Тричі засуджений Національний банк, безумовно, являє собою сьогодні не надто гарне видовище. Чи зможе він у його нинішньому стані виконувати свій конституційний обов’язок — стояти на варті стабільності нашої грошової одиниці після того, як цього тижня його практично позбавили незалежності — однієї з головних переваг, завдяки яким могла відносно благополучно існувати фінансова система країни?
Відтепер Національний банк України стає мало не рядовим урядовим департаментом. Він тепер зобов’язаний узгоджувати рішення про рефінансування банків з уповноваженим уряду. Куратором, або, швидше, комісарам у НБУ, призначено, до речі, першого віце-прем’єра Олександра Турчинова, ступінь обізнаності якого в банківській справі досі нікому не була відома.
Нового гравця в управління фінансовим ринком введено постановою Кабміну й Нацбанку «Про порядок рефінансування банків у період фінансово-економічної кризи», ухваленою на засіданні уряду в четвер на підставі статті 86 Держбюджету-2009. У ній передбачається, що порядок рефінансування комерційних банків затверджується НБУ разом із Кабінетом Міністрів, тоді як раніше — виключно Центробанком... Щоправда, відповідно до нового порядку, НБУ може керуватися своїми нормативними документами. Але якщо комісар висловить іншу думку, то Кабміну дається п’ять днів на винесення остаточного вердикту.
З цього приводу одне з інформагентств не без сарказму запитало: «Долар в Україні стрибатиме під дудку політиків?» Коментуючи цю ситуацію, компанія «Astrum Investment Management» зазначає, що в разі виникнення двовладдя в Національному банку України можливі різкі валютні стрибки. «Подібні дії безпосередньо загрожують валютному курсу, бо наразяться на жорсткий опір із боку Президента й внесуть дестабілізуючий ефект у політику НБУ. В разі, якщо НБУ вдасться зберегти дієздатність, йому доведеться посилити свою присутність на міжбанку для подолання психологічних наслідків конфлікту».
Тим часом критики Нацбанку намагаються не афішувати того факту, що внаслідок його діяльності реальний ефективний обмінний курс гривні (РЕОК) 2008 року девальвував на 23,7%. «У грудні РЕОК девальвував на 11,1% (з початку року — на 23,7%), — повідомляє об’єктивне Мінекономіки, — незважаючи на більш високий рівень інфляції в Україні (2,1%), ніж у Росії (0,7%) при дефляції в єврозоні (0,1%) і США (0,7%)». У повідомленні зазначається, що в результаті вітчизняні виробники отримали можливість компенсувати втрати через значне зниження цін на зовнішніх ринках на товари українського експорту. Саме таким чином НБУ, ігноруючи політичний тиск, добивався кращого співвідношення між імпортом і експортом і стримував інфляцію в Україні. Цілком імовірно, що це в нього виходило ще й завдяки підтримці Президента країни. Вже після того, як коаліція змогла провести через парламент відоме неконституційне рішення про усунення Володимира Стельмаха, глава держави нагадав, що коли формувався закон про Національний банк України, все робилося для того, щоб позбавити Центробанк політичного тиску.
Насправді всі ці суперечки, швидше за все, мусять закамуфлювати суть питання, яке полягає в тому, що уряд насправді просто висуває свої права на друкарський верстат. Нацбанк уже, схоже, здався, як і тоді, коли двічі за керівництва Володимира Стельмаха піддавався тиску, спрямованому на різку ревальвацію гривні...
Хто зможе протистояти такому масованому наступу на стабільність? У парламенті вже зареєстровано законопроект, спрямований на те, щоб відновити незалежність НБУ, його самостійність в ухваленні рішень. Рада Нацбанку поки філософськи мовчить, хоча, як вважає народний депутат Василь Горбаль, «не повинна стояти осторонь ситуації».
Протилежну думку висловлює голова Верховної Ради Володимир Литвин. Він виступає за якнайшвидше ухвалення зовсім інших змін до закону про Національний банк. «Це не має бути держава в державі», — впевнений спікер, звинувачуючи НБУ в тому, що його репутація наразі не сприяє довірі до національної валюти.
Усі ми сьогодні можемо по-різному розуміти значення слова «довіра». Більше того, в країні її вже просто немає, причому ні до кого — ні до банків, ні до перших керівників, ні до судів, ні до прокуратури. Анархістське гасло «Геть усіх!» рішуче пробивається на порядок денний. Чи варто його підтримувати главі законодавчого органу? Адже й без того саме через втрату довіри виникає чимало наших бід. Тим паче й уряд, за визначенням, не може не довіряти Національному банку й просто не має права робити з нього ворога.
