За останній рік у польсько-українських відносинах неабияк далася взнаки проблема віз для українців і черг на польсько- українському кордоні, пов’язана з приєднанням Польщі до Шенгенської зони. Олії у вогонь підлив і січневий страйк польських митників. Усе це, зважаючи на перспективу спільного футбольного єврофоруму, не може серйозно не хвилювати.
Досі всі аргументи польських чиновників, що пояснюють загострення проблеми українських громадян з отриманням польських віз, зводяться до пояснень, що це тимчасові труднощі, пов’язані із зобов’язаннями Польщі перед партнерами по Шенгенському пакту. Однак не може не впадати в очі й те, що між Україною та Польщею поки не підписана угода про малу прикордонну зону. Притому, що вже сьогодні подібна угода діє між Україною та Угорщиною (готується підписання подібного документа зі Словаччиною). Існує ціла низка моментів, що викликають запитання у простих українців, особливо із західних регіонів.
ЗУСТРІЧ У ВАРШАВІ
В останню неділю лютого силами громадської організації «Наш вибiр — Україна», Посольства України в Польщі, міністерства закордонних справ Польщі у Варшаві відбулася зустріч представників Посольства України, МЗС Польщі із зацікавленими громадянами України, присвячена всім згаданим проблемам. Сам формат зустрічі, який був де-факто виходом чиновників у народ, виглядав багатообіцяюче: дійсно, де ще можна краще пояснити всі зміни, що відбулися, вислухати претензії, якщо не в суспільстві реальних адресатів своїх рішень. Українська сторона була представлена повним складом Консульського відділу Посольства у Варшаві, на чолі з його керівником паном В’ячеславом Войнаровським, від польського МЗС був присутній перший секретар Консульського відділу МЗС Польщі пан Войцех Гутовськи.
Пан Гутовськи згадав усі ті зміни, що відбулися з входженням Польщі до Шенгенської зони. Оскільки в пресі ця тема обговорювалася неодноразово — зупинюся на найсуттєвіших моментах:
— безвізовий в’їзд стосується не лише власників диппаспортів, а й паспортів службових, на практиці це означає, що члени українських держделегацій на важливі зустрічі до Польщі зможуть їздити без віз: сама процедура виставляння службового паспорта простіша, ніж виставляння диппаспортів, і цей документ на практиці може отримати будь-який держчиновник;
— туристичною візою стає шенгенська за 35 євро. Причому пан Гутовськи сказав, що майже в 100% випадків перша шенгенська віза в паспорті буде одноразовою. Класична багаторазова шенгенська турвіза видаватиметься на 90 днів з правом їх використання протягом 180 днів;
— у практиці залишена національна польська віза, але з причин її отримання виключається туризм, вона видаватиметься на короткий термін дуже рідко. Здебільшого вона стосується тих, хто їздитиме на запрошення або на навчання. Причому категорій громадян України, які можуть претендувати на безкоштовні національні візи, більше десяти (це й пенсіонери, й учасники наукових і культурних форумів, інваліди й інші). Але варто пам’ятати, що національна віза Польщі не дає права в’їзду до інших шенгенських країн;
— термін можливості роботи в Польщі за візою, без отримання угоди на роботу збільшено з трьох місяців до півроку, причому реалізувати право на працевлаштування можна буде протягом року.
Присутні громадяни України скаржилися на некомпетентність деяких чиновників, відповідальних за видачу різних документів на території Польщі, на брак інформації про візи, цікавилися можливостями пом’якшення візового режиму.
Говорячи про перспективи угоди щодо малої прикордонної зони, пан Гутовськи зауважив, що, в принципі, всі питання, крім питання страхування, вже вирішені, та й страхування — момент технічний, а не спірний, але при цьому дав зрозуміти, що швидкого входження внаслідок цієї угоди чекати не варто. Чиновник детально не пояснив, чому він так вважає, але сказав, що в умовах чинності безкоштовних українських віз для громадян Польщі з польської сторони відсутність угоди про малу прикордонну зону не так помітна. Він також висловив упевненість, що в найближчий рік-два українцям, які перебувають в Польщі нелегально, не варто чекати амністії, хоча вона можлива в далекій перспективі.
Обидві сторони підкреслено уникали політичного аспекту прикордонної теми, не згадуючи в коментарях про чинник ЄС. Коли переходили на складні дискусійні теми, представник МЗС Польщі ухилявся від відповіді, посилаючись на відсутність належних компетенцій, і його можна було зрозуміти: більшість внутрипольських документів видає МВС Польщі, і їхні недоробки не в компетенції МЗС. Черги до польських консульств в Україні (особливо у Львові та Луцьку) пан Гутовськи пояснив невеликим розміром консульств і запевнив усіх, що з переїздом польських дипломатів до великих будівель, проблема не буде такою гострою.
За результатами зустрічі можна було констатувати, що в багатьох випадках проблеми українців з польськими представниками влади бувають наслідком слабкої компетенції чиновників у питанні обслуговування іноземців. Українські громадяни висловили сподівання, що польський МЗС посилить інформування інших міністерств у цьому питанні. Засмутило те, що ні польська, ні українська сторони не згадали про Євро-2012. Не зважаючи на те, що зустріч не дала відповідей на значну кількість питань, сам факт її проведення в подібному форматі за ініціативи української громадської організації, заслуговує на увагу.
КАРТА ПОЛЯКА
«День» уже зачіпав цю тему раніше. Але останнім часом на сторінках друкованих ЗМІ в деяких державах СНД цей документ було трохи демонізовано: кілька російських і білоруських публіцистів спробували пов’язати його появу з польським реваншизмом і прагненням Польщі повернутися в кордони 1939 року. За всієї абсурдності подібних «логічних ланцюжків» не зупинитися на політичному аспекті Карти поляка не можна.
Варто згадати, що подібні національні посвідчення давно діють у Литві, Словаччині, Угорщині, Україна теж готує подібний документ. Польща ж відмовлялася від запровадження національної карти останні 15 років. У чому ж різниця між Картою поляка й, наприклад, Картою литовця? Карта поляка є першим у Центральній і Східній Європі національним посвідченням, де немає чітко вираженого принципу крові, але є принцип політичного вибору нації. Щоб стати власником Карти поляка, достатньо мати прямих родичів, які були громадянами Польщі до 1939 року, незалежно від їхньої національності. Більше того, достатньо бути просто активним діячем полонійної організації протягом трьох останніх років, і лише це вже дає право претендувати на Карту. При цьому, для отримання самої Карти треба підтвердити перед польським консулом, що визнаєш себе поляком. Карта не дає права на громадянство або на ПМП, однак дає право на роботу й безкоштовне навчання в Польщі. Тож те, що запровадження подібного документа стало наслідком передусім пошуку відносно дешевої робочої сили на Сході Європи, очевидно. Політичний аспект Карти один, що непрямо підтвердив і пан Гутовськи, торкаючись цього питання — підняття престижу Польщі й польської культури на міжнародній арені.
ВИСНОВОК
Насамкінець хотілося б зауважити, що сьогоднішню ситуацію з проблемами отримання польських віз, чергами на кордонах, зволіканням розгляду питань щодо видачі документів на тимчасове місце проживання в Польщі, ніяк не можна розглядати через призму тимчасових труднощів: не можна, бо всього через чотири роки обидві держави прийматимуть одну з найрейтинговіших спортивних подій у світі — єврофорум з футболу. І готовність перевіряється вже зараз, а проблем з перетином кордону між Україною й Польщею не меншає. Причому, говорячи про розв’язання візово- прикордонних проблем, чиновники тему Євро-2012 не згадують, розраховуючи, напевно, що 1 січня 2012 р. усі проблеми зникнуть самі. Від цього стає дещо неспокійно.
