Національний гірничий університет відчуває дихання весни з початком Шевченківських та Гончарівських читань. Щоразу Центр культури української мови ім. Олеся Гончара відшукує нові форми для інтелектуального, культурного розвитку студентів-гірників. Цього року Гончарівські читання знову сколихнули гірничий — окрім племінниці великого письменника Тетяни Бондаревської, яка вже бувала в НГУ, сюди вперше завітало творче подружжя, причетне до родини Гончарів.
Коли гості увійшли до аудиторії, їх одразу ж оточили численні представники ЗМІ. Вийшло так, що Леся стояла майже на фоні портрета свого славнозвісного діда, Олеся Гончара. Схожість була просто вражаючою. Звичайно ж, уже доросла Леся добре пам’ятає свого дідуся. Вона вважає, що їй справді пощастило бути онукою такої відомої та ще й істинно великої, світлої, порядної людини. Якось дід зауважив: «Лесю, ти можеш їздити де завгодно, але житимеш все одно в Україні». Слова стали пророчими. 12 років Леся з чоловіком Русланом жили в одному з найстаріших портових міст Америки — Балтиморі. Там мали невеличкий бізнес з історичної реставрації та будівництва, Леся працювала журналістом, перекладачем. Після народження дітей Леся і Руслан відчули нестримне бажання повернутися на Батьківщину. Нині вони живуть у Києві, де віддають себе творчості та вихованню Нестора й Дем’яна.
Основним мотивом зустрічі стала презентація книги Лесі Гончар «Симаргл і Великий перехід» та альбому Руслана Найди «Графіка».
Леся створила вже кілька історичних повістей для дітей, публіцистичних творів українською та англійською мовами. Книги створено в сімейному тандемі — з ілюстраціями її чоловіка, відомого скульптора і графіка. У книжці «Казки портового міста», наприклад, близько трьохсот його ілюстрацій. Тож літературне й ілюстративне бачення спільного матеріалу надзвичайно цікаве.
Книга «Симаргл і Великий перехід» створена для дітей середнього шкільного віку. Однак під час зустрічі ті, хто вже встиг прочитати «Симаргла...», зауважили, що твір корисний для читачів будь-якого віку. Створений на матеріалі древніх легенд-пам’ятниць, він зацікавить багатьох. Авторка розповіла, що ще в дев’яності ці розповіді вдалося записати від старого відуна-казкаря на Київщині. Це історія Великого Переходу Народичів, іншими словами — трипільців-протошумерів (що доводить наука і Кам’яна Могила). Симаргл — істота магічна, міфологічний дух джерела, звір у семи іпостасях. У книжці він виступає помічником Народичів у Великому Переході.
Перші дніпропетровські читачі книги «Симаргл і Великий перехід» — учні Підгороднянської школи Іван та Вірослав Цюп’яки поділилися своїми враженнями від прочитаного, сказали, що їм хотілося б і далі знайомитися з іншими історіями українського народу. Леся пообіцяла продовжити книгу новими легендами про Кам’яну Могилу, адже саме над цим вона вже працює.
Присутні забажали також почути й Руслана Найду, який прийшов на зустріч зі старовинними гуслами в руках. Він розповів, що займається створенням козацьких поселень на Подніпров’ї, створив разом із друзями громадську організацію «Нова Січ», яка сприяє й видавництву їхніх книжок. Організація спрямована на виховання дітей, створення такого середовища, де діти змогли б проводити літні канікули у козацьких таборах, у походах з історією, археологією, мистецтвом. Втілити ідею виявилося не так просто через державну байдужість і бюрократизм. Але ж хіба воїни злякаються труднощів?
