Вперше з 2003 року в липні зафіксоване зниження цін до попереднього місяця. Воно склало 0,5%. Востаннє раз подібне відбувалося у липні 2003 року. Тоді споживчі ціни дефілювали на 0,1%. За період 1998–2003 років середнє значення липневої дефляції становило 0,8%. Зокрема, більш істотною, ніж цьогорічна, вона була у липні 1998 (0,9%), 1999 (1,0%), 2001 (1,3%), 2002 (1,5%) років.
Уповільнення зростання цін споживчого кошика у липні — це очікуване сезонне явище. Проте не слід оголошувати всенародний рух за дефляцію і «оспівувати» її! Як й інфляція, вона є порушенням цінової рівноваги. Якщо інфляція «підрізає» доходи громадян, то дефляція — прибутки підприємців. Крім того, галопуючий тренд інфляції (14,9% до грудня і 26,8% до липня 2007 року) зберігається, хоча у літні місяці можлива корекція: перехід на тимчасову «інохідь». Місяць ще не зробив перелому. Інфляційних «курчат» треба буде рахувати по осені. Пізній, із середини жовтня. А сьогодні варто уникати невиправданого збудження. Переможні реляції передчасні. В Україні в липні інфляція не змінила «мундиру». Вона залишилася, як і в червні, галопуючою в річному вимірі й не стала повзучою (до 10%). На щастя, вона все ще далека i від ризику стати гіпер- або суперінфляцією. Але вже в червні «галоп» почав переходити з «кар’єрного» (швидкого) у «кентерний» (звичайний). Можливо, у липні зароджується в інфляційному алюрі період «іноході». Сезонної, здебільшого.
Водночас слід визнати: почалося поступове викорінення інфляційних очікувань. Зростання цін уповільнювалося увесь другий квартал (квітень — 3,1%, травень — 1,3%, червень — 0,8%) i трансформувалося в їх незначне падіння у липні (–0,5%). Вимальовується чіткий і досить тривалий (4 місяці) дезінфляційний тренд.
Інфляція з початку року вже на 1% менша за бажаний урядовий прогноз, але на 5,3% перевищує прогноз «законного» бюджету. Якщо сталося з цінами те, що сталося, виникає потреба дати відповідь на запитання: чому це сталося?
По-перше. Далася взнаки антиінфляційна політика Нацбанку у монетарній сфері. Вплив тих чи інших рухів грошової пропозиції на споживчі ціни відбувається з часом. Його тривалість, за моїми оцінками, в Україні становить від чотирьох до шести місяців. На червень, липень, серпень і частково вересень припадає зниження тиску посиленої монетарної політики НБУ січня–березня. Чиста кредитна емісія у цей період зросла на 1,6% в порівнянні з 4,4% у відповідному періоді 2007 року. Мобілізація коштів (за залишок) була майже вдвічі вищою, ніж рік тому. Обов’язкові резерви збільшилися на 10,7% проти 3,7% у І кварталі 2007 року. Коррахунки банків зменшилися на 18,8% (рік тому у цей період — зросли на 5,2%).
По-друге. Відчутним був акцент на стабілізацію цінової сфери і з боку Мінфіну. Його казначейський рахунок в Нацбанку за І квартал зріс на 11,2 мільярда гривень (рік тому — на 5,8 мільярда).
По-третє. Підвищення обмінного курсу гривні починає приносити все більш відчутні результати. Це стосується i здешевлення імпорту. Так, ціни на паливо і мастила послідовно уповільнювали свій висхідний рух: з 5,3% у травні, до 4% у червні та 3,2% у липні.
По-четверте. Розширилася пропозиція продовольчих товарів за рахунок імпорту та інтервенцій з Держрезерву. Тому вперше з серпня 2006 року відновилася дефляція продовольчих цін. Продовольчий імпорт зріс за півроку на 62%. Імпорт промислових товарів — на 53,2% (рік тому — відповідно на 21,3% та 12,3%).
По-п’яте. Посилився регулюючий вплив. На місцевому рівні частина продовольчих цін контролюється адміністраціями. Спостерігається їхнє зниження в більшості областей. Це двогострий, але діючий інструмент. Ціни на комунальні послуги піднялися, але помірковано: на 3,1% за півроку (до грудня). Це приблизно рівень першого півріччя 2007 року (3,0%) і на порядок повільніше, ніж у відповідному періоді 2006 року (31%). Тарифна стриманість у липні (0,9%) була більш виразною, ніж у червні (2,0%).
По-шосте. Цінова динаміка впала у «ведмежу» фазу i на фоні уповільнення темпів зростання промислового випуску (за шість місяців 7,5% проти 8,0% за попередні п’ять). У липні ціни виробників підвищувалися повільніше (3,6% проти 4,2% у червні).
По-сьоме. Дещо послабилися вербальні інтервенції офіційних представників. Це зменшило інфляційні очікування. Принаймні — їх не підсилило. І політична ситуація є стабільнішою, ніж рік тому.
Що ж стосується «погоди на завтра», то у серпні та в першій половині вересня цінова сфера відчуватиме стабілізуючий вплив з боку антиінфляційної політики перших чотирьох місяців року. Запасу жорсткості першоквартальної монетарної політики вистачить для цінового стримування у серпні. Справа піде краще, якщо уряд натисне на акселератор гетеродоксної антиінфляційної політики. Вона передбачає нарощування товарної пропозиції. Поки в цій сфері результати отримані здебільшого за рахунок експансії імпорту, а також підтримуючих інтервенцій з Державного резерву. Натомість темпи власного цьогорічного виробництва все більшою мірою відстають від попиту.
Вибір невеликий: або й надалі ортодоксально «зажимати» попит, або перенести фокус дій на підштовхування виробництва. Як підштовхувати і наскільки сильно? Ось у чому головне питання.
Поштовх дасть результати завтра, але інфляцію «простимулює» вже сьогодні. Де золота середина: і виробництво підтримати грошима, і не завдати цим грошам імпульсу нового знецінення?
Але вже в жовтні на цінах може вiдiгратися друга хвиля грошової пропозиції червня– липня... У травні, червні та липні чиста кредитна емісія Нацбанку зростала відповідно на 4,3%; 3,3% та 6,4%. Лише у другому кварталі приріст емісії становив 12,4% проти 1,6% у першому кварталі. Пом’якшення монетарної політики у другому кварталі, і особливо в стартовому місяці третього, може уповільнити формування дезінфляційного тренду. У зв’язку з цим Нацбанку необхідно уникати нових масштабних ін’єкцій ліквідності і оптимізувати грошовий сервіс економіки. Правильною політикою з боку Нацбанку будуть такі масштаби нарощування грошової пропозиції, які дозволяють відновити контроль над рухом споживчих цін і не затиснути динаміку економічного зростання у довгостроковій перспективі. Це означає, що не слід зупинятися перед короткостроковим гальмуванням такого зростання заради цінової стабілізації й утримання перспективи тривалого і здорового (збалансованого) підйому економіки. Повільніше сьогодні — щоб довше завтра і післязавтра (стійкими темпами, а не ривками, що межуються спадами).
Якщо немає мотивації на подальше посилення курсової політики, то, можливо, слід розглянути доцільність більш жорсткої резервної. Було б доцільно міцно фокусуватися на інфляційних ризиках. З цією метою треба:
— надати нового імпульсу стерилізуючим заходам (ДЕПО, РЕПО операції);
— рекомендувати банкам продовжити рух до позитивних реальних ставок за депозитами;
— зробити нові кроки в напрямі сек’юритизації боргу і проведення консервативної боргової політики.
