його зростання на 0,4%.) Уряд, за словами Симоненка, просто порушував закони й маніпулював цифрами. За оцінками Рахункової палати, авансові податкові платежі від суб’єктів господарювання становлять 14 мільярдів гривень, не компенсований у термін податок на додану вартість — 23 мільярди. Для фальсифікації бюджету використовувалися заборонені законом взаємозаліки, сума яких 2009 року досягла 2,2 мільярда гривень. До доходів бюджету були також записані практично боргові зобов’язання країни — уряд незаконно включив до прибуткової частини 14 мільярдів гривень зі спеціальних прав запозичень (СПЗ), отриманих від Міжнародного валютного фонду. Підкріплюючи свою позицію в методичній суперечці з урядом з приводу використання СПЗ, Симоненко послався на лист МВФ, у якому зазначається, що СПЗ мають бути відображені як зовнішнє фінансування, а не як доходи бюджету.
У результаті всіх цих маніпуляцій невиконання прибуткової частини держбюджету, як вважає РП, становить 45%, а реальний рівень дефіциту головного кошторису країни становить 34 мільярди гривень. За словами Симоненка, це не просто дослідження. Це офіційні дані.
Тобто саме різного роду запозичення, зовнішні й внутрішні, законні й незаконні, і дозволили уряду за величезного дефіциту бюджету проводити вищезгадані платежі. Але витратна частина бюджету в цілому все ж таки істотно постраждала. Як зазначив Симоненко, її виконання становить 85%. До 100% бюджету не вистачило 45 мільярдів гривень. При цьому 20% бюджетних витрат 2009 року здійснено за рахунок коштів Міжнародного валютного фонду.
Стабілізаційний фонд бюджету практично не був сформований. Його наповнення становило лише 12 мільярдів, тоді як планувалося 20 мільярдів. Витратили 10 мільярдів, з яких сім, як сказав Симоненко, пішло на чисте споживання, тобто на проїдання. У провину уряду ставляться також «неприпустимі темпи зростання державного боргу». Його динаміка, як передбачає глава РП, «на межі катастрофи». Симоненко стверджує, що уряд керував бюджетним процесом у ручному режимі. Про це свідчить і те, що на Єдиному казначейському рахунку уряду сьогодні не вистачає коштів для виконання зобов’язань Держказначейства. Це може свідчити, вважає Симоненко, про технічний дефолт цього відомства. Чи далеко в такому разі до нього й усій країні?
