У кінці липня вперше за весь 2008 рік відбулося зниження об’ємів виробництва металопродукції в Україні. Зокрема, на металургійних підприємствах у порівнянні з липнем 2007 обсяги виплавки чавуну скоротилися на 92 тисячі тонн, сталі — на 224 тисячі тонн, виробництво прокату — на 195 тисяч тонн. Самі металурги пояснюють це дефіцитом коксу, ремонтом печей та зниженням попиту на металопродукцію на зовнішніх ринках, де реалізується більше 7% їхньої продукції.
ВСІ ПРОБЛЕМИ, ЯК НА ДОЛОНІ...
Різке збільшення цін на сталь у першому півріччі 2008 року, безумовно, зіграло свою роль. Однак світові тенденції підігріли ще й внутрішні проблеми.
Найгостріше вітчизняні металурги відчувають брак коксуючого вугілля. За даними асоціації «Укркокс» для покриття потреб українських металургів у коксі в 2008 році країні потрібно близько 28 мільйонів тонн вугільного концентрату, з яких Україна видобуває не більше 17 мільйонів тонн. Ще понад 11 мільйонів тонн потрібно імпортувати. Як відомо, головний його постачальник — Росія. «Ми купуємо велику частину вугілля у Росії, і, на жаль, за останні два місяці Росія істотно скоротила постачання: до нас надходить у кращому випадку 40—50% обсягів вугіль, що ми замовляли. І якби не цей короткочасний, як ми вважаємо, спад на ринку металопродукції, у нас були б значні проблеми», — говорить директор дивізіону вугілля і коксу «Метінвест-Холдингу» Володимир Гусак.
Проблеми в українських металургів з вугільними поставками розпочалися після непорозумінь між російським гірничо-метелургійним холдингом «Мечел» Ігора Зюзіна з Федеральною антимонопольною службою. Масла у вогонь додав прем’єр-міністр Російської Федерації Володимир Путін, який з інтервалом у декілька днів двічі звинуватив холдинг у невідповідності вугільної ціни на експорт та для внутрішнього ринку, чим посприяв обваленню акції компанії на фондовому ринку.
Такі події, за словами самих металургів, створюють серйозну загрозу дефіциту коксівного вугілля. Натомість опитані «Днем» експерти твердять протележне. «Я не думаю, що Росія буде цілеспрямовано суттєво знижувати поставки коксівного вугілля до Європи. Політика політикою, але для приватного бізнесу експорт коксівного вугілля — це значна частина їхніх доходів. У Росії розробляються проекти, спрямовані на збільшення видобування вугілля, тому російські компанії зацікавлені в утриманні існуючих ринків та у виході на нові», — говорить «Дню» аналітик «Конкорд Капітал» Андрій Герус.
Його підтримує інвестиційний аналітик КУА Tiger Asset Management Антон Павловський: «Ситуація навколо «Мечела» нормалізувалася — чиновники більше не говорять про податкові претензії. Схоже, що Зюзін у ході зустрічей із заступником голови уряду Російської Федерації Сєчіним зумів донести виробничі особливості висунутих компанії порушень: експортні ціни у першому кварталі були втричі нижчими від внутрішніх, — річ технічна, бо діяв торішній контракт, а причина недопоставок вугілля внутрішнім споживачам — аварія на шахті. Ми вважаємо, що при збереженні існуючих тенденцій у розширенні конфлікту, вплив цієї ситуації на наших металургів можна вважати мінімальним».
Разом з тим, ризик вугільної залежності українських металургів від російських поставок з часом може перетворитися на ще один вагомий економічний важіль для політичного тиску на Україну. Країна фізично не може забезпечити металургів вугіллям власного виробництва. Розуміючи такий каламбур металурги активізувалися для вирішення «кризової ситуації».
«До нас звернулися металурги з проханням інвестувати у державні шахти із видобутку коксівного вугілля...Про приватизацію мова не йде...», — нещодавно заявив міністр вугільної промисловості України Віктор Полтавець. Як не оминути букви закону та при цьому обійти Фонд держмайна, який ігнорує всі урядові спроби приватизації у вугільній галузі? Це й справді питання, говорить Полтавець. А тим часом про свою готовність інвестувати у коксовидобувні шахти, за словами міністра, вже заявили ММК ім. Ілліча, ІСД та «Метінвест».
Про інший варіант позбуття залежності від сусідського коксівного вугілля розповів Герус: «Великі металургійні компанії займаються розвитком імпортних поставок, намагаються їх диверсифікувати та шукають способу уникнути ризику з поставками російського коксу. Так, «Криворіжсталь» завозить вугілля з Польщі, Індустріальний Союз Донбасу — із США. Із США починає імпортувати вугілля й «Метінвест».
Однак і такий підхід вважати надійним не можна. Якщо з Польщі доставляти вугілля можна залізничним транспортом, то для імпорту зі США та інших не європейських країн потрібно скористатися великими морськими судами (щоб це було економічно вигідно). Але тут заважає відсутність глибоководних портів. «В Україні склалася безпрецедентна ситуація: країна веде активну міжнародну торгівлю не маючи глибоководного порту», — говорить заступник генерального директора об’єднання «Металургпром» Віктор Лісовий. Держава ж не поспішає братися за розвиток недешевої морської інфраструктури, а самі металурги тільки активізуються у цьому напрямку. Так, нещодавно сформований консорціуму ІСД та ArcelorMittal вже записав серед своїх приоритетних завдань пункт про будівництво глибоководного порту.
За словами представників гірничо-металургійного комплесу, проблем додає й заборгованість з відшкодуванням ПДВ, дефіцит рухомого вагонного складу. Враховуючи ж нинішні події у Грузії та незадовільну в цьому питанні для Росії реакцію Києва, можна очікувати на ще одну неприємність для металургів — ціну газу. Цікаво, що прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко до початку воєнних дій у Грузії впевнено говорила про плавний перехід до європейського рівня розрахунку за блакитне паливо для України. Однак у руслі згаданих подій з Білокаменної ще не надійшло жодної заяви про подальший варіант газових відносин. Напевно, вони прозвучать пізніше, коли похолодає...
Якщо й будуть газові компліменти, говорить Герус, то їх відчує не вся металургія. «Підвищення ціни газу в першу чергу вдарить по «Запоріжсталі», де сталеплавильний комплекс складається із мартенівських цехів. Загалом же, проблема підвищення ціни газу — це більше проблема окремих компаній і їх власників, а не галузі загалом», — говорить він та додає: — У собівартості продукції частка газу може становити 7—8%. Якщо ж на металургійному підприємстві поставити нові доменні печі із технологією пилевугільного вдування, мартенівські печі замінити конверторами, то ця частка може знизиться до 2—3%».
ПЛАН ПОРЯТУНКУ
Спасіння потопаючого — справа рук самого потопаючого, твердять експерти. Однак вітчизняна металургія забезпечує чималий відсоток для формування ВВП країни. Якщо у металургів розпочнуться проблеми, то вони автоматично позначаться на станові економіки. Не чекаючи цього представники гірничометалургійного комплексу вирішили поділитися своїми проблемами та перспективами розвитку галузі з урядовцями на спеціальній нараді. Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко пообіцяла підтримати ряд металургійних пропозицій для нормалізації ситуації у галузі. Зокрема, це стосується зниження залізничних тарифів на вантажні перевезення, щоб вони не перевищували російських; зменшення цін на коксівне вугілля та залізорудну сировину. Вона також запропонувала чи знизити, чи тимчасово скасувати 12% цільової надбавки до тарифу на природний газ, а від «Нафтогазу» попросила переглянути ціни на імпортований в Україну газ відповідно до ринкового курсу. Антимонопольний комітет повинен надалі завжди враховувати ситуацію на світовому ринку металопродукції при розгляді питань зростання цін на газ і тарифів на залізничні перевезення.
Крім того, уряд розглядає можливість безаукціонного надання ліцензій на розробку ділянок для видобування коксуючого вугілля, повернення ПДВ при імпорті енергозберігаючого устаткування та звільнення від ввізного мита при імпорту енергозберігаючих матеріалів та устаткування. Із запровадженням останньої ідеї в урядовців тугувато, бо ще немає затвердженого переліку такого устаткування. Не кращі справи з отриманням металургійними комбінатами ліцензій на розробку вугільних родовищ. Якщо ініціативу Мінпромполітики підтримають, то металургійні комбінати отримуватимуть ліцензії без проведення конкурсів, що повинно здешевити ціни на вугілля та скоротити його дефіцит. Однак металурги в цю ідею вірять не дуже, бо достатньої кількості ділянок навряд чи вистачить для всіх бажаючих. До того ж, вигідніше вкладати у вже існуючі шахти, аніж розробляти нові. Зробити ж останнє за умов блокування приватизації шахт Фондом держмайна практично не можна.
ГРА НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ
Скарги металургів експерти розглядають по-різному. Одні їх підтримують. «До кінця 2008 року можлива не значна корекція. Тобто ціни на продукцію вітчизняних металугрів до кінця року, скоріше за все знизяться на 5—10%. У 2009 році тенденця може змінитися у сторону зростання. Усе буде залежати від попиту. В той же час зростання виробничих потужностей буде високим лише на Алчевському метзаводі та «Азовсталі». Решта підприємств, напевно, не покажуть великого приросту», — прогнозує аналітик Dragon Сapital Іван Харчук.
Інша експертна група вважає, що відбувається свого роду гра на випередження. Мовляв, сьогодні металурги дійсно несуть певні збитки, але це зумовлено сезонним зниженням цін на їхню продукцію на світових ринках «За нашими оцінками, в середньому в цьому році прибутковість бізнесу металургів на 1—2% знизиться, але у грошовому еквіваленті прибутки суттєво зростуть... Минулого року ціна на сталь становила $510—550, а цього року $800—900. 22% маржі від $530 — це $117. У 2008 році маржа зменшилась до 20%, а від $850 — це $170», — ділиться своїми висновками з «Днем» Герус.
На думку Павловського, швидке зростання споживання металопродукції зі сторони Китаю, Індії та країн Близького Сходу продовжуватиме позитивно впливати на підприємства металургійного сектора й наступного року. «За прогнозами Міжнародного інституту чавуну та сталі у 2008 році світовий попит на сталь зросте на 6,7% (до 1,282 мільярда тонн). Основними «локомотивами росту» будуть країни БРІК (Бразилія, Росія, Індія і Китай), де споживання зросте на 11,1%. При збільшенні споживання металу можна говорити про недостачу потужностей для виробництва необхідного обсягу сталі, що гарантує високий попит та ціни протягом ще як мінімум декількох років», — деталізує він.
Між тим урядовці пропонують металургам розвивати свій потенціал за рахунок внутрішнього ринку споживання. Нагадаємо, що в першому півріччі поточного року він зріс всього на 0,3%. Заступник міністра промислової політики Володимир Севернюк як один з варіантів називає забезпечення підприємств сільськогосподарського машинобудування металопродукцією за фіксованою ціною. «Це не реально. Справа в тому, що всі «сталеварні» компанії приватні й не підвладні державі», — говорить Харчук. Тому малоймовірно, що вони погодяться на умови, які протирічать правилам ринкової гри та пророкують їм втрату прибутків. Найдоцільніше розвивати внутрішній ринок за рахунок активного кредитування вітчизняних виробників на придбання обладнання, твердить експерт.
