Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Далі буде

«Острозька академія» видала третій том творів Уласа Самчука
19 вересня, 2009 - 00:00

Нещодавно у Національному університеті «Острозька академія» побачила світ збірка творів Уласа Самчука «Марія», «Віднайдений рай» та «Чого не гоїть огонь», видана до 105-річниці від дня народження визначного письменника. У них автор розповідає про свою малу батьківщину, «своєрідний рай» — село Дермань на Рівненщині. Доля розпорядилася так, що більшу частину свого життя Улас Самчук провів за кордоном, однак любов письменника до української землі не зменшилась, навпаки — увесь свій талант він віддав на службу рідному народові.

Повість «Марія» — чи не найбільш відомий твір письменника. За словами першого проректора Острозької академії, професора, члена Національної спілки письменників України Петра Кралюка, твір, опублікований 1933 року, відразу «попав у ціль». Адже це був страшний рік голодомору, коли загинули мільйони українців. Фінальна сцена повісті — страшна смерть від голоду її героїні. Не дивно, що «Марію» почали сприймати як повість-реквієм про голодомор. Насправді, твір і за своєю ідеєю, і за змістом набагато ширший. «Це своєрідна філософська притча про руйнування селянського раю, традиційного селянського життя. І тут письменник, безперечно, спирається на власний дерманський досвід. Улас Самчук не ідеалізує селянський рай. Відтак, показує, що він давав змогу, хай навіть завдяки важкій праці, жити й виживати людям. І ось зовнішні сили — війни, революції, більшовицька влада, зруйнували цей рай. Від голоду, який, власне, є результатом цієї руйнації, загинула не лише Марія, загинув увесь її рід», — розповідає Петро Кралюк.

Але якщо герої «Марії» не можуть протистояти зовнішній руйнації, то герої іншого твору, поміщеного у збірці, повісті «Чого не гоїть огонь» ведуть боротьбу проти цього. Формально, на думку літературних критиків, повість варто сприймати як твір, де показано героїчну боротьбу УПА під час Другої світової війни, хоча герой твору Троян не належить до ідейних націоналістів і веде боротьбу не за ідею. Для нього надважливим є захист селянського раю — свого села, його традицій. Рай Трояна, село Дермань, знищують більшовицькі окупанти. Вони руйнують усе, навіть змінюють назву села на Устє, однак у пам’яті залишається героїзм Трояна, як і інших упівців, котрі були безумно хоробрими й до останнього захищали свій край.

Третя частина тому — це оповідання, що увійшли до збірки «Віднайдений рай». У цих оповіданнях — враження письменника з часів його «першої еміграції», коли він, дезертирувавши з польського війська, у 30-х роках жив у «цивілізованій Європі» (Німеччині та Чехії), де умови життя були набагато кращі, ніж у його рідному Дермані. Один із героїв оповідання говорить: «Ми страшенно відстали від Європи. Ми знаємо лише наші Марусеньки й калиноньки із соловейками та Гриців під вербою... Чи сняться нашим дядькам, які, наївшись тепер товстих вареників, запивають їх самогоном чи хандрою, ці кришталеві палаци, ці павільйони, де так дешево купити все, що дає щастя, все, що вириває душу з буденних... стисків сірого оточення...». І все ж письменник-філософ, який уміє дивитися в корінь, далекий від ідеалізації цього «раю». Він констатує: «Тут людина отруїлася розкішшю і тоне у ній...» Такий цивілізований рай не сприймається письменником. «Мабуть, письменник був переконаний: рай — це рідна земля, традиція, яку треба берегти й шанувати, рай — це родина. Здавалося б, такі прості істини. Але все геніальне — просте«», — стверджує ректор Національного університету «Острозька академія», професор Ігор Пасічник.

Збірка творів Уласа Самчука вийшла з ініціативи Оксани та Ярослава Соколиків (Канада). Нагадаємо, що Острозькій академії як провідному центру української духовності та патріотизму вони надали ексклюзивне право перевидавати твори прозаїка. Так, до століття з дня народження Уласа Самчука редакційно-видавничим відділом Острозької академії було видано трилогію письменника «Волинь», яка користується неабиякою популярністю серед читачів, спогади і враження Уласа Самчука у двох частинах, що охоплюють період Другої світової війни «На білому коні. На коні вороному». Ігор Пасічник розповідає, що на досягнутому не зупинятимуться. Планується видання четвертого тому творів Уласа Самчука, адже літературна спадщина поета надзвичайно багата. «З дня народження відомого письменника, якого часто називають «Гомером ХХ століття української нації», пройшло вже понад сто років, однак до цього часу не всі українці належним чином оцінили його значний внесок у розвиток національної ідеї та культури», — переконаний Ігор Пасічник.

Збірку творів Уласа Самчука «Марія», «Віднайдений рай» та «Чого не гоїть огонь» презентуватимуть у школах, коледжах, вищих навчальних закладах не тільки Рівненщини, а й усієї України, частину книг буде передано у шкільні бібліотеки.

Олексій КОСТЮЧЕНКО, Острог
Газета: 
Рубрика: