Одна моя знайома, коли в сім’ї трапляється черговий фінансовий спазм, наступає на власну гордість, вищу освіту, благородне походження і влаштовується на додаткову роботу. Прибиральницею. І, відпрацювавши повний робочий день в установі (де вимагають повної самовіддачі, але при цьому не платять зарплату), вона направляється в кафе. Там, підіткнувши спідницю, перетворюється на таку собі Попелюшку, тільки навпаки: з висоти своїх фахових знань, авторитету вона спускається до хатньої чи офісної робітниці.
Приклад подруги надихнув і мене скористатися можливістю додатково попрацювати. Слава Богу, сили ще є, та й потреба в свіжій копійці також існує. Купила кілька газет із оголошеннями і почала обдзвонювати керівників підприємств, котрим потрібна штатна одиниця майстра з офіс-клинінгу (що нашою мовою означає ту ж саму прибиральницю). Не стану приховувати, що в оголошеннях мене трохи насторожила одна з умов для претенденток на цю посаду — вік не старше... Ну, не будемо уточнювати, скількох років, бо для жінки вік завжди є особливою темою. Існує ж, кінець-кінцем, таке поняття, як біологічний вік людини, який інколи не збігається з психологічним чи, якщо хочете, космічним віком...
Отож, обклавшись оголошеннями, починаю телефонувати. З першого ж дзвінка починаю розуміти, що мої шанси, навіть попри цілком адекватний товарний вигляд, явно невеликі. Бо голос на другому кінці слухавки цікавиться одним-єдиним: скільки вам років? І, почувши мою відповідь, невідома красуня ввічливо обіцяла, що «вам незабаром зателефонують». Що в перекладі на людську мову означає: відпочивай, тьотю! Ти не вписуєшся у наші високі критерії!
Так було вісім, а може й дев’ять разів. На десятий мені схотілося запитати у відповідь: а чи не цікавить вас, шановна, кількість моїх дипломів, звань, авторських методик, а також обсяг талії, стегон, грудей і колір очей? Невже для того, щоб протирати пил у вашому офісі, мені потрібно бути старлеткою із зовнішністю моделі? І я облишила цю затію.
Але проблема вікової дискримінації жінок не давала мені спокою. Особливо відтоді, як по телевізору показали інтерв’ю з 23-річною дівчиною, що обіймає вельми серйозну посаду директора консалтингової фірми. Цікаво, якщо у 22 вона закінчила університет, то як за один рік встигла пройти всі щаблі професійного зростання — від спеціаліста до керівника? І ще цікаво, наскільки якісно вона виконує свої професійні обов’язки? Бо ж її божественний вік ну аж ніяк не асоціюється з професійною грамотністю, компетентністю, філігранністю...
— Дійсно, проблема працевлаштування жінки після досягнення нею певного віку має місце, — каже директор однієї з комерційних служб із працевлаштування в Кіровограді. — Як правило, роботодавці втрачають інтерес до жінки бальзаківського віку, навіть незважаючи на високі професійної якості. Віковий ценз у чоловіків відрізняється від жіночого, і попит на них у різних професіях є більшим. А що робити жінці, яку скоротили за декілька років до виходу на пенсію, сказати важко.
Декілька разів у межах моєї професійної діяльності доводилося телефонувати до міністерства, щоб отримати фахову консультацію. І що ж? Юні красуні, котрі відповідали на мій дзвінок (а їм, судячи з усього, ще далеко до тієї межі, за якою жінка безнадійно втрачає шанси влаштуватись на будь-яку роботу), не могли не те що зрозуміти суть питання, а ще й відчували великі проблеми у спілкуванні державною мовою.
Це вже проблема загальноукраїнського масштабу, адже ні для кого не секрет, що в офісах сидять чиїсь родичі, кохані, знайомі й так далі, які призначалися на посаду далеко не за професійним відбором. Про яку якість виконання посадових інструкцій можна говорити в такому випадку? Що буде з нашою економікою, культурою, медициною через десять, двадцять років, коли спеціалісти старшого покоління відійдуть, а на їхнє місце прийдуть довгоногі блондинки віком до тридцяти?
Сьогодні суспільство свідомо відмовляється від послуг зрілих, досвідчених професіоналів, і не лише жінок. Остання хвиля скорочень зачепила і жінок, і чоловіків, що є на піку своїх життєвих сил. Їх просто викинули за борт життя, знехтувавши вміннями та бажанням плідно працювати. А дарма. В інтернеті я натрапила на вислів Брайана Сіла, професора Університету Уоріка (Велика Британія), координатора проекту The lerning age: «Чим старше людина, тим багатше її трудовий досвід, тим швидше вона освоює нову професію, легше вживається в колектив і стає більш стійкою до стресів». Англійці розуміють. А ми?
