Якщо за фігурками, знайденими на території найстародавніших в Європі поселень людини, судити про спосіб життя наших далеких предків, можна сказати, що вже 7,5 тисячі років тому жінки прагнули одягатися так, щоб зачарувати чоловіків. Розкопки в місцях, що входять до ареалу культури Вінча, найбільшої європейської доісторичної цивілізації, вказують на існування метрополії, у мешканців якої були чудово розвинені художній смак і мода.
Фігурки жінок були виявлені в неолітичному поселенні, розташованому в долині на півдні сьогоднішньої Сербії. «Молоді жінки чудово одягалися. Як і сьогоднішні дівчата, вони носили короткі топи і міні-спідниці, а на руках — браслети», — розповідає gzt.ru археолог Джалка Кузманович- Цветкович. За її словами, невідоме плем’я, що жило 5400— 4700 роках до н.е. на території 120 гектарів, тут нині розташоване село Плочник, добре розумілося на торгівлі, ремеслах, мистецтві та металургії. Недалеко від поселення було розташоване термальне джерело, яке могло бути найдавнішим європейським «спа-курортом».
Зважаючи на знахідки, у цього народу існували чіткий розподіл праці й сувора організація. У будинках були печі і спеціальні ями для сміття. Небіжчиків ховали в особливому некрополі. Люди спали на вовняних і хутряних настилах, виготовляли одяг з вовни, льону і шкіри, розводили тварин.
Велику увагу мешканці поселення приділяли дітям. Серед знайдених артефактів — іграшки у формі тварин, глиняні брязкальця, а також невеликі, грубо зроблені горщики, які могли бути виготовлені дітьми.
Одна з найбільш цікавих знахідок археологів — складно влаштована майстерня для виробів з металу, де були печі і різні інструменти, в тому числі мідний різець для розпушування грунту, молоток з двома головками і сокира. «Це може означати, що мідний вік в Європі розпочався щонайменше на 500 років раніше, ніж ми вважали», — припустила Кузманович. Зараз вважається, що на південному сході Європи мідний вік почався приблизно в IV тисячолітті до н.е.
Культура Вінча, що отримала свою назву від однойменного села, розташованого за 10 км на схід від Белграда на березі Дунаю, — найдавніша індоєвропейська культура, вплив якої поширювався по всій південно-східній Європі. Її характеризують високий розвиток архітектури, прикладного мистецтва і сувора класова ієрархія. Розквіт культури Вінча припадає на період між серединою VI тисячоліття і V тисячоліттям до н.е. Деякі вчені вважають регіон, охоплений культурою Вінча, одним iз найстародавніших вогнищ цивілізації поряд з Месопотамією, долинами Ніла та Інду.
Археологами знайдене приміщення площею приблизно 25 квадратних метрів, стіни якого зроблені з дерева і вкриті глиною. Піч, побудована за межами майстерні, оснащена трубчатими вентиляційними отворами. Крім того, пічка мала щось на зразок труби, що дозволяло повітрю потрапляти в піч і роздмухувати вогонь, а диму — вільно виходити назовні. Схоже, що доісторичні фахівці з металів проводили експерименти з мінералами — блакитним азуритом, бірюзовим малахітом, червоним купритом. Зокрема, фрагменти малахіту були виявлені на внутрішньому боці одного з горщиків.
