Зовнішньополітичні впливи на Україну, здавалось би, сьогодні повинні значно послабшати, адже під боком у Сполучених Штатів Америки розігрівається «латиноамериканський казан», викликає занепокоєння дружній режим у Пакистані, за яким слідує головна ставка США в кавказькій грі — Грузія; Росія нібито цілковито переймається виборами; ЄС — у своїх справах. Так-то воно так, коли б найвищі посадові особи держави прямо не представляли їх, зовнішніх, неукраїнських сил, інтереси.
Попри наявний вплив геополітичних гравців на внутрішні процеси в Україні, є всі підстави стверджувати, що позиційну війну виграє Банкова. Ми є свідками майже миттєвого віртуального перетворення іміджу Віктора Ющенка як носія моральних цінностей, на такий само уявний практичний. Честь і хвала Віктору Балозі!
Йому протистоїть і сприяє інерція сприйняття суспільством «застарілого» іміджу Віктора Андрійовича, на відміну існуючого образу практичної, навіть цинічної лідерки БЮТ. Але у глави держави — свій злий геній, у лідерки БЮТ — свій.
Імморалізм як предмет розгляду у суспільстві, в противагу, скажімо, тiєї ж аморальності, носієм якої штучно зробили Олександра Мороза, відсутній. Віктор Ющенко від початку змальовувався як рятiвник нації. Згодом він втратив цей образ на користь Юлії Тимошенко, що спочатку погодилася на місце у другому ешелоні. Віктор Янукович первісно наділявся якостями лиходія.
Де шукати критерії для визначення кордонiв Зла, якщо те, що для одних є Добро, для інших може виявитися Злом? Де межi між добром і злом, і чи є вони? Одне з висловлювань древніх звучить так: «Не по єству добро й зло, а по положенню тільки». Особливе місце в понятті Добра й Зла займає імморалізм. Більшість джерел називають імморалізм апологією зла.
Особлива форма морального зла — цинізм — була покладена в основу навчання кініків. Примітно, але в навчанні кініків відвертий цинізм вільно співіснував із вихвалянням мудрості. Кініки (Антисфен (450—360 до н.е.), Діоген Синопський (400—325 до н.е.) та ін.) висунули ідеал безмежної волі індивідуума, у тому числі й відносно соціальних інститутів, норм і звичаїв. На пе ршому місці — користь. Такий собі утилітарний імморалізм. Давньогрецькі софісти кінця V — початку IV ст. до н.е. мораль ну й правову волю визначали не тільки як штучну, але і як протиприродну. Знаходимо ми імморалізм і в Платона. У роботі «Держава» він пише наступне: «...справедливість і справедливе — у сутності — це чуже благо, це щось, що влаштовує найсильнішого правителя, а для підневільного виконавця це чиста шкода, тоді як несправедливість — навпаки: вона править, чесно кажучи, простими, а тому й справедливими людьми». Але, у першу чергу, імморалізм зв’язують все-таки з ім’ям італійця Ніколо Макіавеллi (1469—1527) і його працею «Государ».
Автор «Государя» не обтяжений релігійними догмами, його не хвилюють етичні питання. Політика державного будівництва вимагає історико-реального підходу, і він дотримується його беззастережно. У політиці люди керуються специфічними, відмітними від інших сфер життя мотивами поводження. Тут немає місця шляхетності задумів, тут вірний розрахунок, тут — пріоритет цілей, — уважає мислитель. Вирішуючи завдання зміцнення держави, Макіавеллi доходить висновку, що заради зміцнення держави припустимими є будь- які засоби, які служать досягненню мети. Макіавеллi виводить портрет правителя, сильну особистість, що затверджує своє панування, не дивлячись ні на мораль, ні на закон. Государ — він сам закон, він сам вирішує, як вчиняти в тій чи іншій ситуації. Критерієм у виборі засобів служить тільки доцільність, тобто така дія, що забезпечує досягнення й збереження влади. Владний правитель, по Макіавеллi, не може, а просто зобов’язаний беззастережно приносити будь-якого індивіда в жертву, якщо це необхідно для блага держави, тому що вища цінність — це держава, і служіння йому — є змістом людського життя. Виклад трактату точний і лаконічний, навіть сухий, буяє чіткими логічними конструкціями. Добуток — приклад логіки, вільної від емоцій, взірець обґрунтованості й послідовності думки. Сьогодні кожний прочитає його по- своєму. Це, мабуть, настільна книга Віктора Балоги і Григорія Немирі. Читають її і в Партії регіонів...
Відтак логіка дій кожної з політичних сил зрозуміла. Вибір Віктора Ющенка між БЮТ (читай Юлією Тимошенко) та Партією регіонів (читай Віктором Януковичем чи іншою кандидатурою регіоналів), передбачуваний, і є на користь останньої. Питання: як його втілити.
Стратегічні цілі БЮТ, який невід’ємний від імені своєї лідерки, — 2009 рік. І попри будь-які аргументи та свідчення це нічого спільного зі збереженням влади Банкової немає. Під Банковою мається на увазі, в першу чергу, Секретаріат, адже йому належить влада в державі, а вже потім особисто Віктор Андрійович. Водночас, досі зберігається загроза — у разі домовленості Віктора Балоги з Юлією Тимошенко, не з Борисом Колесниковим чи з кимось іншим, хто представлятиме Ріната Ахметова, — перетворення Віктора Ющенка на «англійську королеву» чи й того гірше.
Віктор Ющенко попри все це добре розуміє, і всіляко сприяє реалізації проекту на зближення Банкової з Партією регіонів. За таких умов на сьогодні амбітні плани і будь-які очікування в рядах НУ-НС не враховуються. Майбутнє держави зосереджено у трикутнику Банкова — Партія регіонів — БЮТ.
Зрозуміло, вся увага Банкової сконцентрована на посаді глави уряду. Стартові можливості на майбутніх президентських виборах того, хто посяде крісло прем’єра, не можуть бути врівноважені ні відновленням повноважень Президента, ні навіть їхнім збільшенням. Публічність, яку передбачає посада, не можна скасувати указом. Це добре розуміють усі, але потребує її, більше ніж інші, Тимошенко, адже в опозиції вона, як то кажуть, засиділася. До того ж, саме посада прем’єр-міністра надає їй єдиного шансу не тільки розширити свої ряди, а й зберегти вплив на такі хиткі ряди бізнесменів, чиновничий апарат, що її оточує, — зберегти фінансування партії. Отже, Юлії Володимирівні відступати нікуди.
Банкова вишукує можливості, якщо і прем’єрства Юлії Володимирівни, то короткочасного. Загалом вирішується проблема закріплення посади прем’єра за особою, яка найменш сприйматиметься як політична фігура — кваліфікований менеджер, що буде відтіняти Президента. Саме під таким кутом зору слід розглядати нинішні події і метушню довкола створення будь-якої коаліції в парламенті.
Не дивлячись на зовнішній спокій, ніби існуючий у владних коридорах, і на це потрібно звернути увагу, Банкова активно готується до розгортання найгіршої ситуації. Кадрові ротації в центрі й на місцях. Зосередження найприскіпливішої уваги на силових структурах, у першу чергу, СБУ. Підпорядковуння останньої Секретаріату Президента й остаточне перетворення служби на «політичний пошук».
Сьогодні, попри очікування, політичну ініціативу в країні перебрав на себе Президент в особі Віктора Балоги. Здається, свій історичний шанс Тимошенко втратила. Однак Юлія Володимирівна так не вважає, вкотре сподіваючись на свою удачу. За певних застережень ми готові з нею погодитися. Адже в неї унікальне становище — знаходження як при владі (маємо на увазі прем’єрську посаду), так і в опозиції — не призведе до послаблення її позиції. На її позиціювання може вплинути тільки час і довготривала робота опонентів «на стримування».
Метушня довкола створення коаліції у майбутній Верховній Раді, підписантів чи непідписантів Декларації про дружбу НУ-НС із БЮТ, заздалегідь запрограмовані події в Криму відволікли суспільство від спостерігання за вирішенням Банкової завдань з утворення на базі НУ- НС єдиної партії і проведення в угоду своїм стратегічним цілям Конституційної реформи. Президент за повернення до президентської республіки. БЮТ — у відповідності до того, як «карта ляже» — за парламентську чи президентську. Партія регіонів готова пристати до будь-якої позиції в залежності від преференцій. Народ, націю ніхто не питає…
