Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Комуналка, ринок, бюрократія

13 вересня, 2008 - 00:00
МАЛЮНОК IГОРЯ ЛУК’ЯНЧЕНКА

Декілька років тому я отримав нарешті гроші, вкладені колись у сертифікат на купівлю телевізора. І хоча тисяча гривень — зовсім не тисяча карбованців останніх років перебудови, я зміг купити телевізор значно кращий, ніж той, що мені обіцяли при авансуванні. Років п’ять-сім тому мобільний телефон був ознакою майже «крутизни», а сьогодні його мають дітлахи дошкільного віку. Й таких прикладів можемо навести десятки. Замислюючись над цим, знаходимо єдину причину — жорстка конкуренція. Саме вона спонукає до здешевлення товарів і послуг при підвищенні якості.

Чому ж періодично постають питання про підвищення цін і в тому числі комунальних платежів? Звичайно, це пов’язано з ціною газу, в постачанні якого конкуренція відсутня повністю. Але чому енергетика так міцно прив’язана до газопостачання? Отримавши «платіжку», звернув увагу, що основне збільшення припадає не на безпосереднє використання газу (кухня, колонка), а на теплопостачання. Але ж для цього є інші енергоносії, перш за все вугілля, видобуток якого в Україні можливо поставити на сучасний рівень. Свого часу ТЕЦ було переведено на газ, це зручніше, екологічніше й колись було вигідно. Але в сучасних умовах все змінилось, у світі розробляють прогресивні методи спалювання вугілля, мазуту та інших теплоносіїв. Ці задачі можуть вирішувати українські вчені. Взагалі є досить компетентна думка, що повної заміни газу і нафтопродуктів досягнути неможливо, цього й не треба прагнути. Навіть часткова заміна тиснутиме на газо- і нафтовидобувні компанії, змушуючи шукати методи здешевлення виробництва. Не ставлю метою розробку для уряду бізнес-плану задля отримання Україною енергетичної незалежності. Для цього є професійні енергетики та науково-дослідні організації, але цими питаннями необхідно опікуватись комплексно й «програвати» все від початку до кінця. А інакше вийде, як з ріпаком. Ідея полягала у включенні цієї культури до загального сівообороту й отримання на місцях власного дизпалива, а закінчилось заняттям великих площ без «відпочинку землі» й вивезенням за кордон ще одного виду сировини. Всі ці питання, а також інші методи отримання альтернативної енергії (сонячної, вітру, біогазу, брикетування залишків різних виробництв та інші) потребують наукових і практичних технологічних досліджень. Не треба заганяти освіту і науку у глухий кут. Без власних зусиль у цьому напрямку країна навіки зафіксується як сировинний додаток до «золотого мільярда». У вирішенні подібних питань беруть участь і чиновники відповідних галузей, до яких також є певні вимоги. Перш за все, це повинен бути професіонал хоча б на рівні розуміння проблем, чого часто не спостерігається. Необхідно думати про подальший розвиток дорученої галузі, а не вирішувати питання для задоволення потреб тих, для кого і створена відповідна служба. Тут, власне, і перетворюється чиновник на бюрократа. Історично ще не було випадків, коли бюрократи приводили країну до процвітання. І якщо ми не змусимо бюрократів стати нормальними чиновниками, то майбутнє наше бачиться не дуже привабливим.

Валентин БОНДАРЕНКО
Газета: 
Рубрика: