Переговори щодо розміщення ПРО в Європі відбуваються згідно з англійським висловлюванням «By fits and starts», тобто судорожно, ривками. Варшава вимагає, як вважають американці, надто багато, а польські політики не хочуть помилитися. Тим паче що їхні чеські колеги, в принципі, добилися чого хотіли, ставши одним із привілейованих союзників Америки в Європі. Хоч обидві сторони висловлюють оптимізм, не дуже зрозуміло, чи буде укладено договір щодо ракет до листопада, коли в США відбудуться вибори. Нова адміністрація може зайняти трохи іншу позицію, й тоді або розв’язання проблеми відкладуть, або взагалі питання буде закрите. Проте проблема захисту від іранських ракет не знімається з порядку денного. Тому Пентагон знайшов проміжне рішення, яке може замінити певною мірою ПРО в Європі.
Ухвалено рішення про розміщення американського радара системи протиракетної оборони в Ізраїлі. Після розгортання він використовуватиметься обома країнами й почне працювати вже на початку наступного року. Вашингтон також значною мірою фінансує програму розвитку ізраїльських систем ПРО. «Як і ізраїльтяни, ми бачимо, що іранці прискореними темпами нарощують свій ракетний потенціал, і ми працюємо над тим, аби допомогти ізраїльтянам якомога швидше укріпити їхню оборону», — заявив прес-секретар Пентагона Джефф Моррелл.
ЗАГРОЗА Й РЕАЛЬНІСТЬ
Особливе занепокоєння в Ізраїлі й США викликали проведені в Ірані на початку липня поточного року військові навчання Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) під кодовою назвою «Пайамбаре азам-3» («Великий пророк-3»). Їхньою основою стали запуски вдосконалених ракет «Шахаб 3» («Метеор-3») з дальністю польоту до 2 тис. км. У цьому випадку в зоні їхньої дії буде вся територія Ізраїлю. Про що заявив особистий представник релігійного лідера країни аятолли Хаменеї у ВМС КВІР ходжат-оль-еслам Алі Ширазі. За його словами, першою відповіддю на потенційно можливі воєнні акції ворогів стане знищення Тель-Авіва та військового флоту США в Перській затоці. Його країна, за словами А. Ширазі, знаходиться зараз на піку військової потуги. Проглядається певний зв’язок між проведеними в Ірані випробуваннями модернізованої ракетної техніки й підписанням у Празі Договору про розміщення засобів ПРО в Східній Європі. Держсекретар США Кондоліза Райс заявила в столиці Чехії, що мета подібного щита полягає в протистоянні реальним викликам безпеки. Розвиток іранської ракетної програми, за словами Райс, якраз й являє такого роду загрозу.
Разом із тим до дещо хвалькуватих заяв іранських політиків і військових слід ставитися з неабиякою часткою скепсису. Головнокомандуючий силами КВІР генерал Джафарі позначив мету ракетних випробувань таким чином: «Ми випробовували дальність і точність ураження наших ракет, і тести пройшли вдало. Ці успішні маневри стануть запорукою потужності Ісламської Республіки. Сподіваюся, що вороги, як і раніше, беруть урок із боєготовності нашої країни». От якраз в успішності випробувань є великі сумніви. Оглядачі багатьох газет і інформаційних агентств звернули увагу на той факт, що знімки випробувань були сфальсифіковані. На фото ракетних випробувань, проведених КВІР 9 липня, видно чотири ракети, однак на офіційному сайті КВІР помітні всього три. За допомогою використання комп’ютерних технологій обробки знімків іранці додали на фотографії ще одну ракету, створивши ілюзію блоку з чотирьох ракет. Обгрунтованим є припущення, що ракет дійсно було чотири, але одна згоріла в повітрі при випробуваннях. Опосередковано це підтверджується тим, що іранці зняли з офіційного сайту КВІР перший знімок і його підробку.
Ракети «Шахаб-3» запускалися з мобільної пускової установки й дуже нагадували радянські оперативно-тактичні ракети Р-17, більш відомі під назвою «Скад». Ці ракети свого часу були поставлені в низку країн. В Іраку Р-17 була модернізована, що привело до зниження маси навантаження до 400 кг і збільшення дальності до 850 км при одночасному значному погіршенні точності. Аналогічні етапи модернізації могли бути пройдені в Ірані на «Скадах», отриманих із Північної Кореї. Британські й французькі фахівці вважають, що збільшення дальності польотів «Шахаб-3» проводиться за рахунок зменшення корисного навантаження й погіршення показників точності. Тому говорити про те, що такі ракети являють загрозу кораблям і об’єктам флоту США в Перській затоці не випадає. Стріляти по об’єктах в Ізраїлі й сусідніх арабських країнах такими ракетами можна, однак їхні параметри такі, що роблять їх вельми вразливими для ППО, які діють нині й поки розробляються. До того ж, на думку ізраїльських фахівців, реальна дальність ракет «Шахаб-3» не перевершує 1300 км, на ділянці виходу на траєкторію її політ нестаціонарний, що часто призводить до відхилення від цілі.
Проте, як у Ізраїлі, так і в США до проведених у Ірані випробувань ставляться дуже серйозно. Тому активно ведуться роботи з вдосконалення систем ППО. До того ж, для Тель-Авіва нагальною є проблема захисту від ракет малого радіуса дії «Касам», якими палестинці обстрілюють прикордонні ізраїльські міста. Матеріальний збиток від такого обстрілу мінімальний, оскільки точність «касамів» дуже низька. Однак обстріл психологічно важко позначається на населенні. Для захисту від ракет і артилерійського обстрілу палестинськими бойовиками в Ізраїлі розробляються системи «Сталевий купол» і «Праща Давида». Їх розгортання заплановане на 2009 р.
Радар у Ізраїлі аналогічний тому, який планується встановити в Чехії. За словами американських офіційних осіб, він може виявити об’єкт розміром із тенісний м’яч на відстані до 4700 кілометрів. Це дасть можливість ізраїльським ракетам- перехоплювачам «Arrow» (Стріла) вражати на активній ділянці траєкторії іранські балістичні ракети, підлітний час яких становить усього 11 хвилин. Високопоставлений чиновник Пентагону повідомив, що розміщення радара дозволить ізраїльтянам отримувати від американців інформацію «раннього попередження» про ракетні пуски, що надходить від супутників. Колишній начальник головного штабу ракетних військ стратегічного призначення Росії генерал-полковник Віктор Єсін зазначив у московській «Независимой газете», що після встановлення радара значно підвищаться можливості американських засобів протиракетної оборони корабельного базування. Інформація радара буде використана й для ізраїльської ППО «Сталевий купол» і «Праща Давида» й дасть можливість більш ефективно боротися з ракетами малого радіусу дії типу «касам» і подібних.
ВЕЛИКІ ІГРИ
Проблема іранської ядерної програми й ракетне озброєння Тегерана створюють на Середньому Сході сильну світову больову точку. Максимально використовуючи ракетні пуски «Шахаб-3» у пропагандистських цілях, зокрема, й у внутрішньополітичних, іранське керівництво дає Сполученим Штатам вагомі аргументи для виправдання їхніх дій щодо нарощування стратегічної системи ПРО. З іншого боку, дискусії з Росією та європейськими союзниками США, насамперед з Німеччиною й частково з Францією, спричиняють додаткове напруження в міжнародному співтоваристві, ослаблюючи узгоджене застосування військових, економічних і фінансових санкцій проти Тегерана. Поки своїх прагнень Ірану певною мірою вдалося досягти. Принаймні, можливу воєнну акцію проти ядерних об’єктів на території Ірану, крім Ізраїлю й США, ніхто не підтримує. Зважаючи на наближення виборів в Америці, до весни наступного року вона фактично знята з порядку денного. У той же час, іранське керівництво було дуже неприємно здивоване підтримкою з боку Москви й Пекіна посилення економічних санкцій проти Тегерана, що вже боляче відбивається на його внутрішньополітичному становищі, викликаючи активізацію опозиції курсу президента Ахмадінежада навіть серед консерваторів. Враховуючи, що в іранського керівництва немає достатніх можливостей для повномасштабного військового протистояння із США й Ізраїлем, виглядає ймовірним подальше розігрування ракетної карти для посилення конфронтації з проблеми ПРО в Європі, насамперед між Москвою й Вашингтоном.
Розгортання радара в Ізраїлі ставить під певний сумнів доцільність таких самих дій у Чехії. У певному сенсі зони покриття обох установок перетинатимуться, зокрема, в регіоні Близького й Середнього Сходу, також у західній частині Індійського океану. У той же час, радар у Чехії захоплює значну частину території Росії, яку зараз американці продивлятися не можуть з Німеччини й Аляски. Саме ця обставина й викликає таку жорстку опозицію Москви, а не міфічна загроза від можливого розміщення 10 ракетних установок ПРО в Польщі. З іншого боку, певна логіка в діях американців є. Навіть якщо зараз можливості Ірану в створенні сучасних балістичних ракет і не дуже великі, то, наслідуючи північнокорейський аналог, можна припустити, що в майбутньому, й вельми недалекому, вони значно зростуть. І тоді загроза Європі значно зросте, й знадобиться спішне розгортання систем ПРО. То чи не краще зробити це без надмірного поспіху зараз. Узагалі, американській стратегії властиво робити у військово-технічній сфері превентивні кроки, так би мовити, про всяк випадок. Якщо не знадобиться, то добре, а якщо пригодиться, то завжди готові до відображення.
Є й іще одна обставина. У військово-технічному плані США набагато випереджають усіх, зокрема, й Іран. Розгортання високотехнологічної системи ПРО фактично зводить нанівець розробку балістичних ракет в Ірані, оскільки останньому доведеться пройти досить довгий шлях, аби реально протистояти США навіть у регіоні Перської затоки. Обмежені промислові й науково-технологічні можливості Ірану можуть примусити його політиків припинити безглузду й руйнівну гонку ракетно-ядерних озброєнь і перейти до більш прагматичної політики. Останні вибори до парламенту Ірану показали, що таких політиків там досить багато й їхня кількість зростає. Виходячи з цього, незалежно від складу майбутньої американської адміністрації, політика оточення Ірану системами ПРО триватиме. Можливі зміни тактичного характеру. Якщо з європейцями домовитися не вдасться, то станеться зміщення місць розташування ПРО. Більш чітко це виявиться не тільки після виборів у США й подальших до німецького бундестагу.
У пропагандистському сенсі розміщення радара в Ізраїлі для Москви просто подарунок. На його прикладі можна показати реальну мету розміщення ПРО в Європі. Насамперед це буде використане для внутрішньополітичних цілей. Слід чекати на цій підставі подальшого погіршення російсько-американських відносин і посилення спроб Москви заблокувати за допомогою європейців розміщення ПРО. Наслідком посилення конфронтації між Москвою й Вашингтоном буде ускладнення на території СНД. Американці постараються асиметрично відповісти, й не тільки в Грузії й Україні, а в першу чергу в Центральній Азії. Це зараз здається, що Південний Кавказ і вступ Грузії й України до НАТО, перспектива виведення Чорноморського флоту — головне в російській політиці по периферії її кордонів. Насправді це видима частина конфронтації, а її набагато більша й поки дещо прихована частина міститься в Центральній Азії. Буде радар у Чехії, вступлять Грузія й Україна до НАТО — проблеми здебільшого пропагандистські. А от посилення американського впливу в Центральній Азії й через нього контроль над джерелами енергоресурсів — проблема стратегічна. Щоб залишити держави такого важливого регіону в себе в глибокому тилу, Росія й розгортає економічний, військовий і політичний тиск на своїх сусідів, аби відбити американський вплив на першій лінії оборони. І радари в Чехії й Ізраїлі — лише елементи, й не найбільш важливі, цієї великої гри.
