Альпака та антилопи нільгау — екзотичні, запевняють фахівці. Адже антилопи родом із Індії, а батьківщиною альпаки є гори Південної Америки. Тепер вони призвичаюються до умов проживання у новому для них місці. Заморських тварин бачила кореспондент «Дня».
«Альпака є родичем лами Гуанако. Ці копитні здавна мешкали у гірській місцевості Південної Америки. Місцеві мешканці прагнули одомашнити цих тварин, — розповідає Ірина Оліферук, науковий співробітник Рівненського державного зоопарку. — Так з’явилася домашня лама, яку використовували як в’ючну тварину, й альпака, котру вирощували заради м’якої шерсті. До речі, з однієї тварини зістригають приблизно півтора кілограма шерсті. А вироби з неї для місцевих мешканців є одним із основних товарів для експорту в Перу. Тепер у нашому зоопарку дві альпаки. Вони приїхали із Львівщини. Тварини вже встигли адаптуватися і почуваються чудово».
Наближаємося до просторого вольєру, де оселилися вихідці з Південної Америки. Тварини граційно розсілися у затінку дерев й ліниво посмикують траву. По сусідству з ними — страус Ему, на якого альпаки й не реагують. Працівники жартують: зі своїми родичами в одному вольєрі птах перебувати не може — влаштовує бійки, а ось із заокеанськими копитними живе дружно. «Самець альпаки — білий із довгою шерстю, а ось самка чорного кольору. Тварині було надто спекотно, тому її підстригли, — пояснює пані Ірина. — Взагалі ж саме завдяки довгій шерсті альпака чудово переносить наші зими. Очевидно, тварин не доведеться переселяти в конюшню, коли впаде сніг. вони гарно почуватимуться і в цьому відкритому вольєрі».
Натомість антилопи Нільгау, що приїхали в зоопарк в один період з парою альпак, значно примхливіші. Тварини полохливі, дуже піддаються стресу й погано переносять зміну місця проживання. Нині процес їхньої адаптації ще триває. «Із Київського зоопарку до нас привезли трьох самців антилоп Нільгау. Та в одному вольєрі ми поселили разом лише двох тварин. Інша антилопа житиме окремо, — розповідає пані Ірина. — Взагалі ці тварини мешкають в чагарникових заростях Індії, ведуть стадний спосіб життя. Харчуються вони, як усі порожнисторогі — об’їдають листя, люблять коренеплоди. Характерним для антилоп є те, що вони п’ють небагато, бо здатні засвоювати вологу з рослин. Нині ми продовжуємо вести спостереження за новоприбулими тваринами».
Тим часом саме в цей період у багатьох тварин, що мешкають в зоопарку, з’являються малюки. Нещодавно вперше дали потомство перські леопарди — тварини рідкісні, занесені в міжнародну Червону книгу. Фахівці переконують: в умовах зоопарку це — рідкість. «Клеопатра — самка перського леопарда — у нас уже декілька років. Певний період її парою був самець із Харківського зоопарку, але приплоду вони не давали, — каже Ірина Оліферук. — Та взимку із Чехії привезли красеня-леопарда Жоржа. Спочатку тварини мешкали в різних клітках, та потім їх поселили разом. Вони добре сприйняли один одного. Нещодавно Клеопатра народила двох малят-леопардів. Тепер разом із мамою вони в окремій клітці». Щоправда, відвідувачам зоопарку щастить побачити плямистих малюків дуже рідко. Турботлива матуся Клеопатра поки що майже не випускає їх із дерев’яного будиночка. Стежить, щоб непосиди й порогу не переступали. Натомість працівники зоопарку запевняють — малюки дуже потішні. Бавляться між собою, як кошенята, граються власними хвостиками, а іноді ще й нявкають і муркотять — все-таки вони з родини котячих.
