З черговою хвилею розширення в 2004 році Європейський Союз зробив великий крок уперед у поширенні безпеки і процвітання на Європейському континенті. Розширення ЄС також означало, що зовнішні кордони Союзу змінилися. Ми придбали нових сусідів і наблизились до старих. Ці обставини створили як можливості, так і виклики. Політика європейського сусідства (ЄПС) є відповіддю на нову ситуацію. ЄПС стосується існуючих сусідів ЄС і тих країн, які стали ближчими до Євросоюзу в результаті розширення. В Європі це стосується Росії, України, Білорусі, Молдови, а також Вірменії, Азербайджану і Грузії.
ЄПС приносить додану вартість, яка виходить за межі існуючої співпраці, як для країн-партнерів, так і для ЄС. Вона приносить перспективу переходу від співпраці до певного рівня інтеграції. Вона встановлює шляхи та засоби, за допомогою яких країни- партнери більш активно беруть участь у ключових аспектах політики і програм Євросоюзу. ЄПС удосконалює масштаб та інтенсивність політичної співпраці з країнами-партнерами і робить її ефективнішою.
З погляду Європейського парламенту, посилення відносин iз безпосередніми сусідами на Сході також становить для нас справжній виклик. Ми маємо створити та інтенсифікувати регіональну співпрацю між Європейським парламентом і країнами, охопленими Європейською політикою сусідства. Враховуючи стратегічну важливість цього регіону для власного майбутнього Європейського Союзу, мусять розроблятися нові методи парламентської співпраці та нові шляхи діалогу з громадянським суспільством у цих країнах.
Головна ідея розвитку цього діалогу полягає в пропагуванні Європи, принципів європейської інтеграції. Це також допомагатиме пропагуванню цих цінностей на всіх рівнях, зокрема й на місцевому.
Аби започаткувати таку активну співпрацю і діалог між Європейським парламентом і громадянським суспільством східних сусідів, я і мої колеги виступили з ідеєю проведення конференції, яка буде організована за участю членів делегації Комітетів міжпарламентської співпраці нашого парламенту і вищезгаданих країн. Ця конференція відбудеться у Брюсселі у червні 2008 року. Це буде точка старту, яка може, залежно від волі учасників, бути продовжена подальшими конкретними проектами.
На пленарній сесії Європейського парламенту в травні 2008 року Даніло Турк, президент Словенії, яка головує в ЄС, підкреслив, що кожна країна окремо потребує посилення спроможності відповідати критеріям членства, а регіон як ціле потребує механізму, в рамках якого можна обговорювати і вирішувати свої спільні проблеми.
Звісно, Європейська політика сусідства є частиною відповіді на виклики, які постають перед країнами, що охоплені цією політикою. Незважаючи на те, що деякі з них мають амбіції на членство, а деякі ні, ЄПС може сприяти створенню такого механізму.
Президент Турк наголосив у своїй промові, що Україна й Молдова потребують перспективи членства в ЄС і що така перспектива не повинна заперечуватися, як деякі політичні сили намагаються це зробити. «Відчуття виключення породжує почуття образи, а образа породжує нестабільність. Саме з цієї причини необхідно зберігати прагматичний підхід і думати про подальше розширення у світлі потреби ЄС як глобального гравця», — сказав він.
Так, прагматизм повинен стати головним принципом, яким керуватимуться обидві сторони у своїх діях. Сьогодні настав час Україні зробити крок до відкритого публічного діалогу, запропонованого Європейським парламентом, найбільш дружнім для України інститутом ЄС. Хоча до сих пір підхід України до ЄПС був дуже неясним, суперечливим і означав позбавлення України можливості впливати на розвиток співпраці Європейського Союзу і його східних сусідів у позитивний спосіб. І в найгіршому випадку він міг також означати уповільнення процесу інтеграції. Незважаючи на кінцеву мету України, яка полягає у повному членстві в ЄС, для української влади не існує підстав не скористатися ЄПС у досягненні цієї цілі.
Щоб не здаватися надто похмурим, я справді надіюсь, що Україна переоцінить нинішнє ставлення і відгукнеться на наше запрошення. Відтак ми зможемо зустрітися у Брюсселі.
P.S. Дехто в Україні стверджує, що Європейська політика сусідства за визначенням не може застосовуватися до України, оскільки остання є європейською країною. Цілком правомірно вони вказують, що ЄПС повинна називатися політикою сусідства ЄС. Я погоджуюся, що дане формулювання не є адекватним, але саме з цим нам треба мати справу. Однак, з іншого боку, ми не можемо дозволити, щоб семантика руйнувала зусилля щодо взаємного зближення.