Дві події, які сталися практично одночасно, можуть означати, що на Кубі відбувається підготовка до зміни курсу, а по той бік Флоридської протоки також роблять обережні паси зі зниження градуса протистояння.
Ще до того, як Фідель Кастро відійшов від влади, у народі почали говорити про його наступників («День» №226, 25 грудня 2007): тандем із секретаря виконкому ради міністрів Карлоса Лахе Давіла й міністра закордонних справ Феліпе Переса Роке. Причому останній усіляко підкреслював свою відданість соціалістичним ідеалам, працюючи особистим секретарем Фіделя і належав радше до яструбів у кубинському керівництві. Прибічником обмежених реформ був Карлос Лахе, таким собі голубом за американською політичною термінологією. Залишаючи владу, Фідель у своєму політичному заповіті розділив усі сфери відповідальності у країні між шістьма найближчими соратниками. Compaсero Лахе та compaсero Перес Роке мали грати ключову роль у країні, а саме — займатися економікою, енергетикою, зовнішньою політикою та фінансами.
Тріумвірат у кубинському керівництві на чолі з Раулем Кастро протримався недовго. У лютому кубинці й решта світу дізналися про глобальні звільнення у вищому керівництві країни. Молодший брат у першу річницю приходу до влади звільнив 12 міністрів і вищих чиновників. Офіційно перестановки в уряді пояснювалися необхідністю рухатися далі за побудови «ефективної комуністичної системи». Однією з цілей на шляху до цього і є «поступове скорочення урядового апарату». Про це говорилося у постанові глави держави, зачитаній на національному телебаченні. У перших рядах звільнених були згадані й раніше наділені величезною довірою товариші, також особистий секретар Фіделя Карлос Валенсьяга й заступник голови уряду з ідеології Отто Рівера. До речі, для Москви це стало дуже неприємним сюрпризом. Карлос Лахе й Феліпе Перес Роке були основними партнерами віце-прем’єра Ігоря Сєчина, що відповідали за російсько-кубинське зближення, що намічалося. Невипадково на острові Свободи жартують: «За соціалізму ніхто не знає, яке минуле йому вготоване». Заговорили, що молодший пішов проти старшого. Причому офіційні пояснення, як завжди, нічого не пояснювали. Відомо лише, що Лахе й Роке писали за традицією покаянні листи, в яких піддавали себе нищівній самокритиці.
Інформаційний вакуум спробував заповнити Фідель. Спочатку в інтернеті, а потім у головній газеті країни Granma були опубліковані його статті під назвою «Здорові зміни в раді міністрів». Старший брат поквапився виправдатися за свою протекцію видатним діячам, що не виправдали довіри. «Мед влади, задля якої вони не принесли жодних жертв, пробудив у них амбіції, що привели їх до негідної поведінки. Зовнішній ворог сповнився ілюзій у стосунку до них... Я ніколи не висував більшості з тих, кого зараз замінили. (Але когось усе-таки висував. — Авт.) Майже всі вони зайняли свої пости за пропозицією інших керівників партії та уряду». Після такого пояснення туман не лише не розсіявся, навпаки, він значно ущільнився.
І ось недавно дещо почало прояснятися. Газета The New York Times, посилаючись на анонімні кубинські джерела з офіційних кіл, писала, що кубинський громадянин Конрадо Ернандес, заарештований у лютому, коли він намагався з дружиною вилетіти до Іспанії, передав агентам іспанського Національного розвідувального центру (НРЦ) відеоматеріали, що компрометують Лахе й Роке. Ернандес, котрий представляв на Кубі інтереси іспанської компанії «Товариство з розвитку і промислової реконверсії», був другом Лахе зі шкільних років. Він часто приймав свого колишнього співучня разом із Роке у своїй розкішній заміській резиденції. Прихована камера знімала відверті розмови обох політиків, що прийняли заздалегідь значні дози рому й мохіто. Плівки були передані бізнесменом агентам НРЦ. Як писала іспанська газета El Pais, «метою цієї таємної операції було отримання важелів впливу на Карлоса Лахе та Феліпе Переса Роке, щоб спонукати їх очолити процес поступової демократизації на Кубі».
Як повідомила лондонська The Financial Times, членів кубинської компартії по всій країні збирають у кінозалах, щоб показати їм особливо важливий і секретний фільм. Свого часу ЦК ВКП(б)-КПРС розсилав так звані закриті листи. Про їхній зміст вмить ставало відомо безпартійним, для яких зміст цих поcлань мав залишатися таємницею. Все-таки техніка розвивається. На Кубі тепер не пишуть листів товаришам, а показують закрите кіно. Та так закривають, що британська The Financial Times або іспанська El Pais, а з ними й інша буржуазна преса про це пишуть ледве чи не назавтра.
Головним у фільмі став показ засідання політбюро компартії в лютому цього року, на якому Рауль Кастро оголосив про звільнення групи впливових чиновників — найближчих помічників Фіделя. Рауль Кастро лаяв їх за проступки, а потім вони з опущеними головами покидали залу засідань.
Головним героєм фільму став Конрадо Ернандес, колишній комсомольський активіст, який працював заступником голови Федерації кубинських студентів, коли її очолював Карлос Лахе. На відміну від друга, він пішов комерційною лінією — спочатку завідував гаванськими готелями, а потім зайнявся торгівлею з Іспанією. Торгівля процвітала, але товариш Ернандес за кубинськими законами не міг отримувати належні йому мільйони у вигляді білої зарплати — тому в хід пішли відкати. Але не це йому закидають як провину. Набагато жахливіше за розкрадання соціалістичної власності — шпигунство на користь іспанської розвідки. Моральне розкладання колишніх комсомольських вождів по фільму полягає в тому, що вони гуляють, п’ють і курять сигари разом з іспанським шпигуном на його розкішній віллі. Якщо тільки це, то з уряду б не виганяли. Дорікнули б і наказали більше не робити в таких кількостях. Але вони дозволяли собі неприємні висловлювання про кубинських лідерів. Товариші Лахе, Роке, Валенсьяга і Рівера обзивали немолодих членів політбюро «копалинами» й «динозаврами», причому особливо діставалося Хосе Рамону Мачадо Вентурі — найближчому товаришу Рауля Кастро. А цього не прощають за будь-яких обставин. І все стало відомо іспанській розвідці. Вельми обтяжуюча обставина.
Перегляд фільму викликав різну реакцію в партійних організаціях. Немолоді комуністи вимагали негайно арештувати кар’єристів, що втерлися в довіру до Фіделя. Поки що у в’язниці знаходяться лише Конрадо Ернандес і двоюрідний брат Карлоса Лахе Орландо Кастельянос — лікар-кардіолог, який під час однієї з вечірок відкрито розмірковував, як можна вбити старого віце-президента Мачадо Вентуру. Карлос Лахе знаходиться під домашнім арештом, Перес Роке й Рівера працюють інженерами на гаванських фабриках, а Карлос Валенсьяга влаштувався бібліотекарем.
Чи був Конрадо Ернандес подвійним агентом — не дуже зрозуміло. Те, що його заарештовано, ні про що не говорить. Такі ігри спецслужб добре відомі. Та це й не так важливо. Відкрилося те, що ретельно приховувалося. У кубинських верхах відбувається гостра боротьба за владу. Після лютневих перестановок серед міністрів і вищих чиновників значно збільшилася кількість військових. Із ними Рауль Кастро працює вже багато років і довіряє більше, ніж висуванцям старшого брата.
Демонстрація викривального фільму про шпигунів-комсомольців майже за півроку після їхнього звільнення, очевидно, пов’язана з двома чинниками. По-перше, восени на Кубі повинен відбутися історичний з’їзд компартії, який проходить раз на десятиріччя. Майбутній VI з’їзд може виявитися для країни дійсно епохальним — на ньому Рауль Кастро зможе викласти свої пропозиції про зміну або коректування курсу. Перш ніж пропонувати з’їзду які-небудь радикальні перетворення, Раулю Кастро слід було б віддалити конкурентів від влади. Судячи з доволі примирливої промови Рауля Кастро на святкуванні річниці революції 26 липня, щось подібне справді готується. По-друге, президент Барак Обама підтвердив мораторій на півроку на закон «Акт про кубинську свободу й демократичну солідарність», більш відомий як закон Хелмса-Бертона, що посилював санкції проти Куби. У штаб-квартирі ООН представники США та Куби відновили переговори з проблем міграції. У комюніке держдепартаменту США і міністерства іноземних справ Куби зазначається, що сторони висловили готовність домагатися «безпечної, організованої та легальної» міграції. Додамо, що вже раніше Вашингтон дозволив кубинським емігрантам переказувати своїм родичам до 300 доларів на рік. Для кубинців — цілий статок. Для багатьох місячний заробіток не перевищує і 15 доларів. Як вважає багато оглядачів, гроші від емігрантів набагато сильніше діятимуть як чинник розкладання на режим, ніж найжорсткіші санкції.
Демонстрація викриття соратників Фіделя може бути ясним знаком Вашингтону, що яструбів уже позбулися, і шлях до нормалізації, нехай поступової, відкритий. Найближчим часом від двох сторін варто чекати нових кроків, бодай символічних, у цьому напрямі.
