Із пропозицією столичних екологів заборонити полювання в Україні мисливці не погоджуються. А от у тому, що змінювати щось у системі полювання треба, вони одностайні. Перше, на чому наполягають любителі дичини, — змінити Закон «Про мисливські господарства та полювання». Наразі Державний комітет лісового господарства підготував новий законопроект, який Верховна Рада розгляне у вересні. Основний пункт нового закону — зростання штрафів у 10—30 разів. Але, на думку представників мисливських господарств, це не єдине, що треба змінити. Детальніше — в розмові «Дня» з президентом мисливського клубу «Парадокс» Миколою ВОЙТОВИЧЕМ.
— Миколо Михайловичу, з боку деяких екологічних організацій лунала пропозиція заборонити полювання. Як ви до цього ставитеся?
— Зробити це неможливо. Якщо закрити індустрію полювання, постане питання, хто оплачуватиме роботу людей, задіяних у цій сфері (в Україні налічується 900 мисливських господарств, а це понад 100 тисяч працівників), чи хто, наприклад, сіятиме корми для тварин? А головне — заборона полювання звільнить дорогу для браконьєрів. Ми бачимо такий вихід — зробити закон із боротьби з браконьєрством більш жорстким. При кожному лісовому господарстві треба відкрити телефони гарячої лінії, щоб кожен громадянин міг подзвонити і сказати, що зараз там-то і там відстріляли лося чи іншу тварину. А також при них мають працювати спеціальні екологічні комітети, до складу яких мають входити представники міліції. Завдання цих комітетів — стежити, як виконується закон, і карати тих, хто його порушує, незважаючи на їхній статус: народний депутат, прокурор чи пересічний громадянин.
— Які потрібно внести зміни в Закон «Про мисливські господарства та полювання»?
— У ньому треба прописати, що половину штрафу, який сплачує браконьєр, отримує держава, а решту — господарство. Наразі сума штрафу повністю іде в державний бюджет, тоді як мисливські господарства дають робочі місця єгерям, витрачають кошти на пальне, транспорт, посіви кормів для тварин і охороняють угіддя від браконьєрів. Взагалі закон не відповідає вимогам часу, оскільки писався він два роки тому. За цей час відбулося багато змін, які треба враховувати. Зокрема, те, що нині господарства поділені на державні, громадські та приватні. Старий закон говорить: якщо на території господарства будь-якої форми власності піймали браконьєра і склали протокол, то суму штрафу визначає чиновник лісового господарства, тобто представник держави. Це неправильно. І ще, відповідно до нового закону, штраф може бути від 10 до 24 мінімальних заробітних плат. Такі варіації дають можливість брати хабарі тим, хто призначає суму штрафу. І такі випадки часто трапляються. Наприклад, у січні в одному з фастівських господарств спіймали браконьєра, який відстріляв двох кабанів. Коли справа дійшла до суду, йому призначили штраф усього 62 гривні (майже так само коштує на ринку кілограм м’яса, тоді як вага кабана — мінімум 100 кілограм). Ясна річ, що тут не обійшлося без корупції. Наприклад, коли до нашого господарства на полювання приїздить іноземець, у його ліцензії чітко прописано: якщо він вполював кабана вагою 40 кг, повинен заплатити за нього 60 євро, а за кабана вагою 300 кг — три тисячі євро. Це треба відобразити і в українському законі, щоб чиновники, які виносять вирок, не могли маневрувати і чітко знали, яку суму штрафу треба стягувати.
— Яким, на вашу думку, має бути державний чи громадський контроль за діяльністю мисливців у сезон полювання?
— Справжній мисливець завжди турбується про те, щоб у господарстві було відновлення тварин, і відбирає у природи те, що можна за законом. А хороший господар не дозволить, щоб мисливці відстріляли в його угідді ту кількість дичини, яка зменшить поголів’я на наступний рік. Перш ніж відкривати полювання на дичину, парнокопитних чи інших тварин, кожне мисливське господарство разом із представниками Міністерства охорони навколишнього природного середовища та Державного комітету лісового господарства складає облік тварин. Відповідно до нього визначає ту кількість, яку можна відстріляти за даний сезон. Річ у тім, що чисельність тварин треба регулювати, зокрема, і завдяки полюванню. Так, п’ять років тому ми придбали невелику територію мисливського господарства, де не було нічого живого. За три роки ми відродили тваринний світ, дійшло до того, що на нас тепер скаржаться фермери, мовляв, у вас надміру кабанів, які шкодять нашим полям.
