Іранський президент Махмуд Ахмадінежад, можливо, завойовує підтримку в мусульманському світі за свою палку критику на адресу Сполучених Штатів, але в Ірані він втрачає силу. Його політичні суперники завойовують нові позиції у владі, а населення дедалі все більше незадоволено економічним спадом, який триває.
Із самого початку в Ісламській Республіці президентство було слабим; верховна влада покладена на Верховного лідера, спочатку аятоллу Хомейні, а тепер аятоллу Хаменеї. Першого президента Ісламської Республіки Аболхассан Бані Садр було звільнено з офісу через рік після його обрання. Відтоді режим був нетерпимий щодо сильного президента і неодноразово демонстрував, що кабінет є підвладним Верховному лідеру.
Обрання Ахмадінежада два роки тому супроводжувалося великими очікуваннями, при тому що новий президент поклявся «привести ціни на нафту до обіднього стола всіх родин в Ірані» і розправитися з корупцією. І все ж багато з його перших призначень були нагородами його прихильникам і близьким друзям з Корпусу вартових Ісламської революції і міліції Басидж, озброєного угруповання, яке мобілізувало виборців від його імені під час кампанії. Наприклад, Міністерство нафтової промисловості надало контракт поза конкурсом на $1,3 млрд. нафтовій компанії, пов’язаній з Революційною вартою, а Ахмадінежад призначив свого шурина секретарем кабінету.
На такі кроки, можливо, не звернули б уваги в кращі економічні часи. Але дефіцит в іранському бюджеті тепер становить 15% від ВВП, а резерви іноземної валюти зменшуються, незважаючи на нафтовий бум. Замість того, щоб збільшувати прибутки від видобутку нафти через програму дешевих позик, як було обіцяно, уряд був змушений нормувати бензин в міру того, як економічні обіцянки поступалися місцем кризі.
Напруженість також зросла відтоді, як Ахмадінежад виконав свою обіцянку, дану під час його передвиборної кампанії, зміцнити ісламську сувору критику в суспільному житті. Протягом двох років поліцейські проводили напружену кампанію проти жінок і молодих людей. Минулим літом більше 150 тис. жінок були арештовані в Тегерані за те, що носили «погану паранджу», а перукарні отримали спеціальні інструкції про прийнятні зачіски для молодих людей.
Демонстрації водіїв автобусів, шкільних вчителів, активістів за права жінок і студентів було жорстоко придушено і супроводжувалися численними арештами. Фото і відеокліпи поліцейських, що б’ють цивільне населення в Тегерані та інших містах, були поширені в Інтернеті.
Але тепер супротивники Ахмадінежада просуваються до того, щоб знову заявити про давній тиск на президентство. Його головний конкурент — Акбар Хашемі Рафсанджані, колишній президент, якому Ахмадінежад завдав поразку, щоб зайняти свій пост, відчув разючий повний поворот долі, знову з’явившись як лідер Зборів експертів, могутнього органу, який обирає Верховного лідера Ірану і який може навіть усунути Верховного лідера від посади.
Більш того, консерватори, які об’єдналися з Ахмадінежадом, тепер відкрито його критикують. Навіть аятолла Хаменеї, який будучи Верховним лідером також є головнокомандувачем збройними силами, зробив кроки, щоб продемонструвати свою владу, нещодавно звільнивши лідерів Революційних вартових і міліції Басидж.
Серед аналітиків Ірану існує думка, що ці кроки призначалися для відновлення статусу військових, особливо враховуючи можливість конфлікту з США. Але експерти також зазначають, що колишні командувачі були близькі до Ахмадінежаду і протягом останніх двох років доклали великих зусиль для того, щоб допомогти йому здійснити свій план.
У той час, як Ахмадінежад продовжує свої усні нападки на США, він не керує апаратом ухвалення політичних рішень, який вирішуватиме питання про ядерну програму Ірану і його відносини з міжнародним співтовариством. Загроза про введення санкцій залишається серйозною, та іранське ділове співтовариство — не кажучи вже про громадськість — відчуло жало ізоляції.
Ураховуючи заплутану причетність лідерів Ірану до економіки, ефект санкцій не можна недооцінювати. Економіка залишається однією сферою іранського життя, де Ахмадінежад утримує значну владу. Але тут його досягнення є слабкими, а його заяви тільки загострюють проблему, збільшуючи ізоляцію Ірану від всесвітньої економіки.
Так що, в міру того, як розбіжності із заходом переходять до критичної стадії, важливо визнати, що зміна в розстановці сил йде повним ходом усередині непрозорої політичної системи Ірану. Ахмадінежад може робити дедалі більш зухвалі заяви, але у нього немає влади, щоб діяти відповідно до них. Дійсно, тільки військова конфронтація зі США може повернути його в центр прийняття рішень. Американські високопоставлені політики мають це врахувати.
Мехді ХАЛАДЖІ, що дістав освіту зі спеціальності шиїтського теолога в іранських семінаріях, запрошений науковий співробітник у Вашингтонському інституті Близькосхідної політики.
