Свого часу брати Стругацькі описали ефект жука в мурашнику. Це, коли якісь розумні дядьки з чисто наукової цікавості сунули у мурашник жука та з величезною старанністю реєструють нюанси мурашиної психології. Мурашки перелякані, мурашки метушаться, життя готові віддати за родиму кучу... та невідомо їм, бідолагам, що жук злізе, кінець кінців, з мурашника та піде своєю дорогою, не заподіявши нікому ніякої шкоди. Але вони ж і додали: а що коли це не жук у мурашнику, а тхір у курнику?
Чергова, «домовлена», виборча кампанія добігає кінця. Але чомусь усе це більше нагадує тарганячі перегони. Постає у пам’яті генерал Чарнота з Яничаром... І чим закінчилось?
Схоже, що в наших перегонах кінця добігуть Блок Литвина, БЮТ, НУ-НС та Партія регіонів. Шанси КПУ балансують на межі «вильоту», а СПУ взагалі видаються примарними.
Український виборчий анабазис продовжується вже 16 років. Слід додати, що Швейків, будейовицький, скінчився значно раніше, хоча обидва ці анабазіси поєднує одне: наша влада, власне, як і бравий вояк Швейк, упевнено чимчикує у протилежному напрямку. Швейк — від Будейовиць, а влада — від народу.
Лінія розділу у самій владі проходить через власні амбіції та направленість бізнесових напрямків. Лінія розділу передвиборних кампаній партій та блоків проходить по лінії «ми — вони».
Спробуємо розглянути деякі вади передвиборної поведінки потенційних переможців виборчих перегонів крізь призму амбіцій та деяких аспектів бізнесу. Але будемо пам’ятати, що древні ще дуже давно говорили, якщо б геометричні аксіоми зачіпали інтереси людей, то вони, напевне, заперечувались.
ПАРТІЯ РЕГІОНІВ
На перший погляд, здається монолітною, але насправді є досить аморфною структурою. Це щось на зразок КПСС 1990 року: ззовні здається великою та потужною, а зсередини тримається тільки на амбіціях верхівки і поміркованому фінансуванні своїх структур. Та й створювалась вона певною частиною з колишніх членів колишньої партії.
«Месьє, жє не манж па сіс жур. Гебен мір зі бітте етвас копек ауф дем штюк брод...»
Сама назва партії є вкрай невдалою з огляду на прийняту Держдумою РФ поправку щодо входження територій до її складу та відомого сєвєродонецького міроприємства. Значно краще і точніше, з точки зору підтримки західних регіонів, було б: Українська партія регіонів або Партія українських регіонів.
Однак, слід визнати, що у цієї партії досить гнучкі позиції. Домовилась же вона з соціалістами та комуністами щодо створення коаліції!
Вовки залишилися цілими, а вівці ковтають чергову порцію політичної реклами.
Для регіоналів бізнесова справа попереду, а ідеологічні догми позаду. Власне, і їхні партнери доводять, здається, те ж саме.
За браком нових ідей, біло- голубі повторюють дії помаранчевих. На недоторканність — відповідають недоторканністю, на референдум відповідають референдумом, добре знаючи, що будь-яка зміна мовного статусу у майбутній Верховній Раді буде заблокована...
І щодо виплат з народження: кожній нормальній людині зрозуміло, що спочатку потрібно кардинально знищити безпритульність, а вже потім показувати фінансового пряника сім’ям.
Відмітимо також, що небезпечна гра з референдумом щодо російської мови може мати далекосяжні наслідки (не буде худа без добра): закладенням величезної протестної міни сповільненої дії, але це тема зовсім іншої статті.
НУ-НС
Закон один для всіх. Чомусь пригадується: закони святі, але виконавці лихі супостати. Тобто і закон начебто буде один, але виконувати його будуть по-різному. Що що, а це ми вже добре вивчили. Точніше — нас вивчили.
Лідери блоку начебто і молоді, але дії їхні старі...
У нормальній країні президент, не задоволений діями якогось міністра, дзвонить прем’єру. Вони виріщують це питання, а вже потім політологи вираховують, чому і за що міністри подали у відставку і з чим це може бути пов’язане. Тобто лідери країни домовляються, якщо владні функції розподілено. В нас усе навпаки. Президент спілкується з прем’єром щодо зняття міністрів через засоби масової інформації.
«Жалкоє зрєліщє. Душєраздірающєє зрєліщє...»
БЮТ
Керівництво блоку майже все робить дуже витончено. Але й ця витонченість усе ж таки має амбіційний та бізнесовий присмак.
Одна з небагатьох помилок — у завзятій непримиренності: мовляв, ні при яких умовах не будемо блокуватись з Регіонами.
Але ж спільно приймали закон про прем’єра... Тобто кращими були б заяви про можливе, при певних умовах, співробітництво. Що дуже добре використовує
БЛОК ЛИТВИНА
Лідер блоку дуже вдало грає на полі регіоналів, нашоукраїнців, соціалістів та комуністів. Настільки вдало, що його невеличкий блок за короткий час наблизився до прохідної частини. Поміркований. Розумний. Симпатичний, кінець кінцем. Але й правди нема де діти: сумлінно працював у адміністрації колишнього президента...
СПУ
Треба визнати — голова партії втратив довіру великої кількості виборців. І з кожним днем втрачає її більше і більше, гарячково чіпляючись за будь- які юридичні зачепки легітимності Верховної Ради. Це видно усім. І сумно від цього.
КПУ
Можливо, сучасних представників цієї партії доцільніше буде називати за абревіатурою: кпуїсти, бо до комуністичної ідеї вони мають дуже віддалене відношення.
Вони лякають нас і лякаються самі НАТО та СОТ... Але справжня комуністична партія (варто пригадати, як Ленін боровся з ренегатами та ревізіоністами) просто повинна рішуче відстоювати вступ України до СОТ та НАТО! Бо саме через активну участь у цих структурах можна реально втілювати мрію про світову комуністичну революцію; а точніше, на даному етапі суспільного розвитку, еволюцію... Наші же кпуїсти віддають перевагу «захисту» інтересів робочого класу у теплій Верховній Раді і лише в рамках колишнього СРСР...
Якось так виходить, що вони світлу ідею комунізму старанно ховають від народу у проіржавілій бляшанці великодержавного шовінізму.
Взагалі, лідер будь-якої партії не вічний. Ідея має значно довший вік.
Необхідна узгодженість дій. А її немає. Бізнесові гравці політичних перегонів побоюються «фактору Ходорковського», дія якого залежить від того, хто прийде до влади.
Щодо пріоритетів росіяни можуть не хвилюватися: як мінімум, пріорітет генпрокурорів-пустунів безперечно залишається за ними.
У 1753 році король Георг II об’явив «фелонією», тобто злодійством та важким злочином, постановку фальшивих вогнів та маяків, які збивали мореплавців з вірного шляху та заманювали кораблі на підводні скелі.
А скільки таких фальшивок «світить» виборцям зараз?
У шквалі взаємних звинувачень усі забувають, що працювати продуктивно у таких умовах просто неможливо.
Завдяки згвалтованої Конституції, зараз уся влада сконцентрована у підпанків. Коли пани чубляться, то підпанки владарюють на власний розсуд, не забуваючи перекладати відповідальність на панів. Достатньо згадати заяви територіальних керівників про непідкорення відповідним київским панам.
Шановні панове майбутні наші депутати! Нам усе рівно, звідки буде влада: з центру чи на місцях. Нам потрібна лише справедлива влада!
А зараз усюди, як і завжди: або в рило, або ручку пожалуйтє.
Можливо, треба заборонити політикам з’ясовувати стосунки, неначе на базарі, у медійних ефірах. Достатньо для них передач «Свобода слова». В усіх інших випадках політик повинен з’являтись на екрані тільки для нових, вагомих, впливових заяв.
А так доводиться робити висновок, що у телевізорах оселилися, вибачте, плітикани.
Навіть, хочеться заспівати щось на кшталт: «Плітикани на екрані... Як побачиш плітикана, бий його як таракана...» Звісно, у переносному сенсі: перемикнути канал. Хоча і там можна «нарватись» на чергового представника плетення плітиканини.
Може, хтось вигадає якийсь «телевізійний дуст»? Цензура в якості «політикциду», зрозуміло, не мається на увазі.
Багато говорять про молоду хвилю у політиці. Але без досвіду «старої гвардії» вони зроблять ті ж самі помилки, які робляться і зараз. Ігор Юхновський, Євген Марчук, Борис Олійник... Їх майже не чути, але саме їхній голос повинен зараз звучати. На жаль, молоді хухри мухричі від політики не переводяться, бо це дає можливість влаштовувати свої справи... І їх більшає і більшає...
А щодо багатьох передвиборних питань, не висвітлених у цій роботі, можна детальніше дізнатись з моєї книжки «Програмування на мові ДОВІР’Я». Дуже прошу не вважати за рекламну акцію: просто сам розмір твору значно більший за звичайну статтю. Тому зацікавлені можуть прочитати її в інтернеті.
Повертаючись до назви цієї статті, доводиться зазначати: в нас усе навпаки.
Жуків багато, копирсаються вони у верховнорадівській купі, а мурашник окремо від неї давно вже заспокоївся, про що свідчить економіка — вона навіть краще працює у часи перегонів, коли на роботу мурашника ніхто не звертає уваги.
