Почнемо з того, що прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, як повідомило Управління у зв’язках зі ЗМІ секретаріату Кабінету Міністрів, дуже здивована рівнем інформування Президента Віктора Ющенка та кваліфікацією його радників, які у своїх аналітичних довідках користуються не офіційною інформацією, а чутками. «Прем’єр-міністр України вважає, що вищі посадові особи держави не мають права сіяти паніку серед людей і зловживати такими словами, як «крах», «катастрофа», «руйнування». Кожне слово «крах» або «дефолт» з вуст Президента знижує кредитний рейтинг країни. Люди, які працюють заради країни, не можуть свідомо робити такі речі», — підкреслюють у секретаріаті уряду. У принципі, тут майже все правильно: лідери країни мають вселяти в людей оптимізм. Але до цього є також одна важлива ремарка: не можна вимагати від будь-кого, зокрема, й від Президента, глибокої й всебічної інформованості, якщо дані про економіку неправомірно засекречені. Уже одне це породжує негативні чутки, які, як відомо, легко руйнують найпозитивніші висловлювання з високих трибун.
Проте ми аж ніяк не маємо наміру користуватися чутками. У той же день у звіті міжнародного рейтингового агентства Standard & Poor’s стверджується, що банки Росії, України й Казахстану схильні до високого кредитного ризику й ризику ліквідності в умовах складної макроекономічної ситуації. Як зазначає кредитний аналітик Standard & Poor’s і автор звіту Аннетт Есс, «на нашу думку, наразі спостерігається дуже небагато ознак відновлення банківського сектору цих трьох країн, і ми вважаємо, що для розв’язання наявних проблем знадобиться тривалий час». «Ми чекаємо, що основним чинником кредитного рейтингу 2009 року буде погіршення якості активів і показників ліквідності, що у свою чергу стане чинити тиск на показники рентабельності й капіталізації», — зазначає аналітик і попереджає, що рейтинги банків можуть бути знижені відповідно до подальшого зниження суверенних рейтингів, а у випадках, коли банки виявляються не в змозі гасити боргові зобов’язання, рейтинги можуть бути знижені до рівня «SD» (вибірковий дефолт) або «D» (дефолт).
У вівторок же в Києві відбулась презентація Щорічного рейтингу конкурентоспроможності країн світу IMD World Competitiveness Yearbook 2009, підготовленого Міжнародним інститутом розвитку менеджменту (IMD-Lausanne, Швейцарія) й представленого партнером цього проекту, Міжнародним інститутом менеджменту («МІМ-Київ») і його бізнес-школою.
На жаль, рейтинги конкурентоспроможності нашої країни теж не тішать, хоча, як зазначали учасники презентації, є для неї не лише викликом, а й основою для реалізації в українському суспільстві реформаторських рішень.
Отже, 2009 року Україна, як і минулого року, посіла передостаннє місце (позаду нас тільки Венесуела) в щорічному рейтингу конкурентоспроможності країн світу. Минулого року вона була 54-ю з 55 країн, цього — 56-ю з 57. За макроекономічними показниками 2007 року ми були 43-ми, 2008-го — 50-ми, цього року — 55-ми. За ефективністю влади Україна 2007 року посіла у світі 48-ме місце, 2008-го — 52-те, цього року — 56-те. Ефективність бізнесу 2007-го вивела нас на 46-те місце, 2008-го — на 52-ге, цього року — на 53-тє. Навіть інфраструктура в нашій країні, незважаючи на підготовку до Євро — 2012, не поліпшилася. Якщо 2007 року за цим показником ми були на 47-му місці, то цього — на 48-му.
Як зазначають дослідники, на істотне зниження рейтингу України 2009 року вплинули: зростання інфляції, низький приріст ВВП, негативний поточний платіжний баланс та інші показники, а також зростання державного боргу, нестабільність політична та валютного курсу й неадекватна політика Національного банку, катастрофічне падіння продуктивності, надмірна енергоємність економіки...
Власне, все це відомо. Новиною є лише те, що в усіх цих показниках ми «попереду» всієї планети. Не дуже відрізняється від згаданих показників і стан бізнес-середовища, «що вимірювався» за результатами опитувань українських підприємців. Цього року вони поставили нашу країну на 55-те місце у світі за такими групами показників, як «Інституційні рамки», на 53-тє — за «Бізнес-законодавством» і на 57-ме в групі показників «Фінанси», якими оцінюються доступність кредитів, ефективність банківських та інших фінансових інститутів, розвиненість фондового ринку. Як зазначають учасники проекту, думка бізнесу є лакмусовим папірцем для визначення стану української економіки.
І все ж учасники презентації залишилися оптимістами. Вони підкреслювали, що в усьому світі можновладці намагаються позитивно впливати на очікування населення. Але, як стверджував віце-президент «МІМ-Київ» Юрій Мартинюк, якщо створювати позитивні очікування виключно у пенсіонерів (дозволимо собі назвати це популізмом. — Авт.), то їх цим ніколи не нагодуєш, та й економіці не зарадиш, а якщо створювати позитивні очікування в бізнесу, то результати будуть зовсім іншими.
Відповідаючи на запитання «Дня» про реальність спроб уряду України підвищити в очах населення стан економіки нашої країни, Мартинюк зауважив: «Очікування й реальність. Коли починають з очікувань, що дійсно робить на цьому етапі уряд, намагаючись формувати громадську думку, то це позитивно, незалежно від того, якими зараз є показники й досягнення. Люди йдуть за ідеями. Відчуваючи впевненість влади, вони самі стають упевненими».
