Цей клас не проіснував і до кінця навчального року. Не хочуть вчитися і самі юні роми, не виявляють інтересу до освіти дітей і їхні батьки. У циганському середовищі залишаються ті ж самі життєві пріоритети: для хлопчиків — вигідно одружитися, для дівчаток — гарно вийти заміж. Під успішністю життя розуміється матеріальне багатство, якого — і цьому є маса прикладів — роми досягають й без ніякої освіти.
У класі для юних циган, який запровадили у Луцькій школі №16 (у мікрорайоні їхнього компактного проживання), були створені просто тепличні умови. Кожному з новоявлених учнів (адже переважна більшість циганських дітей взагалі у школах не навчалася) було виділено по три з половиною тисячі гривень на одяг, а на харчування у школі — по 8,5 гривні на день, тобто у кілька разів більше, ніж на учня нециганської національності. Проте учні-роми розбіглися з школи, не дочекавшись й останнього дзвоника. Директор школи Василь Троцький не приховує, що вони і не пробували співіснувати з учнями-нециганами, а тому конфлікти швидко перевищили межу загального терпіння. Учні-роми поводили себе не надто приязно по відношенню до ровесників, а коли масово почали хворіти на гепатит А діти з мікрорайону школи, котрий, як з’ясували, пішов саме з циганської оселі, кілька батьків забрали своїх дітей зі школи, де навчаються роми.
На думку голови Волинського благодійного фонду «Терне», віце-президента конгресу ромів України Тетяни Логвінюк, котра була одним з ініціаторів навчання для юних ромів, для того, аби бути повноправними членами українського суспільства, цигани все ж повинні навчатися. Тому, на її думку, треба створювати не один клас (навіть з такими райськими умовами), а цілий навчально-виховний комплекс для ромів Волині. Ця ідея давно пролонгується на різних рівнях в області, проте загалом не дуже сприймається, бо, мовляв, під прикриттям освіти для циган (які все-одно вчитися не будуть!) їхні підприємливі співплемінники вестимуть власний бізнес. Та швидше за все ідея освіти для дітей має оволодіти насамперед широкими циганськими масами. Якщо батьки бачитимуть у тому для дітей сенс, вони самі приведуть їх до школи.
