Ще кілька років тому школярі поспішали до школи з ранцями, повними книг, контурними картами й новими олівцями. Але сучасні діти мають нове шкільне приладдя. Тепер із ноутбуком під пахвою й «мишкою» в руках вони переступають поріг школи. «Головне для дитини — не відстати від життя, — вважає мама семирічного Андрійка Овчаренка. — Мій син із чотирьох років працює на комп’ютері, а з шести вже пише свої невеличкі програми. Щоправда, книжки читає рідко. Коли ми були дітьми, читали вдень і вночі, а тепер майже вся інформація — з інтернету. Музика, аудіокниги, навіть ігри в сина — і ті всі в комп’ютері».
КОМП’ЮТЕР ЯК ХВОРОБА
У наші дні комп’ютер став однією з соціальних хвороб суспільства, в тому числі серед першокласників. Ще років 10—15 тому діти вміли спілкуватися з книгою, а на уроках позакласного читання малюки, захлинаючись, розказували про прочитані оповідання. Сьогодні навіть першокласники активно долучилися до процесу інформатизації. Часом учням не потрібні ані книги, ані подруги, ані друзі, ані навіть батьки — все замінює комп’ютер. Людина стає знаковою системою, і це дзеркально відбивається на підростаючому поколінні.
Щоб зацікавити дітей навколишнім світом і відвернути їхню увагу від комп’ютерного друга, вчителі в школах проводять факультативи, направлені на розвиток інтелекту й мислення. Крім традиційних спецкурсів, уроків права й політології, в деяких учбових закладах вводять такі нові предмети, як українознавство, світ і людина, гуртки православ’я, країнознавства, вивчення зарубіжної літератури іноземними мовами й інші факультативи.
«Діти нового покоління, звичайно, дуже відрізняються від підростаючого покоління початку 1990-х років. Але, як і раніше, серед школярів є як сильні, так і слабкі учні, — розповіла «Дню» вчителька початкових класів Галина Стецюк. — Головною відмінністю сучасних дітей є їхня колосальна дошкільна підготовка. Якщо раніше діти приходили до школи практично з нульовими знаннями, то тепер до першого класу дуже багато хто вміє читати, рахувати й писати. Батьки в цьому плані стали більш турботливими й набагато більше уваги приділяють освіті своїх чад. Багато хто з них вважає, що комп’ютеризація — необхідна умова якісної освіти. Ми, педагоги, маємо свою думку щодо цього. З одного боку, сучасне суспільство не уявляє себе без обчислювальних машин, а з іншого, азам і навичкам комп’ютера варто навчатися не раніше 5—6 класу».
На думку фахівців, це пов’язано з зором: малюкам не рекомендується перебувати біля екранів більше ніж 25 хвилин на день, а це ж навіть менше, ніж тривалість уроку. По-друге, в початкових класах їм варто прищеплювати природні навички, а вже потім залучати комп’ютер — як для спрощення, так і ускладнення процесу навчання.
Багато шкіл мають комп’ютерні класи, а деякі приватні недержавні школи обладнані комп’ютерами в кожному кабінеті. Галина Іванівна вважає за краще, коли замість комп’ютерних тестів із лаконічними запитаннями дітям пропонуються опитування, круглі столи, письмові контрольні роботи.
«Жодний комп’ютер не виправить учня так, як це може зробити вчитель. І жодний комп’ютер не побачить, не відчує всіх недоліків й достоїнств школяра», — вважає вона.
КОМП’ЮТЕР ЯК ЧАСТИНА ПРОГРАМИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА
Директор Інституту передових технологій Олександр Барладін має щодо цього свою професійну думку.
«Цього року Кабінет Міністрів впроваджує програму інформатизації суспільства. Вона передбачає, що в 2007 році буде повністю закінчено комп’ютеризацію шкіл по Києву, а в 2008 р. — по всій Україні. Це одне з завдань програми «Школа майбутнього», в рамках якої планується й створення 100 нових шкіл, які будуть забезпечені новітніми технологіями, в тому числі й комп’ютерами, — розповів він «Дню». — Однак, із впровадженням цієї програми виникає питання підготовленості вчителів. Вона має бути на такому рівні, щоб викладачі могли адекватно її подавати, використовувати й оперувати нею. Оскільки ми вступаємо в добу інформаційного суспільства, ми повинні чітко орієнтуватися в просторі новітніх технологій.
За його даними, наразі в українські школи постачається близько 8 тисяч нових комп’ютерів, однак, якщо раніше до них додавалося програмне забезпечення, то тепер централізованої закупівлі немає. Тому замість інформатизації «ми маємо лише комп’ютеризацію, й не всі знають, що з цим робити»: мало не на кожній парті стоїть комп’ютер, але багато які учні й навіть учителі не знають, з якого боку до нього підійти.
«Необхідно організовувати курси підвищення кваліфікації й відводити час на вивчення комп’ютерів, треба створювати україномовне програмне забезпечення, яке служило б не тільки додатковою інформацією, а й наочним посібником, наприклад, до постатей, рослин і тварин, які вивчаються на уроках історії, біології, зоології», — вважає він.
На сьогоднішній день робота в цьому напрямку вже ведеться. Одним із перших кроків є створення Інститутом передових технологій нових географічних карт і атласів (карти з географії, нові контурні карти). Для українських шкіл такі посібники випускаються державною мовою, однак невеликий відсоток продукції буде запропонований учбовим закладам з іншими мовами навчання — для польських, румунських, англійських та інших шкіл. Треба пам’ятати й про те, що всі ці нововведення програми інформатизації передбачають забезпечення відповідними комп’ютерами.
КОМЕНТАР
Катерина ОВЧАРЕК, психолог:
— Знайомство школярів з азами комп’ютера можна починати з першого року навчання, однак, не перевищувати навантаження на малюків, чергуючи заняття на комп’ютері з іншими формами навчання. Усе добре, що в міру. Не можна допустити, щоб захоплення комп’ютером замінило дитині повноцінне життя в соціумі: спілкування з друзями, прогулянки на вулиці, читання. Комп’ютер хороший з метою оволодіння матеріалом, але іноді школярі зловживають його використанням як ігри й занурюються у «віртуальну реальність». У цьому випадку на допомогу повинен приходити вже навіть не психолог, а психотерапевт. Тому педагоги повинні контролювати кількість часу, яку дитина проводить за комп’ютером вдома й на уроках.
Останнім часом почала користуватися популярністю позиція соціальних педагогів, у завдання яких входить так званий патронаж сімей — вони з’ясовують, в яких умовах виховується дитина, скільки часу він проводить удома, з однолітками, на свіжому повітрі й за комп’ютером. У їхнє ж завдання входить коректування цього часу й спільне з батьками його дозування. Крім того, небезпека комп’ютера полягає в негативному впливі на фізичне здоров’я дітей: опромінювання й навантаження на зір не сприяє здоровому розвитку малюків. Однак, навіть дозуючи «уроки комп’ютерної азбуки», педагоги не повинні забувати, що для дитини дуже важливі й логічні вправи, які вони виконують під час звичайних математичних дій, а також уроки письма й каліграфії. Письмо ніколи не замінить друкування на клавіатурі, оскільки моторика руки прямо пов’язана з розумовою діяльністю. Тому, впроваджуючи одну новинку, важливо не забути про старі, перевірені методи, щоб, навчившися новому й залишивши в минулому колишні методи, система державної освіти потім не хапалася за голову в пошуках шляхів повернення до минулого.
