Першою жертвою війни стає правда, як безпомилково сформулювала якась прозорлива людина. Продовжимо ряд і зазначимо: першою жертвою патріотизму стає смак... Нещодавно на московських вулицях з’явилася серія плакатів, присвячених чемпіонам пекінської Олімпіади. Не всім, а тільки тим із них, хто виступає за ЦСКА. Так би мовити, відомча реклама. З побачених на власні очі на Ленінградському проспекті назву рапіристку Шанаєву та боксера Тищенка, який поборов у Пекіні всіх, хто важив менше шістдесяти кілограмів. Я дуже радий за обох. Дай їм Бог і надалі колоти-бити своїх конкурентів. Однак на плакатах, над юними обличчями, було написано не «Слава російським спортсменам», а зовсім інше. Я спочатку не повірив очам: людський мозок не в змозі з першого разу вмістити вульгарність такого масштабу. Написано на плакатах було: «Они сражались за Родину».
Мій дід, старший лейтенант Дозорцев, не виступав на пекінській Олімпіаді — він загинув під Ленінградом восени сорок першого. Крім нього — за Батьківщину — билися й загинули в ті роки так і не полічені мільйони людей. Ті, хто вижив на тій війні, частково провели решту своїх днів у таборах, частково в убогості та злиднях; майже всі (за виключенням вищої номенклатури рад ветеранів) провели ці роки в «совковому» приниженні. Понад шістдесят років про тих, хто воював, згадують протягом нетривалого часу — ближче до дев’ятого травня — переважно для надування країни новим державним пафосом. Як повідомило РІА Новости, російські чемпіони та призери літніх Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні отримали минулого понеділка від «Фонду підтримки олімпійців Росії» ключі від обіцяних їм позашляховиків. Не Toyota, як анонсувалося раніше, а BMW. Хлопцям — п’яту модель, дівчатам — третю. Всі чорного кольору. Круто, але справедливо.
Як повідомляється, в нагородженні взяли участь міністр спорту, туризму та молодіжної політики РФ Віталій Мутко, президент ОКР Леонід Тягачов, керуючий справами президента РФ Володимир Кожин, директор Федеральної служби охорони Росії Євген Муров. Ці також б’ються за Батьківщину кожного дня, а то й по декілька разів на день. Аж стогін стоїть.
