У складний для деяких країн період і в культурі утворюється вакуум. Не лише організація всіляких акцій, фестивалів і проектів сьогодні стає нерозв’язною проблемою, але, часом, і участь у них.
Разом із тим, незважаючи на труднощі, деякі театральні колективи все ж не займають вичікувальної позиції, а діють, підтримуючи оригінальні арт-ідеї своїх колег з інших країн. Так, художній керівник Київського молодого театру відгукнувся на запрошення Драматичного театру імені М. Йокая (м. Бекешчаба, Угорщина) взяти участь у міжнародному проекті «Центральноєвропейського театрального кола».
Досить оригінальна концепція програми — презентація культурних досягнень семи сусідніх країн (України, Словенії, Австрії, Хорватії, Румунії, Словаччини та Сербії). Кожний учасник (один від країни!) протягом місяця ставить виставу за твором свого співвітчизника на сцені угорського театру імені М. Йокая. Важливим є той факт, що проект відкривається «Місяцем України». І вже 25 вересня відбудеться прем’єра вистави Станіслава Моїсеєва «Одруження»: у ювілей Гоголя не лише зі сцен нашої країни (пригадаємо, що остання постановка «Одруження» у Києві — Валентина Козьменко-Делінде на сцені Театру ім. І. Франко), але й у театрі Угорщини прозвучить твір великого класика.
У контексті «Центральноєвропейського театрального кола» також пройдуть гастролі Молодого театру з виставою «Маринований аристократ» за п’єсою Ірени Коваль. Гості та учасники фесту побачать химерну історію українського актора, що вирушив на пошуки кращої долі до Англії; познайомляться зі старими диваками, які швидко пристосовуються до звичок і витівок гостя. Кияни, напевно, пам’ятають, що у цій виставі багато фантазії, іронії та душевного тепла. А що ще потрібно, щоб достукатися до серця глядача? Причому зовсім не важливо, у якій країні він живе. Адже тепер він знаходиться у таємничому та прекрасному «колі» — колі мистецтва.
— Ми дуже сподіваємося, що проект «Центральноєвропейське театральне коло» допоможе експортувати культуру Угорщини в Україну, і навпаки — ми зможемо представляти українське мистецтво у нас в країні. Цілком можливо, що завдяки цій акції київський театр гідно заявить про себе у Європейському контексті. Недарма для участі у проекті були запрошені лише колективи високого художнього рівня, — розповів Петер Фекете, художній керівник — генеральний директор Театру ім. М. Йокая. — Основними нашими завданнями є європейське партнерство, обмін артистами, об’єднаний маркетинг і спільні проекти у майбутньому. «Обличчям до місяця» — це наш своєрідний девіз, так як з місяця все видно — ось і ми прагнемо помітити всіх і кожного. Хотілося б, щоб українські учасники «Центральноєвропейського театрального кола» ще приїхали до Угорщини, і ми в свою чергу сподіваємося відвідати Київ.
— Мене як українського режисера запросили брати участь у проекті «Центральноєвропейського театрального кола». Була ідея поставити твір українського автора — я запропонував «Одруження» Гоголя. Такий вибір дає можливість гідно відзначити 200-річний ювілей нашого великого земляка, — наголосив Станіслав Моїсеєв, художній керівник-директор Київського академічного Молодого театру. — До того ж, Гоголь добре відомий в Угорщині (тільки цього року в театрах країни будуть поставлені чотири вистави за п’єсою «Одруження»).
У процесі переговорів мені надійшла пропозиція показати у рамках «Українського жовтня» виставу Молодого театру — угорська сторона хотіла, щоб це була постановка за сучасною українською п’єсою. Вибір зупинили на виставі «Маринований аристократ» за твором Ірени Коваль.
Перебуваючи протягом певного часу в Угорщині й спостерігаючи за тим, що відбувається в культурі, можу зазначити, що театри, їхня атмосфера, дуже схожі в усьому світі. У порівнянні з українськими є і важливі відмінності: значно вищий рівень технічного стану, матеріальної бази, організації роботи постановочної частини. До того ж, менеджмент і рекламні бюджети помітно перевершують наші. Хотілося б також відзначити високий рівень підготовки та дисципліни акторів: репліки «ні», «не можу», «в мене болить» — тут просто недоречні. Виконавиці ролі Агаф’ї Тихонівни після двох днів репетицій зробили операцію (видалили апендицит), але вже за п’ять днів вона була на сцені, витримуючи дуже серйозні навантаження. Угорські актори надзвичайно зібрані, й під час репетицій сконцентровані лише на роботі.
У Угорщині працюють театри двох типів: репертуарні (у великих містах) і бродвейського типу. Театр ім. Йокая — це бродвейський театр. Від участі в проекті я чекаю, передусім, гарної вистави. Сподіваюся у майбутньому показати її в Києві, Львові та Херсоні.
