Як зазначає більшість експертів, чергова парламентська криза прямо пов’язана з президентською кампанією, що наближається.
У зв’язку з цим спробуємо розглянути можливу тактику Юлії Тимошенко як найвірогіднішого переможця наступних виборів глави держави. На наш погляд, поточна парламентська криза є реалізацією технології підбору найзручнішого суперника для Юлії Володимирівни на наступних президентських виборах.
Очевидно, що зі стану постійно тліючого конфлікту між заклятими партнерами з колишньої коаліції, найбільшу вигоду має Партія регіонів. Мало того, що регіонали, практично нічого не роблячи, акумулюють протестний електорат, так ще й різко зростає їхня роль у визначенні того, хто з двох колишніх «помаранчевих» революційних лідерів стане наступним президентом.
Якби президентські вибори відбулися цього року, то регіонали, не маючи шансів на перемогу свого кандидата, але підтримуючи в другому турі ту або іншу кандидатуру, фактично зумовили б результат виборів.
Поза сумнівами, Юлія Володимирівна змогла б зробити регіоналам принаднішу пропозицію і схилити шальку терезів на свою користь. Але для цього їй довелося б поступитися повноваженнями, тобто повернутися до становища літа 2004 року і знову наступити на ті самі граблі. Отже, конкурувати в другому турі президентських виборів із діючим гарантом Тимошенко не вигідно. Особливо якщо він ще рік вставлятиме палиці в прем’єрські амбіції і тихою сапою перетягуватиме повноваження на себе.
Наше припущення: для зміни розставляння сил, вона прогнозовано пішла на загострення ситуації.
Благо, мотивів, що підкидалися Секретаріатом Президента, було удосталь.
Її завдання: сформувати як у виборця, так і за кордоном стійкий стереотип відсутності в Ющенка будь-яких перспектив на наступних президентських виборах, отримати реальним суперником зручного Януковича, якого можна красиво й чесно обіграти. При цьому нічим не бути зобов’язаною регіоналам.
Але що може найдохідливіше продемонструвати як Заходу, так і кожному українському трактористу відсутність політичних перспектив у діючого Президента? Правильно! Його нищівна поразка на позачергових парламентських виборах, які пройдуть після того, як він «пiдступно» розвалить коаліцію демократичних сил.
Крім того, в наступному, а можливо, ще й цьому парламенті коаліції або взагалі не буде, або буде за участю ПР та пропрезидентської політичної сили.
У будь-якому випадку, Юлія Володимирівна виграє. Якщо коаліції не буде, вона залишиться в.о. прем’єра відкрито опозиційною Президенту. Останнього, позбавивши повноважень, поступово перестануть сприймати всерйоз. Ще раз до проведення президентських виборів парламент він розпустити вже не зможе. Якщо реалізовується коаліція пропрезидентських сил із ПР, то Тимошенко гордо піде в опозицію. Все одно в нової гіпотетичної коаліції не буде конституційної більшості, а досвід блокування трибуни та щитової накопичений чималий. І коли в країні кожний школяр знатиме, хто в країні є головним зрадником і політичним трупом, найзручніший основний суперник від ПР у другому турі наступних президентських виборів для Юлії Володимирівни буде забезпечений.
Слідуючи цій тактиці, Тимошенко страхує себе від негативного впливу неминучих зовнішніх ризиків. А вони, на наш погляд, лише посилюватимуться. Але коли ступінь напруженості протистояння всередині країни вищий, ніж зовнішня нестабільність, то всі негативні наслідки, будь то в газовій, геополітичній, військових або інших сферах, легко списуються на опонентів.
Але як перемогти його красиво, коли виборець усе більше розчаровується в політикумі загалом, коли найбільші партії стають усе більш схожими один на одного, коли утопічність обіцяного українського прориву стала очевидною. Відвертий PR на зразок будівництва «нової» автотраси Харків — Дніпропетровськ також малоефективний — люди чудово пам’ятають, скільки десятиріч стоїть «наново побудована» траса, і яку її частину добудували зараз. Звичного навішування ярликів, що нехай і супроводжуються неперевершеною акторською грою, також явно не вистачить.
На наш погляд, для цього БЮТ доведеться серйозно «полівішати».
У нашій соціально орієнтованій країні в середнього виборця приблизно половина бюджету сім’ї йде на харчування, причому — далеко не збалансоване та не якісне.
У нашій правовій державі понад 2/3 виборців вважають підсумки приватизації, м’яко кажучи, несправедливими.
У нашій, прагнучій у Європу країні, рівень майнового розшарування зашкалює за всі мислимі, а не тільки європейські рамки.
Більшість виборців бідні, причому стали такими недавно й добре пам’ятають, що раніше жили набагато краще. У такій країні ні ліберально-демократичні, ні національно-патріотичні ідеї не матимуть такої підтримки як ліві ідеї, хоч якогось натяку на соціальну справедливість. Якщо Тимошенко продовжуватиме керувати урядом, то це можуть бути давно обіцяні, але дійові в PR плані заходи, наприклад, посилення контролю за монополістами, лобіювання податку на нерухомість і прогресивної ставки прибуткового податку, точкова підтримка малого бізнесу тощо. Максимум, можна чекати обвинувачень в ухиленні від сплати податків на адресу певної бізнес-групи. Але якщо БЮТ буде в опозиції, то тези стануть набагато радикальнішими.
Отже, тактика БЮТ досить гнучка. Вона виграє в будь-якому випадку незалежно від імовірності дострокових виборів до парламенту та можливого відходу в опозицію.
За якими ознаками можна буде перевірити, реалізовується ця тактика чи ні?
— БЮТ, на словах ратуючи за збереження демократичної коаліції, не йтиме на значні поступки Президенту.
— Довгострокового та формалізованого союзу між БЮТ і ПР також не буде.
— Поступово стане очевидне ліве зміщення позиції БЮТ.
— Буде продовжене зближення БЮТ із КПУ, з одного боку, і, можливо, створення союзної БЮТ політичної сили ліво-національної орієнтації, з іншого боку, можливо, це буде реалізоване на базі «Народної Самооборони»; одні союзники візьмуть суміжний електорат на сході країни, інші — на заході.
— БЮТ на цьому етапі не підтримуватиме збільшення прохідного бар’єра до парламенту.
Позиції Тимошенко з питань, що мають регіональну поляризацію думок, будуть підкреслено демократично нейтральними, але просуватимуться не в режимі виступів і лозунгів, а у фоновому режимі.
На наш погляд, сам факт запуску технології відбору найвідповіднішого головного опонента на наступних президентських виборах свідчить про планування діяльності Тимошенко вже на посаді фактичного лідера країни після президентських виборів. Але це буде істотно складнішим завданням, ніж банальне маніпулювання, що демонструється зараз політичними опонентами.
