8 листопада
Ще не знаю, де я житиму, але біля мого дому точно буде цілодобовий супермаркет. Це обов'язкова умова, інакше я нізащо не погоджуся ані винайняти квартиру, ані придбати. Де супермаркет — там і я. Величезні кауфгаузи у Берліні працюють до десятої тільки по п'ятницях і суботах. Зазвичай вони зачиняються о восьмій, тобто саме тоді, коли я звільняюся. А у мене звичка все залишати на останню хвилину, того разу то був останній вечір перед подорожжю. І от я іду купувати кросівки, а усі магазини зачиняються у мене перед очима. Я підходжу і прошу продати мені кросівки, у очах моїх відчай. Але продавцям треба додому, мені відмовляють. Я тримаюся аж до того моменту, поки не зустрічаю на сходах співчутливий погляд продавчині, оцього я вже не витримую. А далі я їду на ескалаторі у чужому місті, де ніхто не може порадити мені цілодобовий супермаркет, де їх взагалі немає, без кросівок, без нічого, ридаю й дивлюся на своє самотнє відображення у величезній скляній стіні. Потім сиджу на зупинці й пригадую, як супермаркет біля моєї колишньої гуртяги декілька днів працював цілодобово, то був якийсь експеримент з нагоди 8 Березня. Я приходила об одинадцятій і гуляла там декілька годин, слухала диски у навушниках. То були найщасливіші години мого життя.
