Представники української компанії СКМ, міжнародної компанії QS та ректори найбільших вишів України обговорили можливість інтеграції українських ВНЗ до міжнародного рейтингу Times-QS.
На сьогоднішній день існує декілька рейтингів, які оцінюють роботу університетів всього світу. Найпопулярніші з них — це Times-QS (спільне дослідження британської газети The Times та міжнародної консалтингової компанії QS (Quacquarelli Symonds) — інформаційної платформи в галузі освіти та розвитку кар’єри) та ARWU-500 (рейтинг, що створюється Інститутом вищої освіти Шанхайського університету). Для оцінки університетів кожен із рейтингів використовує власну методологію. Різниця між ними лише в тому, що «шанхайський» рейтинг є академічним — базується більше на статистиці вишу, а Times-QS орієнтується на висновки опитування викладачів та студентів.
Чого не вистачає вищим навчальним закладам України для отримання місця в такому рейтингу? «По-перше, бажання», — говорить Зоя Зайцева, представник компанії QS. Справа в тому, що для зарахування до рейтингу необхідно подати заявку з обѓрунтуванням до компанії QS. Там вона розглядається, і якщо університет відповідає критеріям, його зараховують до рейтингу. І заявка, і зарахування абсолютно безкоштовні. Інформація загальнодоступна й є на сайті QS.
Про можливості інтеграції українських вишів до міжнародного рейтингу Times-QS нещодавно говорили в київському готелі Hyatt Regency. Ініціатором заходу виступила компанія «Систем Кепітал Менеджмент» (СКМ). Підтримку надало також Міністерство освіти та науки України (МОН).
Наталія Ємченко, директор із зв’язків із громадськістю та комунікацій компанії СКМ, пояснила, чому найбільша бізнесова структура виступила ініціатором рейтингування. Все почалося з українського рейтингу університету «Компас», який також було створено за підтримки СКМ. «Ми не переслідуємо благодійні цілі, адже СКМ — це бізнесова компанія». Будучи одним із найбільших роботодавців країни, компанія СКМ розуміє, що успіх бізнесу залежить від кваліфікованих і професійних кадрів для реального сектору економіки.
«Так вже сталося, що освіта в Україні відділена від науки», — зауважив ректор Національного університету Києво-Могилянська академія Сергій Квіт. Відтак міжнародні стандарти, які розглядають вищий навчальний заклад не лише як навчальний осередок, а й як науковий, для України є трохи неприродними.
Зоя Зайцева розповіла також про можливості й проблеми входження українських вишів до Times-QS. «Україна для нас є важливою, саме тому я зараз тут. На жаль, ми не отримали жодної заявки від українських вишів. Але вам є до чого прагнути, а ми налаштовані на допомогу в цьому». Щороку компанія отримує близько 1000 заявок від університетів усього світу. Проходять початкову кваліфікацію 600—700 вишів, які надалі формують рейтинг «600+». Кінцевий етап — це виокремлення 500 найкращих закладів. Ті навчальні заклади, що протягом трьох років перебувають постійно у «600+», на деякий час припиняють участь у відборі. «Це не штрафна санкція, а можливість для університету ствердитися протягом кількох років, а вже потім знову випробовувати свої сили в змаганні», — говорить пані Зайцева.
В обговоренні не могло не виникнути питання конкурентоспроможності українських вишів у порівнянні зі світовими. Різниця є очевидною, проте рейтинг для того і створено, щоб відбувався постійний рух до удосконалення та покращання освітнього та наукового процесу у вишах. «Три — п’ять років потрібно дати університету, щоб піднятися вище 600 місця», — прогнозує Зоя Зайцева.
«Міжнародні рейтинги важливі. І якщо раніше ми спостерігали за ними через вікно, то тепер ми відкрили до них двері», — наголосила Анастасія Ключковська, керівник прес-центру МОН.
Варто зауважити, що перед зустріччю із журналістами і громадськістю відбулася закрита зустріч із ректорами 15-ти найбільших українських вишів. Їхній перелік було визначено компанією СКМ, проте він не є виключним, тому до участі у рейтингу можуть долучатися й інші виші країни.
У підсумку хотілося б наголосити, що головна проблема відсутності українських вишів у міжнародних рейтингах полягає у байдужості самих ВНЗ до такого рейтингування. Його роль не слід недооцінювати, оскільки європейці рейтингам довіряють, відтак наявність університету в ньому дає шанс бути обраним для навчання. Потреба в українській освіті є, а от доступ до інформації про університети не завжди наявний. До прикладу, не всі університети мають варіант сайту англійською. Для українських вищих навчальних закладів це не лише крок до міжнародної освіти, а й реальна можливість достойно представити свою країну на світовій арені.
