Схоже, що Кишинів почав «розігрувати» черговий етап виходу з глухого кута Придністровського урегулювання за кремлівським сценарієм. Як інакше пояснити факт першої за останні сім років зустрічі президента Молдови Володимира Вороніна з лідером самопроголошеної Придністровської Молдовської Республіки Ігорем Смирновим. Дивним назвав це рішення молдовського президента лідер Ліберально-демократичної партії Молдови Володимир Філат. Він нагадав, що «в останні роки президент багато разів заявляв, що Ігор Смирнов є злочинцем та він не планує вести з ним переговори».
Очевидно, «дивність» Вороніна пояснюється тим, що в Москві йому підказали спробувати порозумітися з лідером Придністров’я, який частіше відвідує Москву, ніж молдовський президент. Мабуть, саме так потрібно інтерпретувати слова Вороніна, що Росії належить головна роль у переговорному процесі та в поновленні переговорів.
Як повідомили молдовські ЗМІ, за час півгодинної зустрічі в Бендерах Володимиру Вороніну та Ігорю Смирнову вдалося обговорити нові можливості для розвитку діалогу між Кишиневом та Тирасполем, а також намітити низку конкретних кроків із розвитку переговорного процесу, серед яких скликання спільних робочих груп, які повинні запропонувати конкретні проекти у сфері розвитку інфраструктури, дорожнього будівництва, у сфері безпеки та роззброєння, в соціальній і культурно-гуманітарній сферах.
Примітно, що молдовський президент продемонстрував готовність iти на поступки Тирасполю. Він звернеться до Європейського Союзу та США з ініціативою про скасування візових обмежень щодо керівників Придністров’я. Як повідомляє прес-служба апарату президента Молдови, в ході зустрічі Володимир Воронін зазначив, що «конструктивна атмосфера», що склалася в придністровському урегулюванні, дозволяє виступити з подібною ініціативою.
Очевидно, Київ не зовсім у захваті від останніх кроків молдовського президента. Міністр закордонних справ України Володимир Огризко, який перебуває з робочим візитом у Кишиневі, заявив, що «Україна не приймає ніяких сепаратних переговорів». «Придністровське урегулювання повинне здійснюватися відповідно до документів, що вже існують, у тому числі — до плану, запропонованому 2005 року Президентом України Віктором Ющенком, і пакетом законів, прийнятих парламентом Молдови 10 червня 2005 року, що визначають принципи Придністровського урегулювання», — цитує Інтерфакс слова голови українського МЗС.
Учора ввечері в Одесі повинна була відбутися перша за останні два роки зустріч експертів у форматі «5+2» (Молдова, Придністров’я, Україна, Росія, ОБСЄ, а також спостерігачі від США та ЄС) щодо урегулювання придністровського конфлікту. Молдовський міністр реінтеграції Василь Шова висловив надію, що «за підсумками роботи експертів вдасться значно зблизити позиції і відновити широкоформатний переговорний процес у форматі «5+2», що був перерваний у лютому 2006 року».
КОМЕНТАР
Оазу НАНТОЙ, програмний директор Інституту суспільної політики, Кишинів:
— Поки що немає жодної ознаки, що Росія змінила своє ставлення до проблеми Придністров’я. Навіть якщо врахувати, що ситуація в Придністров’ї і навколо нього досить динамічно змінюється. Я маю на увазі звернення України до НАТО з проханням надати ПДЧ, а також внутрішнє протистояння всередині Придністров’я між угрупованням Шерифа та Ігоря Смирнова. Проте наскільки відомо з офіційної інформації, Кремль наполягає на рівноправності сторін, рівноправному діалозі, недопущенні засобів тиску. Що повертає нас на круги свої у формулі переговорного процесу, де немає вирішення проблеми.
Щодо зустрічі Ліцкая і Шова в Одесі. Що там буде, доки невідомо. Зрозуміло, що Ігор Смирнов розмахує договором про дружбу та співпрацю між Молдовою і Придністровською Молдовською Республікою. А Кишинів, напевно, запропонує пакетну угоду, що 22 червня 2007 року була представлена Володимиру Путіну під час тригодинної зустрічі Володимира Вороніна з російським президентом у резиденції Ново-Огарьово. Я вважаю, що несерйозно сприймати зустріч як реальний крок до вирішення конфлікту. Реальний крок у вирішення конфлікту полягає зовсім в іншому. Якби Росія забрала Ігоря Смирнова, це був би реальний крок. А якщо Ігор Смирнов повертається за стіл переговорів як пан «ні», то це буде тільки імітація прогресу.
Україна — це потенційно ключовий гравець у Придністровському урегулюванні. Чому? Бо сам пан Затулін нещодавно на одній із конференцій у Кишиневі зазначив, що на відміну від Абхазії та Південної Осетії, які мають спільний кордон із Росією, Придністров’я відділене від Росії Україною. І Придністров’я — це вузька смужка землі між Україною та іншою територією Республіки Молдова. Дуже багато залежить від рівня партнерства між Києвом та Кишиневом, а також від рівня партнерства в трикутнику Брюссель—Київ—Кишинів. Я не знаю, що обговорюється за столом переговорів під час візиту міністра закордонних справ України до Кишинева.
Щодо звернення Вороніна до ЄС та США з ініціативою скасування візових обмежень для керівників Придністров’я? Це вистава під назвою «міра довіри». Зі свого боку Ігор Смирнов заявив, що знімаються обмеження на в’їзд до Придністров’я для представників керівництва Молдови. Це досить декларативні рухи, бо існують серйозні проблеми, що пов’язані з демілітаризацією регіону, з демонтажем репресивних структур, з об’єднанням економічного, юридичного, інформаційного простору. Ще рано бути оптимістом.
Я вважаю, що ключ до вирішення придністровської проблеми знаходиться в Кишиневі. І головною перешкодою до об’єднання країни є якість кишинівської влади, починаючи з 90-х років до сьогодні. Це головна наша проблема, а не Ігор Смирнов, значущість якого визначається імпотенцією Кишинева.
