Отже, ми познайомили читачів із безумовними політичними вигодами, що матиме України з розширення співробітництва з Китаєм. Нагадаємо ще раз: при підписанні довгострокових економічних угод, навіть виділенні великих кредитів, соціалістичний Китай не виставляє жодних політичних умов і категорично стримується від втручання у внутрішні справи інших держав, чим вигідно відрізняється, наприклад, від Росії, що називає себе «демократичною». З іншого боку, при виникненні будь-яких «позаштатних ситуацій» у міжнародних справах КНР, що є за багатьма параметрами другою державою світу, здатна надати чималу політико-дипломатичну допомогу країні, в розвитку відносин з якою китайський бізнес зацікавлений.
Отже, ми можемо зробити однозначний висновок, що прискорення економічних відносин із Китаєм жодним чином не ущемить інтересів України, як суверенної держави і, що не менш важливо, не загрожує погіршенням її відносин з якими-небудь третіми країнами — за винятком, звичайно, тих, хто як і раніше не бажає розглядати Україну як незалежну європейську державу та продовжує de-facto будувати щодо неї певні імперські плани. Але це вже їхні проблеми, а не проблеми України або Китаю.
Як ми вже говорили в першій частині нашої статті, при вибудовуванні економічних відносин з Україною Китай найбільш зацікавлений у співробітництві в авіабудівній та сільськогосподарській сферах. Візьмемо сільське господарство. На перший погляд, ну що може цікавити в українській аграрній сфері країну-гіганта, що вже кілька років займає перші місця у світі з виробництва зерна та м’яса? Але це — якщо дивитися на проблему з позиції верхогляда, якщо можна так висловитися, «по-російському». А ось якщо дивитися по-китайському, справа йде інакше.
На думку фахівців із Китайського інституту стратегії та менеджменту, Україна володіє «величезним потенціалом у сільськогосподарській галузі». Ось так-то — «величезним потенціалом»! Родючість легендарних українських чорноземів відома всьому світу, але для ділових людей, які думають на перспективу, це — ще й гігантська природна лабораторія для перевірки дієвості тих же нових технологій у землеробстві, а також передових форм та методів в організації виробництва. Тому, на думку китайських експертів, інвестиції в українське сільське господарство «можуть бути цікавими» китайській стороні.
В авіабудівництві китайську сторону дуже цікавлять українські напрацювання у сфері технологій, створенні авіадвигунів, у тому числі ті, доробки з яких були зроблені ще в радянський час, а згодом розвинені інженерами та конструкторами вже незалежної України. Свого часу інтерес до них виявляла й Росія, більше того — була начебто досягнута домовленість про поновлення роботи над проектом Ан-70, для чого планувалося створити навіть спеціальне спільне підприємство. Однак час минає, а питання — як це часто буває з російськими чиновниками, якщо лишень справа не стосується нафти з газом або їхнього прямого особистого інтересу — в практичну площину так і не зсувається. Зустріч же прем’єр-міністрів сусідніх країн, які повинні були затвердити деталі спільного проекту, відкладається на невизначений термін.
У цій ситуації прорив у взаємовідносинах із китайцями здатний дійсно визначити можливості українського авіабудівництва на десятиріччя вперед, і такою можливістю просто гріх не скористатися.
Нарешті, питання про отримання китайських кредитів. У російській пресі повідомлялося, що прем’єр-міністр України в ході візиту до Пекіна планує звернутися до китайського уряду з проханням про виділення кредиту в розмірі від 2 до 5 млрд. дол. Крім того, паралельно ведуться переговори про кредитування китайською стороною будівництва метро в Дніпропетровську в розмірі близько 2 млрд. дол. При цьому кредит може бути наданий терміном на 15—20 років під 5—7% річних.
Умови, як бачимо, за світовими мірками досить непогані, та й приклад із кредитуванням Молдови, про що ми розповіли в першій частині цієї статті, демонструє, що Китай, якщо його зацікавити по-справжньому, «дріб’язковим» не буде. Принаймні, спробувати варто. Так чи інакше, від розширення співробітництва з другою державою світу Україна нічого не програє, виграти ж — у тому числі при вибудовуванні відносин із деякими неспокійними сусідами — може багато.
