На початок лютого 90% українців уже отримали державні акти на володіння землею. Надруковано ж актів на 5% більше. Чому земельна арифметика не збігається, «Дню» днями прокоментував заступник голови Державного комітету України із земельних ресурсів (Держкомзем) Володимир Кулініч: «Досить велика кількість людей, справи яких перебувають у судах, частина померлих і частина тих, які знаходяться за кордоном і їх практично ніколи немає на місці». За словами чиновника, видачу земельних актів завершать до кінця 2009 року, тоді як за планами мали зробити це не раніше 2012-го.
Тим часом продовжує розквітати земельне рейдерство. У законних власників найдорожчі та найцінніші чорноземи забирають за допомогою підроблених державних актів, змінюючи цільове призначення землі або за згодою наших «гуманних» судів. Не рідко трапляється, що на одну ділянку припадає по кілька власників. А буває, що законним власникам паю по кілька років не видають державні акти. Мовляв, відсутні потрібні бланки...
У головному офісі Держкомзему розмови про нестачу бланків спростовують. «Ми роздали обласним управлінням земельних ресурсів близько 400 тисяч і в центри державного земельного кадастру близько 100 тисяч бланків земельних актів... Крім того, у нас лежать на складах ще мільйон державних актів», — говорить Кулініч. Появу ж фіктивних земельних господарів він пояснює відсутністю єдиної електронної системи земельного кадастру, яка дозволить у режимі реального часу відслідковувати всі операції, пов’язані з землею.
Сьогодні інформація про видачу конкретного земельного акту доходить з регіонів до центру тільки через місяць. Тобто часу для махінацій достатньо. Поява єдиного реєстру означатиме, що інформація про кожен виданий земельний акт за секунди надходитиме до центрального офісу. Якщо хтось захоче зареєструвати ділянку повторно, то не зможе цього зробити, адже у єдиному реєстрі будуть дані про цю ділянку: її реєстраційний номер та повідомлення про реального власника...
КОМЕНТАР
Андрій МАРТИН, завідувач кафедри землевпорядного проектування Національного аграрного університету України:
— Велика проблема, що до сих пір не прийняли закон «Про державний земельний кадастр». Через це всі земельні питання вирішуються на основі підзаконних документів, які не завжди ефективні. Крім того, до автоматизованої системи державного земельного кадастру занесено тільки третину з 26 мільйонів усіх земельних ділянок, які існують в країні.
Якщо людина хоче впевнитися, що з її земельною ділянкою все нормально, то потрібно: переглянути настільки «свіжий» земельний акт (якщо потрібно замінити на новий. — Авт.), чи присвоєно земельній ділянці кадастровий номер, чи внесено відомості про неї до єдиного кадастру. Буває, що у людей на руках державні акти старого зразка (видавалися у середні 90-х). В такому разі не виключено, що вищезгаданих відомостей у Центрі державного земельного кадастру може не виявитися (Центр з’явився тільки у 2003 році. — Авт.). Через це нерідко трапляються випадки, коли на одну ділянку видають кілька актів.
Стосовно створення кадастру, то на його розробку потрібно багато грошей. Але головна причина затримки із його введенням у дію наступна: як тільки він запрацює, одразу зникнуть всі можливості для зловживань у цій сфері. Сьогодні органи влади (в першу чергу, деякі адміністрації та органи земельних ресурсів) не завжди зацікавлені, щоб все було впорядковано, щоб було відомо, кому і яка ділянка належить... Кожна влада приходить і по-новому хоче «передерибанити» землю. А відсутність кадастру їй у цьому дуже добре сприяє.
