Висока розораність території нашої країни, що склалася історично, а також зростаюче в останні роки техногенне навантаження на довкілля від забруднення автомобільним транспортом та шкідливих виробництв стимулювали уряд до низки рішень, спрямованих на збільшення лісистості країни. Адже ліси, як відомо, можуть покращити екологічну ситуацію і давати державі та громадянам високі доходи. Відтак в Україні існує цілий ряд законів, національних та державних програм, спрямованих на заходи щодо збільшення територій лісів.
Проте сьогоднішня ситуація з землею сільськогосподарського призначення, на жаль, грає не на користь лісів... Адже земля знаходиться в приватній власності, а ліси — в державній і створювати нові лісопосадки здебільшого просто немає де. Вітчизняні науковці пропонують вирішити це питання шляхом створення приватних лісів... Тим паче, що прийняття Лісового кодексу України в 2006 році створило передумови виникнення альтернативній формі власності на ліси.
«Проблема залучення приватних земель для реалізації стратегії уряду щодо збільшення лісистості України сьогодні, з одного боку, актуальна, а з другого — нова й тому практично ще не набула широкого розголосу... Але вона так чи інакше назріла!» — упевнений професор Національного аграрного університету України Петро Лакида.
На думку науковця, в країні надзвичайно високий і економічно необґрунтований рівень господарського освоєння земель... «В Україні на 2007 рік землі сільськогосподарського призначення становили 71% території. З них рілля — понад 53%... А за даними українських вчених, для забезпечення купівельної спроможності населення достатньо 11,5 мільйона гектарів ріллі, для обґрунтованих норм споживання — 17,7 мільйона гектарів, з експортом — 22,6 мільйона гектарів землі. Цього цілком достатньо для високих результатів... Тож необхідно вивести з експлуатації не менше 10 мільйонів сільськогосподарських угідь, які не є високопродуктивними. Але вони здебільшого вже розпайовані та перебувають у приватній власності...», — розповідає Лакида.
За його словами, для вирішення цих проблем в Україні розробляється Генеральна схема планування території, що вимагатиме створення оптимальної інфраструктури, відповідної екологічної мережі тощо. Однак у першу чергу треба спростити процедуру переведення непродуктивних сільськогосподарських земель у статус землі, де можна створювати ліс, стверджує Лакида.
Адже нечасті ініціативи власників щодо заліснення своїх приватних земель, як переконують науковці, здебільшого не реалізовуються внаслідок протиріч у законодавстві та нормативній базі, відсутності інституційної системи підтримки приватного лісництва в Україні, відповідного досвіду тощо. Лакида зазначає, що фермер, який захоче посадовити ліс на своїй землі, матиме стільки перепон, що врешті-решт відмовиться від цього задуму. А той фермер, що вже самовільно висадив ліс, фактично вчинив правопорушення... І це при тому, що садити ліс сьогодні — справа не з вигідних, адже чекати, поки він виросте , доведеться щонайменше років 70... Як наслідок всього цього — дефіцит лісу.
«Ліси на Землі покривають 30% суші... Але щороку їх знищується близько 13 мільйонів гектарів, — говорить начальник управління Державного комітету лісового господарства України Володимир Романовський. — І підготовка малопродуктивних та техногенно забруднених земель для заліснення, спрощення процедури надання в постійне користування потрібних земель надзвичайно потрібна Україні... Адже при відповідному відношенні до цієї справи ми зможемо прискорити процеси створення нових лісів».
Проте завідувач кафедри землевпорядного проектування Національного аграрного університету Андрій Мартин зазначає, що задля успішного заліснення України спочатку треба змінювати ще радянську психологію господарювання... Він зосереджує увагу на тому, що в Земельному кодексі України «в кращих традиціях Радянського Союзу» пріоритет і досі віддається сільськогосподарським землям. А в таких умовах вирощувати ліс на приватній землі буде не лише економічно невигідно, а й просто «ідеологічно неправильно». До того ж поки існує мораторій, активного приватного заліснення годі й чекати, упевнений науковець.
