У четвер у Ялті заплановане засідання Комітету з економічного співробітництва українсько-російської міждержавної комісії. Вестимуть його прем’єр-міністри України та Росії, а головним питанням порядку денного стане постачання газу до України 2010 року. Як розповіла український прем’єр Юлія Тимошенко, «ми знову порушуватимемо питання, як нам оптимізувати ціни для України на природний газ і як нам оптимізувати всі наші відносини». На жаль, ці запевнення не викликають великої довіри.
Тимошенко, як завжди, демонструє войовничість, щоправда, не проти контрагентів на переговорах, а проти внутрішніх опонентів. «Я думаю, що зараз дуже багато в політиці провокацій навколо природного газу, — пояснює вона складності поточного моменту. — Усі ці гучні заяви, що все в країні погано в системі забезпечення природного газу, викликані тим, що дуже мріють ті великі тіньові посередники, які працювали між Росією й Україною, повернутися до своїх давніх справ. І тому сьогодні так нищівно критикується все, що пов’язано із забезпеченням України природним газом». «Я абсолютно усвідомлюю, що всі ці корупційні машини в системі забезпечення України газом сьогодні просто біснуються й хочуть скомпрометувати все, що ми робимо в Україні, — продовжувала прем’єр. — Хочу сказати, що є жорстка домовленість із прем’єр-міністром Росії, що за підсумками року, підкреслюю, — коли рік буде закінчено — ми підпишемо акт на отримання природного газу для України, в якому будуть зафіксовані ті обсяги природного газу, які ми отримали, й абсолютно ніяких штрафних санкцій не буде. Є жорстка домовленість про це з прем’єр-міністром Росії, й жодного разу він ще мене не підвів, коли ми домовлялися. І я також намагаюся дотримуватися свого слова»... Більше того, прем’єр підкреслює, що її в чинних газових домовленостях усе влаштовує. «Краще за нас лише Білорусь має ціну на природний газ, та й те тому, що вони газотранспортну систему свою поділили з Російською Федерацією. Усі інші країни — навіть Молдова, яка 50% своєї ГТС Росії віддала, мають гіршу ціну в середньому за рік на газ, ніж Україна», — сказала Тимошенко.
До чого призведе така заспокійлива прелюдія до майбутніх більш ніж складних переговорів? Нагадаємо, що, за даними уповноваженого Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдана Соколовського, за 10 місяців недобір Україною російського газу становив 12 мільярдів кубометрів. І Президент України Віктор Ющенко не виключає, що Україні можуть пред’явити понад 7,8 мільярда дол. штрафу за недобір російського газу.
Невже наш прем’єр під загрозою штрафу збирається в Ялті в черговий раз зіграти в газові піддавки й іще більше ускладнити економічну ситуацію в Україні? Але чого боятися? Минулої неділі однофамілець російського президента, заступник голови правління «Газпрому» та гендиректор «Газпромекспорту» Олександр Медведєв заявив: «Ми з урахуванням важкого економічного становища в Україні не застосовуємо зараз це (санкції), хоча маємо повне контрактне право це зробити». Тут ключові слова — «зараз» (можна читати і як «поки що»), а також «повне контрактне право». Чого б це від нього відмовлятися, коли у самих економіка в жорстокій кризі?
Схоже, в Росії спостерігається певне запаморочення від успіхів. Днями російський прем’єр Володимир Путін повідомив, що Росія узгодила будівництво фактично антиукраїнського обхідного газопроводу «Південний потік» з усіма необхідними їй партнерами — Словенією, Болгарією, Сербією, Угорщиною й Грецією.
Крім того, Європа, як виглядає, вже забула про меморандум, який передбачав модернізацію за її фінансовою допомогою української газотранспортної системи. Комісар Єврокомісії з енергетики Андріс Пієбалгс добросердо зазначає: «Газотранспортна система України функціонує нормально, ми зараз не ведемо переговорів щодо ціни газу, в нас немає питань, крім фізичної оплати за постачений газ». Учора Росія та Євросоюз підписали в Москві меморандум про механізм раннього попередження в сфері енергетики. Як при цьому зазначив Пієбалгс, «ми дуже високо оцінюємо зусилля РФ, щоб у нас не було перебоїв з газом і якихось інших конфліктів. Механізм раннього попередження сформувався з гіркого досвіду.
Ми мали зробити відповідні висновки». «У нас буде певна можливість підготуватися, — додає єврокомісар, — щоб не було політичної кризи, щоб питання вирішувалися на технічному рівні».
А російський міністр енергетики Сергій Шматко зазначає, що угода спрямована на врегулювання питань, пов’язаних не лише з конфліктом Росії й України щодо транзиту газу. «Може йтися й про врегулювання конфліктів при постачанні нафти, електроенергетики, можливо, вугілля, — не без лукавства говорить він. — Це наш двосторонній документ. Говорити про те, що він спрямований проти України, точно не можна»... Тим часом, ніхто не заперечує, що ідея його розробки виникла після конфлікту між Росією й Україною в січні 2009 року, коли були перебої з постачанням російського газу до країн ЄС. Але чи означає все це, що Україна має ще напередодні переговорів вести PR-кампанію на користь свого візаві, ніби привчаючи своїх громадян до заздалегідь обумовлених поступок? Про найважливішу з них невимушено говорив учора все той же російський міністр енергетики, піднімаючи завісу над змістом майбутньої міжурядової угоди: «Міжурядова угода направлена на стратегію, на перспективу. Участь Росії в модернізації ГТС (газотранспортної системи України. — Авт.) там теж буде», — сказав Шматко, розповідаючи про «успішні» переговори з цього приводу, хоча широкій українській громадськості про них мало що відомо...
На жаль, у цьому питанні й Росія, й наш уряд уже отримали підтримку деяких політиків. Кандидат на посаду президента Сергій Тігіпко вважає, що Україні слід повернутися до ідеї газотранспортного консорціуму, інакше «Україна ризикує втратити статус головного транзитера російського газу».
Щоправда, інший кандидат у президенти — Арсеній Яценюк —вважає, що економічні поступки з боку Росії в газовому питанні дорого коштуватимуть українському народові. Він переконаний: «Ці поступки з російської сторони коштуватимуть Україні так дорого, що й новий президент, і новий уряд довго за це розплачуватимуться. Точніше, за це все розраховуватиметься український народ». «Я чудово розумію, — говорить Яценюк, — що вона (нова міжурядова угода. — Авт.) передбачатиме, з одного боку, зменшення економічних санкцій, але з іншого — посилення політичного тиску. І через кілька років схема тотального контролю Росії над українською енергетичною системою здійсниться, якщо ми кардинально не змінимо підходи в українсько-російських відносинах загалом, а також не сформуємо новий порядок денний енергетичної політики».
Тетяна СТАНОВА, керівник аналітичного департаменту фонду «Центр політичних технологій»:
— Росія давно вже претендує на те, щоб, як мінімум, узяти участь у модернізації української газотранспортної системи. Тому я думаю, що нинішня заява — не більше, ніж декларація про наміри. Точно така ж, як і підписана в березні цього року домовленість між Україною і Євросоюзом («Спільна декларація України та ЄС про модернізацію української ГТС» від 23 березня 2009 — Ред.). Загалом, за цим не стоїть нічого, окрім бажання Росії розділити відповідальність разом із Європою за можливі газові збої, забезпечити себе, як вважають у Кремлі, від сепаратних переговорів України та Євросоюзу. Найстрашніше, що може бути для Росії в усій цій ситуації з газом — це якщо нас змусять продавати свій газ на кордоні України та Росії. Якщо Росія не братиме участі в модернізації системи, то в цьому випадку зростають шанси продавати газ на власному кордоні. Тому зараз Кремль робить усе, щоб заручитися підтримкою Європи, щоб переконати Брюссель, що без Росії модернізувати газотранспортну систему України ніяк не можна. Проте головна інтрига полягає в тому, що далі заяв справа поки що зрушити з місця не може, бо ніхто наразі по-справжньому не уявляє, в якому вигляді це може бути реалізовано. Консорціуми, які існували протягом багатьох років, — усе це навіть у кращих умовах не змогло стати реальністю. Я наразі не бачу схеми, за якою зараз змогли б домовитися Росія, Україна, Євросоюз із приводу модернізації. Поки що для цього немає умов.
Незалежно від того, яка в Україні буде ситуація, Росія відстоюватиме свої інтереси. Звичайно, наша влада хотіла б, щоб, як мінімум, була якась ясність. Якщо немає лідера, з яким можна про щось домовитися й бути впевненим, що все буде реалізовано, то це навіть гірше, аніж якщо буде лідер, який орієнтуватиметься на Захід, принципово уникатиме якихось домовленостей із Росією. Для Росії зараз важливо, щоб пройшли вибори, а потім Кремль дивитиметься за ситуацією. Я так розумію, що в Конституції України є заборона лише на приватизацію ГТС, всі інші обмеження прописано законами, а закони легше змінювати.
Олександр НАРБУТ, експерт із енергетичних питань:
— Ніхто з російської сторони жодного разу не згадував про штрафи за невиконання передбаченого в контракті принципу «качай або плати». Йшлося лише про заявлені поквартально об’єми. Тож сподіватися на добру волю нам узагалі дуже складно. Щодо невибрання заявлених об’ємів, то і з цим можуть бути проблеми. Недобір буде в нас переважно за останній квартал (заявлено 14 млрд. кубометрів, а зможемо взяти не більш як 9 млрд., що становитиме 5 або навіть 6 млрд. недобору). Навіть за мінімальною ціною це 1,2 мільярда дол.. Де взяти таку суму?
Тут можуть бути два підходи. Нам можуть усе-таки нагадати про штрафні санкції, незважаючи на раніше публічно виявлену добру волю їх не пред’являти. І станеться це буквально напередодні «закриття» контрактів. Причому зовсім не обов’язково, що вони будуть закриті до 17 січня. Річний акт може не підписуватися й до другого туру виборів. І тут можливі варіанти. Це або жорсткий, білоруський, сценарій, коли нам буде сказано: віддавайте «Укртрансгаз» на паритетних початках. Борг — це буде наш перший платіж, а суму, що залишилася, ми вам заплатимо, скажімо, впродовж двох років у рахунок транзиту (це вони вміло роблять, щоб зафіксувати низьку ціну). Цей сценарій буде тією відправною точкою, з якою вони хотіли б почати розмову з новим президентом та прем’єром.
Можливий і м’якший сценарій, коли нас змушуватимуть сплатити згідно з принципом «качай або плати». А не зможемо, то погодяться допомогти: передплатити транзит, звіcно, без зміни його ставки або з мінімальною зміною. Але головною умовою при цьому буде беззаперечне підписання заготовленої Росією міжурядової угоди, після чого ми не матимемо жодних юридичних підстав для перегляду контрактів, підписаних у січні цього року, — всі попередні міжурядові угоди вважатимуться такими, що втратили силу. Тож ціна українських поступок — це повна втрата самостійності в енергетичній сфері й реалізація схеми поглинання української промисловості, особливо хімічної. Ті обіцянки, що давала Тимошенко хімікам у Луганську, можуть обернутися реально дешевим газом лише в тому разі, якщо в цих підприємств з’являться нові власники.
