Вулиця Миколи Ковальського в Острозі, кафедра історії його імені в Національному університеті «Острозька академія», грант, який планується вручати до дня народження великого науковця найкращим студентам-історикам, — це вдячність професору за понад 500 друкованих праць, заснування і становлення дніпропетровської наукової школи українського джерелознавства та легендарну ще за його життя наукову діяльність.
Тепер, через рік після того, як Микола Павлович пішов із життя, в Острозькій академії організовано наукові читання, присвячені професорові. Вшанувати пам’ять Миколи Ковальського зібралися його учні та послідовники, його донька та колеги з Дніпропетровщини. Відбулося урочисте відкриття погруддя професора, яке скульптор Сергій Чумаков подарував університету, а пізніше було відслужено молебень у Студентсько-викладацькому храмі Академії.
Як зазначив проректор з навчально-виховної та наукової роботи Національного університету «Острозька академія» професор Петро Кралюк, Микола Ковальський завжди залишатиметься шанованим в університеті, адже «його стараннями постала Острозька академія». Петро Кралюк підкреслив, що «далеко невипадково» Микола Павлович народився поблизу Дермані (рідного села Бориса Тена та Уласа Самчука), і саме «його молоді роки, проведені в Острозі, та місцева атмосфера зробили його такою людиною. На Дніпропетровщині Микола Ковальський намагався продовжити культурну традицію Волині». Колега Миколи Ковальського з Дніпропетровщини, професор Ірина Ковальова, також висловила захоплення його діяльністю, найкращим в якій вона назвала те, що «він ніколи не був людиною вузької теми, був досить наївним у життєвих переконаннях, але в науці — непохитним».
ДОВІДКА «Дня»
Микола Павлович Ковальський (19.03.1929 — 05.10.2006) — академік Міжнародної слов’янської академії наук, голова Острозького осередку Українського історичного товариства, керівник Острозького відділення Інституту археографії і джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України.
25 років життя присвятив роботі в Дніпропетровському університеті. У 1985 році став доктором історичних наук, професором кафедри історіографії та джерелознавства.
В Острозькій академії був головним редактором енциклопедичного видання «Острозька академія», книг «Етюди з історії Острога», «Острозькі просвітителі», автором фундаментальних праць з історії міста та Острозької слов’яно-греко-латинської академії.
