Місяць січень — перший місяць нового року — в нашій країні надзвичайно багатий на свята. Почнемо з того, що саме свято Нового року ми відзначаємо двічі: офіційне 1 січня та неофіційне, але звичне — Старий Новий рік з 13 на 14 січня. Чому так? У XVI ст. Римський папа Григорій XIII запроваджує нове літочислення: чинний юліанський календар замінено на григоріанський. Цю папську реформу майже одразу прийняли всі католицькі країни. А більшість православних країн не міняла календар до початку XX ст. Тому ми маємо звичай святкувати Новий рік за старим стилем, тоді як у країнах Західної Європи ця традиція практично зникла. Однак у деяких округах Швейцарії досі 13 січня вважається офіційним святом, і цієї новорічної ночі, а точніше старого Дня св. Сильвестра (Alter Silvester) молоді люди наряджаються в маскарадні костюми й, весело крокуючи гомінкими групами від оселі до оселі, бажають господарям щасливого нового року. Ще стародавні германці вважали, що цим новорічним гамором можна відігнати від житла злих духів на цілий рік! Ну, чим ні наші ряджені колядники з їхніми різдвяними щедрівками?
Якщо 31 грудня ви опинилися західніше кордонів України, то замість «Де ти зустрічаєш Новий Рік?» ви, скоріше за все, почуєте: «Де ти святкуєш День святого Сильвестра?». З ім’ям Римського папи Сильвестра пов’язана легенда, згідно з якою 314 року він приборкав страшного монстра — жахливого старозавітного змія Левіафана. Вважалося, що 1000 року цей монстр вирветься на волю й знищить світ. На радість усім, змія перемогли. Помер Сильвестр у переддень нового, 336 року, 31 грудня. День його смерті католики вшановують як День святого Сильвестра.
А 13 січня, відповідно, відзначається як старий День св. Сильвестра. Звичай святкування Silvesterklдuse в селі Урнаш (Urnдsch) німецькомовного округу Швейцарії Аппенцелль широко відомий у країні. Подивитися на вигадливо вдягнених ряджених і їхні ритуали приїжджають не лише іноземні туристи, а й самі швейцарці з інших округів. Вражаючі персонажі цього новорічного маскараду — Сильвестр-клауси — поділені на групи: Schцne (Гарні), Wьeschte (Потворні), Wьeschte (Лісовики). Костюми Wьeschte і Wьeschte зроблені з ялинкових гілок, моху, соломи, обличчя приховані за страшними масками: вони нагадують лісовиків або лісових чудовиськ. Кожен з ряджених має по одному або із два коров’ячі дзвони, що кріпляться мотузками, перекинутими через плечі.
Поруч з ними Гарні виглядають дійсно по-царському. Виготовлення їхніх костюмів потребує тижнів роботи. Високі зачіски Красунь Wiiber оздоблені фігурками. Вони вбрані в розшиті національні костюми. У ролі музичного доповнення до костюму кріплять 13 бубонців. Але особливої майстерності потребують головні убори Mannevцlcher — Красенів. На їхній широкій пласкій поверхні розташовані майстерно вирізьблені сцени з селянського життя або види альпійських пасовищ. На криси убору нашиті сотні скляних намистинок і блискучих смужок фольги. Один такий капелюх може важити до 20 кг! Кожний Mannevцlcher несе по два коров’ячі дзвони, що кріпляться спереду й ззаду на вишитих шкіряних ременях. Загалом такий костюм важить від 45 до 65 кг, і тому всі учасники маскарадного дійства Silvesterklдuse — чоловіки.
На світанку групи сильвестр-клаусів починають свій ритуал, переходячи від оселі до оселі. Вони заходять на двір і стають півколом навпроти дверей. Потім вони починають щосили дзеленчати дзвіночками й бити в дзвони. За хвилину западає тиша, й ряджені виконують Zдuerli — обрядову народну пісню. Так повторюють тричі. Потім із побажаннями здоров’я й благополуччя вони обмінюються міцними рукостисканнями з господарем дому. Отримавши подарунок, як правило гроші, сильвестр-клауси прямують до наступного будинку. Цей новорічний ритуал вимагає від учасників великої витривалості. Через вагу костюмів і дзвонів доводитися часто робити перерви, й тому обхід усього селища триває до пізнього вечора.
Незважаючи на те, що символіка цієї стародавньої традиції протестантського округу Швейцарії вважається незаперечно язичницькою, останні історичні дослідження свідчать, що звичай наряджатися може бути пов’язаний зі святкуванням Дня святого Миколи, що його відзначали в пізньому середньовіччі в західноєвропейських країнах студенти монастирських коледжів. У XV ст. ця традиція дедалі більше розчиняється в карнавальних танцях і гуляннях.
Завдяки специфіці ритуалів, красі й особливості костюмів Silvesterklдuse Старий Новий рік по-швейцарському став надзвичайно популярним у Європі. 13 січня для туристів організують спеціальні одноденні поїздки. Дбайливе ставлення до історичних народних традицій, їхнє збереження й популяризація сприяють тому, що невеличке селище Урнаш набуває світової популярності.