Будівельні професії сьогодні в Україні в моді та пошані, разом із тим, кваліфіковані фахівці в галузі — на вагу золота. Адже кадри «старого загартування» роз’їхалися за кордон в 90-ті — на початку 2000 років, сучасна ж будівельна освіта не встигає в погоні за технопрогресом, тому «кує» непідготовлених до роботи в нових умовах будівельно- монтажної справи. Але разом із тим будівельна галузь вітчизняної економіки — одна з тих, що найактивніше розвиваються в державі. До такого висновку прийшов Мінрегіонбуд, проаналізувавши ситуацію в галузі.
За даними відомства, кваліфікацію в будівельній галузі 2007 року отримали 50,5 тисячі випускників, при цьому 28,6 тисячі випускників за період навчання встигли освоїти дві й більше спеціальностей, що повинно сприяти їхній адаптації на ринку праці. При цьому залишаються працювати в будівництві після першого працевлаштування не більше 50% молодих фахівців, що вказує на існування могутнього стоку кадрів із будівельної галузі за кордон. Мінрегіонбуд таку ситуацію пояснює непривабливістю умов праці, неадекватною зарплатою, «непрестижністю» окремих будівельних спеціальностей і... незацікавленістю самих роботодавців в організації навчально-виробничого процесу, що відповідає вимогам часу.
Так, на думку міністра регіонального розвитку й будівництва Василя Куйбіди, найадекватніше розуміння ситуації, що склалася сьогодні, демонструють ті найбільші гравці будівельного ринку, хто зумівши скооперуватися з місцевим ПТУ, відкрили при навчальних закладах у регіонах навчально- практичні будівельні центри, головним завданням яких є підготовка, перепідготовка й підвищення кваліфікації фахівців-будівників на основі сучасних будівельних технологій. Сьогодні в Україні діють 47 таких навчальний центрів... Але у свою чергу, як підкреслив перший заступник міністра освіти й науки Олександр Гребельник, сьогодні вітчизняне ПТУ, враховуючи «скромність» бюджетного фінансування на модернізацію матеріально-технічної бази, просто не в змозі самостійно забезпечити для свого учнівського контингенту проходження сучасної практики.
Цікаво, що з 280 будівельних професій, внесених до Державного класифікатору, вітчизняні професіонально-технічні навчальні заклади готують фахівців з усього 52 будівельних професій. Близько 15% професій, що містяться в державному переліку, застаріли. Разом із тим Мінрегіонбуд на запити будівельних організацій розробляє кваліфікаційні характеристики все нових і нових спеціальностей будівельної галузі, а готувати їх, виходить, ніде й нікому. До того ж у дефіциті сьогодні, за словами Куйбіди, нарівні з працівниками новітніх спеціальностей будівельно-монтажного напряму, також і фахівці традиційних професій — малярі, електрозварники тощо. Найгостріший дефіцит ринок відчуває в проектувальниках в архітектурі, будівельному конструюванні, електросиловому обладнанні, спеціальній пожежній автоматиці. На думку експертів відомства, це певним чином впливає на уповільнення інвестиційного процесу в галузі...
Загалом нестача кадрів будівельних професій сьогодні складає близько 15—17 тисяч фахівців! І йдеться насамперед про фахівців високого класу. Адже часто, за словами роботодавців, новоспечені будівники — сучасні випускники — мають мізерні уявлення про будівельний процес загалом, не кажучи вже про тонкощі обраної професії.
Профільне відомство пропонує вирішити проблему таким чином: підняти престиж будівельних спеціальностей, поступово підвищуючи зарплату в галузі й пропонуючи працівникам гідний соціальний пакет. Щоправда, за словами Куйбіди, підвищення зарплати — не панацея, оскільки перекоси в цьому напрямі можуть викликати й перекоси на ринку праці загалом. Однак потурбуватися про гідні умови праці для будівників міністр роботодавцям усе-таки рекомендує.
