Вже зараз організатори запевняють, що десяту річницю Тижня моди в Україні не лише провели, а й відсвяткували досить вдало. «В Україні сформувалася команда дизайнерів, у яких є свій почерк. Єдине, чого у нас немає, порівняно з усім світом, це те, що наші імена нічим не підкріплені. Тобто Fashion як бізнес лише розвивається. У нас це більше як шоу. Але воно просто незабутнє», — розповідає модний аналітик Вікторія Андрієвська. Але те, що вітчизняні дизайнери відкривають власні бутики за кордоном вже свідчить про високий рівень майстерності не лише шиття одягу, а й подачі власного виробу.
«Я пам’ятаю перший показ Лілії Пустовіт та Сергія Бикова. Можу сказати, що зараз це зовсім інша картина, набагато краща і цікавіша. Це стосується і самих колекцій, і росту нас, дизайнерів. Увага до Тижня моди зросла. Ми збираємо все більшу кількість людей та дизайнерів у залах. До того ж вже є професійна преса, яка правильно пише про моду, плюс — баєри, яких стає все більше. Тому, я вважаю, український фешн-бізнес розвивається просто семимильними кроками», — розповідає дизайнер Андре Тан.
Вже за традицією відкривала Ukrainian Fashion Week Лілія Пустовіт. Також у перший день свої колекції презентували Оксана Караванська, Вікторія Гресь та WAWA, це також стало традиційним явищем (див. «День», №166, вівторок, 2 жовтня).
Олексій Залевський, як завжди, вразив нас не скільки своїми моделями, скільки постановкою показу. Цього року весь подіум був прикрашений свічками, але на цьому Олексій не зупинився. Адже великі свічки він одягнув на голови тендітним моделям. Проте ефект — вражаючий. Надихнув на створення колекції пана Залевського відомий літературний герой — Барон Мюнхаузен, вносячи таким чином у колекцію елементи рококо та «нестримну легкість буття». Пишні юбки, комзоли із гобелену, псевдоспортивні гіпюрові олімпійки запропонував одягти весною та влітку 2008 року Олексій Залевський.
В Україні є бренд, який займається виключно хутром. Це, між іншим, так само свідчить на користь розвиненості вітчизняної моди. Свою колекцію торгова марка DFurs представляла в рамках Тижня моди. Унікальність колекції полягає у тому, що в ній використані хутра, які раніше в нашій країні ніколи не використовувалися. Це матеріали (бобр, єнот, норка нової тонкої виділки) особливої обробки, а тому дуже м’які і блискучі. Стверджуючи, що хутро посилює враження від жіночого образу, дизайнери DFurs пропонують оригінальні хутряні речі. Цікаво, зокрема, виглядають в’язані тренчі з хутряними комірами і сумочки з норки.
Якщо ця колекція зі своєю чорно-сіро-білою гамою виглядала спокійною і вишуканою, то показ Наталі Глазкової здався просто вибухом авангарду. Геометричність у поєднанні непоєднуваних яскравих кольорів підтверджувала заявлену картярську концепцію показу. А принти з фрагментами картин авангардних художників додавали колекції ще більше небуденності і антиреалістичності. Створюючи таку колекцію, Наталя навіть не сподівалася на шалений попит, адже вважає, що український споживач до авангарду ще не доріс. З думкою дизайнера погоджується Софія Забуга, модний аналітик: «Наша публіка справді ще не готова до авангарду тією мірою, якою готові в інших країнах, — але додає, — з іншого боку, авангард і мода — зовсім різні поняття і це не те, до чого треба прагнути». А от президента інформагенції «Уніан» Ірину Геращенко, яка є прихильницею творчості Вікторії Гресь авангардно налаштованою назвати не можна взагалі: «У кожного своя уява про те, що таке авангардна річ. Я, наприклад, людина страшенно консервативна і коли Віка Гресь змушує мене якусь деталь начепити на костюм, це вже для мене шалений авангард. Але мені здається, що, на жаль, дизайнери часто не усвідомлюють, що колекції мають бути носибельними, що наше життя не занадто авангардне і ми хочемо мати речі, які були б універсальними, в яких можна було б вдень піти на роботу, а ввечері зустрітися з друзями чи навіть відвідати якийсь захід. Тому в наших дизайнерах я ціную вміння розуміти своїх клієнтів, а по-друге (це те, що я ціную у Вікторії Гресь, те, що є у Лілії Пустовіт), коли важлива не тільки форма, але і зміст колекції. Неправда, що тільки форма визначає моду.» Дійсно, мода будується не тільки на модних і немодних кольорах, формах і фактурах. Підхід до моди цілком може бути філософським і не до кінця матеріальним. І так, це реверанс у бік як раз таких дизайнерів, як Лілія Пустовіт і Вікторія Гресь.
Між іншим, Вікторія Гресь, схоже, серйозно захопилася панком. Уже другу поспіль колекцію своєї другої лінії Viktoria Gres Denim вона насичує відповідними персонажами. Плюс постановка. Минулого сезону — гурт «Борщ», який наживо грав на показі. Цього разу циганський панк гурту Gogol Bordello і моделі в чорних нарядах і з готичними мейк-ап, зі знайомими всім великими китайськими клітчатими сумками — колекція була присвячена імміграції — від 20-х років минулого сторіччя до сьогодення.
Апофеозом національної естетики на Ukrainian Fashion Week став показ колекції Роксолани Богуцької, яка була виготовлена на основі оригінальних старовинних бісерних Буковинських і Борщівських вишиванок. «Це не шароварщина, — стверджує Роксолана, — в стильні елементи, які сьогодні ми цілком можемо використовувати в сукнях і блузах. Це моє енне намагання привернути увагу до етнічної української культури». Справжній шедевр колекції — виготовлена на основі п’яти старовинних вишиванок весільна сукня, яка була пошита для клієнтки дизайнера.
Цей наряд безумовно заслуговує свого місця в майбутньому музеї української моди. У попередніх публікаціях з приводу цьогорічного Українського модного тижня ми вже торкалися теми зрілості української моди й доречності заснування нашого власного фешн-музею. Визнані модники з цим погоджуються: «Чому ні? — Замислюється Софія Забуга, — українська мода, з одного боку, дуже молода, але, з іншого боку, 10 років — це якраз той вік, коли вже можуть з’явитися вінтажні моделі достойні того, щоб окремо зберігатися, виставлятися, і щоб ними захоплювалися». «Мабуть, такий собі міні-музейчик є в кожного прихильника того чи іншого дизайнера. Особисто в моїй колекції є кілька речей від Вікторії Гресь, які мають вигляд музейних експонатів, — розповідає Ірина Геращенко, — одна з них — рожеве пальто, розшите пайєтками з національними елементами, яке я, коли була прес- секретарем Президента, завжди одягала на урочисті заходи, де за протоколом потрібно було з’являтися в одязі з національними елементами. Якщо б в Україні був створений такий музей, думаю, це пальто туди б дуже підійшло, хоча мені було б тяжко з ним розставатися.»
Посилюється присутність на Українському тижні моди іноземних дизайнерів. Минулого сезону заявила про себе в Україні німкеня Аннет Гьортц. Про себе дизайнер, який продається в 500 ексклюзивних бутіках по всьому світу, каже, що не вміє створювати яскраві речі. Її фішка — мінімалізм, спокійні кольори й комфорт одягу. Цього сезону її колекція не зрадила традиціям бренду, а її особливістю стало поєднання замшу та трикотажу.
«ВІЛ-позитивні люди мають право на щастя, адже життя не закінчується на діагнозі ВІЛ», — сказали своєю новою колекцією 38 українських дизайнерів, які знову об’єдналися в проекті Love Fashion AID. Не зважаючи на тематику, напевне, це найпозитивніший показ за весь Тиждень моди. Олексій Залевський, режисер-постановник Love Fashion AID, прагнув зробити свято для всіх присутніх та учасників, і, варто зазначити, йому це таки вдалося. Якщо минулого року все було в червоних кольорах, попереджаючи таким чином про небезпеку, то сьогодні ми побачили білі сукні, щирі посмішки, щасливі сім’ї... Весільні сукні від Анни Бабенко, Анни Бублик, Михайла Вороніна, Христини Гусіної, Олексія Залевського, Лілії Пустовіт, Андре Тана та багатьох інших дизайнерів буде продано на благодійному аукціоні, а виручені кошти будуть спрямовані на допомогу ВІЛ-позитивним людям. «Ми повинні постійно нагадувати суспільству, про те, що Україна сьогодні — перша в Європі за темпами розповсюдження ВІЛ. Якщо СНІД — це хвороба конкретної людини, то епідемія ВІЛ — це хвороба всього суспільства, — розповідає засновник фонду «АНТИСНІД» Олена Франчук. — І відомі люди, що вийшли на подіум показали свою соціальну позицію. Це дає надію, що найближчим часом зміниться і все наше суспільство». Поряд із зірками українського шоу-бізу на сцену вийшли представники гей-культури, а також люди, які в цей самий час живуть із діагнозом ВІЛ і СНІД. До речі, минулого року на благодійному аукціоні фонд зібрав понад двісті тисяч доларів. Завдяки цим коштам була надана допомога двом сім’ям, які взяли на виховання восьмеро ВІЛ- позитивних дітей. «Для України це був прецедент, адже до цього діти з діагнозом ВІЛ не всиновлювалися. Частину грошей направлено на проект фінансової підтримки хворих дітей з допомогою банківських депозитів, також на облаштовування дитячого майданчика в Київському будинку дитини «Берізка» та на літнє оздоровлення дітей-сиріт із Одеси, Полтави, Києва», — додала пані Франчук.
Останній день Ukrainian Fashion Week організатори присвятили чоловікам, а конкретніше модним тенденціям для чоловіків на наступні весну та літо. Як завжди, дизайнери запропонували багатокольорність гардеробу та цікаві фасони спортивного одягу з безліччю застібок, блискавок та кишень. Сьогодні дизайнери переконані, що те, що одягає ідеальний чоловік, на 50 відсотків залежить від тканин. Вони мусять бути дорогими, якісними та неодмінно натуральними. Чи задовольняє Men’s Fashion наших чоловіків? Відповідь саме на це питання дали «Дню» українські модники.
Михайло ВОРОНІН, дизайнер:
— Мені особисто сучасна чоловіча мода дуже подобається. По- перше, українські молоді дизайнери обирають сучасний напрямок, вироби дуже грамотно поставлені, маю на увазі фасон. Відмічу колекцію Тетяни Островерхової та Віктора Завадськго. Вони створили серію вбрання для культуристів. Це мало хто робив сьогодні, тому що це дуже складно, вони ризикнули й у них добре вийшло. Що стосується всього іншого, то, на жаль, сьогодні немає великого промислового виробництва одягу українських дизайнерів, але намагання удосконалитися є. Це дуже важливо. За ці десять років українські дизайнери багато чого досягли в підйомі культури одягу в країні, гадаю, що не лише в нашій країні. Сьогодні дуже багато приїжджають подивитися іноземні дизайнери на українські вироби і відбирають у нас таланти. Мене радує те, що цей одяг призначено саме для авангардної молоді та для тих, хто почуває себе молодим.
Я порадив би українським модникам наступного року мати в гардеробі одяг, який би створював настій. У наших показах ми поступово відходимо від сумних речей. Мені б дуже хотілося, щоб і наші серйозні речі також робилися більш сміливі та яскраві. Основна біль та печаль полягає в тому, що ми робимо кустарні речі. Тобто лише на подіум. Вироби на подіумі — це дуже гарно, але нам потрібно, щоб одяг носили.
Володимир НЕЧЕПОРУК, генеральний продюсер Ukrainian Fashion Week:
— Мене, пропоновані нашими дизайнерами, чоловічі речі не задовольняють. Це сто відсотків. По- перше, чоловічий одяг, як не дивно, складніший. І, враховуючи те, що у нас чоловіки на шопінг витрачають менше коштів, це не є рентабельним бізнесом. Хоча організацією чоловічого дня на Українському модному тижні ми докладаємо масу зусиль, аби чоловіки були рівні в правах із модою жіночою. Прикро, що цього разу за об’єктивних причин не зміг приймати участь Саша Гапчук. Потрібні марки, які б розробляли одяг не тільки для артистичної тусовки, а й для пересічних чоловіків, які не можуть дозволити собі епатажний одяг, але люблять модний одяг. Тим більше приємно, що Соболєва-Вронська повернулась. Від минулого дня чоловічої моди в мене було велике розчарування. Це пов’язано з тим, що не завжди враховується гетеросексуальність чоловіків, колекції не розраховані також на чоловіків, яким потрібно ходити на роботу. Або яким трошки більше за 25 років.
Стас ЯНКЕЛЕВСЬКИЙ, автор та ведучий телепроекту «Модний час»:
— Мабуть, ні. Більшість українських дизайнерів поки що працює як ательє — на індивідуальний пошив. Дуже мало з них працюють із серіями. Те саме відбувається і в чоловічій моді, якої в принципі менше. Тому що чоловіки самі по собі більш консервативні і з одягом експериментують менше за жінок. Дизайнерам, які створюють і виробляють чоловічий одяг ще складніше, складніше відповідно і заробляти гроші. Одним словом, це замкнене коло.
Усе залежить від готовності українських чоловіків експериментувати над собою — це світова тенденція. І якщо є гроші, достатньо консервативні чоловіки, які працюють на достатньо серйозних посадах, дозволяють собі одягти щось яскраве і достатньо нетрадиційне. Наприклад. дуже цікаві речі робить Саша Гапчук. З точки зору творчості, українські дизайнери можуть надати цікавий, не широкий погляд на чоловічу моду. Інша справа, чи готовий до цього український споживач.
Нагадаємо, що почався Тиждень моди з відкриття виставки, присвяченої 50-річчю італійській моді, а закінчили гала-показом модних італійських брендів. Сукні від Valentino, Gattioni, Lancetti, Ferrera, Brioni, Armani, Cavalli, Max Mara та багатьох інших всесвітньовідомих італійських дизайнерів українці мали можливість побачити на одному подіумі протягом 55 хвилин. Джакард з люрексом, плавні лінії сатину, ручне оздоблення акварелями тканини не залишили байдужим жодного з присутніх. Та все ж, не зважаючи на це, українські спеціалісти з гордістю можуть сказати, що українці жодним чином не поступаються своїм колегам з Італії. Навіть навпаки — колекції наших співвітчизників набагато яскравіші, свіжіші, сукні більш жіночніші та оригінальніші.
