За цих умов необхідно розробити пропозиції щодо запобігання прискореному відтоку капіталу.
Перша зміна. Прискорився темп нарощування дефіциту поточного рахунку. Після травнево-липневої паузи у серпні приріст від’ємного сальдо операцій став різким (у п’ять разів). У вересні він збільшився ще на третину (з 615 мільйонів доларів до 934 мільйонів доларів). Це сталося не стільки за рахунок послаблення торговельного балансу (приріст дефіциту в вересні становив 92 мільйона доларів), скільки через пришвидшення репатріації доходів з раніше здійснених інвестицій. (Негативне сальдо доходів на 212 мільйонів доларів було більшим, ніж у серпні, та на 411 мільйонів доларів більшим, ніж у липні. Зазначені показники є місячними максимами цього року).
Друга. Перервалася двомісячна тенденція швидшого за імпорт зростання експорту товарів і послуг. Якщо у липні розрив на користь експорту в темпах становив 4%, у серпні — 0,5%, то у вересні імпорт знову почав зростати швидше за експорт — на 10,5%.
Третя. Фінансовий рахунок практично вже не був генератором створення профіциту зведеного платіжного балансу. Останній становив лише 35 мільйонів доларів проти 1 мільярда 347 мільйонів доларів у серпні і 2 мільярдів 414 мільйонів доларів у ІІ кварталі. Вересневий профіцит платіжного балансу був найменшим у поточному році. Чистий відтік валюти за поточними операціями (-934 мільйона доларів) лише на 35 мільйонів доларів був перекритий чистим притоком валюти (969 мільйонів доларів) від зростання запозичень і прямих іноземних інвестицій.
Четверта. Профіцит фінансового рахунку був удвічі меншим, ніж у серпні (1 мільярд 962 мільйона доларів), й утричі меншим, ніж у ліпні (2 мільярда 728 мільйонів доларів).
Вирішальна роль у такому розвороті належить різкому відтоку короткострокового капіталу у вересні (1 мільярд 719 мільйонів доларів), що був удвічі масштабнішим, ніж у серпні (796 мільйонів доларів), і вчетверо — ніж у липні (395 мільйонів доларів). Другим за силою дії негативним чинником було уповільнення чистого притоку прямих іноземних інвестицій (717 мільйонів доларів проти 1 мільярда 198 мільйонів доларів у серпні). «Виправили» ситуацію зовнішні запозичення. Всупереч прогнозам, входження середньострокових і довгострокових кредитів і облігацій становило місячний максимум цього року (1 мільярд 982 мільйона доларів).
Висновок: у першому кварталі зведений платіжний баланс був від’ємним (-134 мільйона доларів). У другому кварталі він став позитивним (2 мільярди 414 мільйонів доларів). Натомість в останньому місяці третього кварталу він наблизився до нульового рівня. Проте завдяки активному чистому притоку валюти у перші два місяці в цілому за III квартал зведений платіжний баланс мав найбільший профіцит (3 мільярди 987 мільйонів доларів). Це означає, що лише у вересні почалася трансформація тенденції на посилення обмінного курсу, що домінувала у лютому—серпні на протилежному — до послаблення обмінного курсу. У жовтні вона набрала нової відчутної сили.
Рекомендація. Нацбанк не повинен надмірно «дути проти вітру». Прийшла фаза послаблення. Її чинники відомі: погіршення зовнішньоторговельної кон’юнктури і перешкоди на шляху доступу до ринку зовнішніх запозичень.
За цих умов необхідно розробити пропозиції щодо запобігання прискореному відтоку капіталу.
Через продаж валюти Нацбанк вилучає ліквідність. Не слід компенсувати її рефінансуванням в більшій мірі, ніж Мінфін випускає гроші в обіг зі свого казначейського рахунку, а також з інших рахунків у банківській системі. Це дозволить поступово зменшувати грошовий потенціал, що може тиснути на обмінний курс у фазах сплеску ажіотажного попиту.
Слід також підняти процентні ставки за депозитними сертифікатами Нацбанку. Наблизити їх до ставок рефінансування. Останні теж доцільно помірковано підвищити. Крім стерилізаційного, це матиме ефект сприяння притоку капіталу. Доцільно буде також вдатися до певної лібералізації норм резервування, якщо приток капіталу і надалі послаблюватиметься.
