Сьогодні гостем рубрики «Україна у світі» є Надзвичайний і Повноважний Посол України у Федеративній Республіці Бразилія Володимир Лакомов. Український дипломат працює в латиноамериканській країні з червня 2007 року. Він володіє англійською та португальською мовою — офіційною мовою Бразилії. Ми запропонували йому, як іншим українським дипломатам, акредитованим у зарубіжних країнах, дати відповідь на п’ять запитань. 1. У чому полягає цінність чи важливість Бразилії для України?
2. Які інтереси має Україна в Бразилії і чи вдається їх відстоювати?
3. Як розвиваються економічні та торгові відносини України з Бразилією? Наскільки активно український бізнес діє в цій країні і чи потрібна для його просування державна чи законодавча підтримка, а можливо і самого вищого керівництва?
4. Чим цікавою може бути Бразилія для українських громадян чи туристів?
5. Як в Бразилії відносяться до України та українців?
Якою бразильці бачать нашу країну?
1. Бразилія — найбільша країна не тільки Латинської Америки, а й всієї Південної півкулі. Економіка Бразилії з обсягом ВВП більш, ніж один трл. доларів входить в десятку світових лідерів. Бразилія сьогодні — це держава з передовими технологіями у багатьох галузях, перш за все у сфері виробництва відновлених джерел енергії, це країна високих досягнень у культурі та спорті, відомих у всьому світі письменників Жорже Амаду і Пауло Коельо, архітектора Оскара Німейєра, музикантів Віло Лобоса та Антоніо Жобіма, «короля футболу» Пеле. Останнім часом стрімко зростає роль Бразилії і в міжнародній політиці, її голос звучить вагомо з трибуни ООН, у рамках Світової організації торгівлі, інших міжнародних організацій, відчутним є її внесок у розв’язання регіональних конфліктів, вирішення актуальних проблем, що стоять перед людством.
Бразилія для України є, перш за все, надійним та перспективним партнером на теренах економічного, науково-технічного, гуманітарного співробітництва. Це підтверджується постійним зростанням двосторонньої торгівлі, успішним розвитком спільних проектів у науково-технічній та промисловій галузях, активізацією співробітництва в галузі культури, спорту, охорони здоров’я.
Зараз вже важко уявити наші футбольні клуби без бразильських гравців, наше телебачення без бразильських серіалів, міжнародні музикальні фестивалі без бразильських виконавців. Слід зазначити, що й в Бразилії після останнього Чемпіонату світу стали з повагою ставитися до нашого футболу, а справжнім відкриттям останніх Панамериканських ігор, що проходили у липні 2007 року в м.Ріо- де Жанейро, стала збірнаБразилії з гімнастики, яку привів до численних перемог її український тренер Олег Остапенко.
2. Україна і Бразилія мають, як говорять фахівці, досить комплементарні (тобто, такі, що взаємно доповнюються) структури господарських комплексів. Наша машинобудівна промисловість, а саме ті галузі, які виробляють продукцію для енергетики, гірничодобувної та нафтогазової промисловості, знаходять ринки збуту та партнерів в Бразилії, де відчувається значна потреба у такому обладнанні для освоєння колосальних природних багатств та ресурсів. Українські літаки «Антонов», особливо останні моделі, добре підходять до специфічних умов експлуатації в Бразилії. Україна постачає на бразильський ринок також значну кількість базових товарів: метал, труби, добрива, хімічні продукти, і в свою чергу закуповує там каву, м’ясо, тропічні фрукти, а також сировину для алюмінієвої промисловості. Як і всюди у світі, нашим підприємцям доводиться стикатися в Бразилії із конкуренцією, зростаючою з кожним днем. Про те, чи вдається нам відстоювати інтереси українських підприємців, свідчить зростання обсягу взаємної торгівлі, передусім українського експорту в Бразилію, кількості довготермінових спільних проектів, інтенсивності політичних та ділових контактів між нашими країнами.
3. Про значне зростання в цьому році обсягу українсько-бразильської торгівлі свідчать дані Державного комітету статистики України: за 5 місяців 2007 року двосторонній товарообіг збільшився до $246,2 млн. (в 1,8 рази у порівнянні з аналогічним періодом минулого року).
У цьому контексті для активізації двосторонньої співпраці важливе значення має проведення Третього засідання Спільної українсько-бразильської міжурядової комісії (СМК) з питань торговельно-економічного співробітництва в Києві (попередньо запланованого на жовтень цього року), яке має проаналізувати стан двостороннього співробітництва в торговельно-економічній галузі та визначити подальші його перспективи.
Серед пріоритетних напрямів наших відносин слід відзначити двосторонній проект у космічній сфері, який дозволить у недалекому майбутньому розпочати комерційні запуски супутників із бразильського пускового центру «Алькантара» за допомогою української ракети-носія «Циклон 4». Реалізація цього проекту має стратегічне значення для обох країн, оскільки, об’єднавши зусилля, і Україна, і Бразилія отримають можливість підтвердити свій статус держав, що володіють передовими технологіями, а також вийти на перспективний ринок космічних послуг.
Найближчим часом очікується початок практичної роботи зі створення інфраструктури майбутнього пускового центру на космодромі «Алкантара». Є всі сподівання, що буде забезпечене повне виконання наміченого плану робіт, і на орбіту своєчасно буде виведено бразильський геостаціонарний супутник, що забезпечуватиме безпеку авіаційних польотів, послуги у сфері зв’язку, проведення метеорологічних досліджень тощо. Надалі спільне підприємство планує здійснювати комерційні запуски ракет і супутників, прибутки від яких будуть порівну ділитися між двома країнами. Передбачається, що протягом найближчих 10 років підприємство отримає багатомільярдні портфелі замовлень.
Ще одним важливим українсько- бразильським проектом у сфері високих технологій є співробітництво між фармацевтичним підприємством ДАТ «Індар» (м. Київ) та бразильською державною фармакологічною компанією «Фіокрус» (м.Ріо-де-Жанейро) в рамках створення спільного підприємства з налагодження випуску в Бразилії інсуліну за українськими технологіями на основі відповідної угоди, підписаної 21 червня 2006 р. Практичні роботи зі спорудження підприємства з виробництва інсулінів у Бразилії мають розпочатися в IV кварталі 2007 року.
Можна сказати без перебільшення, що визначальне значення для успішної диверсифікації джерел енергозабезпечення і для всієї енергетичної безпеки України стане налагодження дієвого співробітництва з Бразилією в галузі виробництва та використання біопалива, особливо в контексті виконання Програми розвитку виробництва дизельного біопалива на 2007— 2010 роки, затвердженої Кабінетом Міністрів України у грудні 2006 року, оскільки Бразилія є одним зі світових лідерів у цій сфері й готова надати українській стороні необхідне сприяння та підтримку.
Бразилія активно підтримує прагнення України щодо вступу до Світової організації торгівлі, і ще 15 грудня 2003 р. у Женеві обидві країни підписали двосторонній протокол про взаємний доступ на ринки товарів і послуг. Починаючи з 23 березня 2007 р., після прийняття урядом ФРБ відповідного рішення, Україна у двосторонніх відносинах із Бразилією отримала статус країни з ринковою економікою щодо застосування антидемпінгових процедур та компенсаційних заходів.
Як свідчить світова практика, для забезпечення невпинного зростання зовнішньої торгівлі, експансії національних виробників на закордонних ринках необхідна послідовна робота з боку уряду та законодавчого органу. У конкретному плані, в Україні нагальними питаннями підтримки просування українського бізнесу є:
— створення ефективного урядового органу з підтримки діяльності українських експортерів та інвесторів за кордоном, у першу чергу в країнах т.зв. «третього світу». Основним завданням такої структури могла б стати конкретна допомога українським підприємствам-виробникам високотехнологічної продукції, які реалізують проекти в зазначених країнах (кредитно-фінансова підтримка, прискорення розробки та прийняття необхідних законодавчих актів, координація роботи по захисту інтересів вітчизняних підприємств через дипломатичні представництва України та ТЕМи);
— надання технічної допомоги як ефективного знаряддя для просування національних інтересів, перш за все, в сфері економічного співробітництва. Окрім значного політичного ефекту для іміджу України від набуття нею статусу країни-донора, важливим в цьому плані є створення сприятливих умов для входження українських підприємств на місцеві ринки високотехнологічної продукції. Великий потенціал у цьому плані має новостворене Українське агентство міжнародного розвитку, започаткування роботи якого очікують в багатьох країнах світу.
4. Бразилія, країна федеративного устрою, природних, економічних, культурних та соціальних контрастів, не може не притягувати до себе уваги людей, які б хотіли пізнати щось нове, побувати в тих місцях, про які багато чули і хотіли би побачити.
Думаю, що назва країни Бразилія у більшості з наших співвітчизників асоціюється з Амазонією, мавпами, тропічним кліматом, бразильськими серіалами, феєричними карнавалами, невимовної краси водоспадами, вічним літом. Це не зовсім так. Візьмемо до уваги хоча б клімат. Він, дійсно, на більшості території тропічний і субтропічний, але на південному сході країни, території, що дорівнює за величиною приблизно трьом Українам, узимку (в Україні в цей час літо) нічна температура повітря знижується до 0—8 0 С, а денна тримається в межах 15—22 0 С. До того ж, ураховуючи, що в країні не існує системи центрального опалення, то навіть нам, європейцям, це таки добре дошкуляє. На півдні країни трапляються навіть дні із заморозками, невеликим снігом та ожеледицею.
Дуже відмінний клімат на території центрального плато, де в середині 60 років була збудована столиця країни, місто Бразиліа. У цій місцевості є такий період, що називається «сека», коли протягом 5 місяців (приблизно з травня по жовтень) абсолютно немає дощів, а вологість падає до 11 %, і це при тому, що на відсутність дощів в сусідніх штатах скаржитися не доводиться.
Значні відмінності спостерігаються також між регіонами та штатами щодо культурних і етнічних характеристик населення. У той час, як на півночі та північному сході країни проживають типово латиноамериканські представники, в південних штатах таких, як Парана, Санта-Катаріна, Ріо-Гранде-ду-Сул, населені вихідцями з Європи (італійцями, німцями, іспанцями, українцями, поляками), які до цього часу продовжують зберігати свої національні особливості як в архітектурі будівель, кухні, фольклорі, так і у ставленні до політичного життя країни. Сьогодні можна говорити про 400 тисяч бразильців, які мають українське коріння.
Безумовно, на першому місці у згуртуванні нації стоїть спорт, який об’єднує вболівальників усіх різновидів — багатих і бідних, білих і чорних. Звичайно, тут не можна обійти короля спорту — футбол. Так, під час проведення футбольних чемпіонатів, зазвичай запруджені вулиці просто вимирають. Тут усі — від президента до двірника добре «купають м’яча». Як відомо, Бразилію визначено місцем проведення чергового Чемпіонату світу з футболу 2014 року.
Необхідно також відзначити, що Бразилія — демократична країна зі значним досвідом боротьби політичних партій і профспілок за свої права, яка протягом всієї своєї історії не знала революцій, великих війн чи значних соціальних заворушень. Політичні процеси тут протікають у спокійному еволюційному руслі, що слугує підґрунтям сталому поступальному розвитку країни.
5. Якщо в перші роки після здобуття незалежності, більшість бразильців «відкривали» для себе Україну, то тепер ставлення до нашої країни змінилось. Пересічний бразилець знає про Україну чимало. Перш за все, для бразильців Україна — демократична європейська держава з самобутньою культурою та з достойним, за бразильськими мірками, рівнем розвитку футболу. Бразильські підприємці досить добре ознайомлені з економічним потенціалом нашої держави, про що свідчить зростання обсягів торговельно-економічного співробітництва.
Багато зробили для зближення обох народів наші співвітчизники, які, емігрувавши в різні часи до Бразилії, внесли помітний вклад у формування бразильської нації.
Як свідчить статистика, перші невеликі групи українців прибули до Бразилії у 1872—1884 роках. Масовий приїзд «наших людей», як тут себе називають самі українці, припадає на 1895—1907 роки, коли за австрійськими паспортами зі Східної Галичини i Буковини прибуло близько 9 тисяч сімей. У 1910—1914 роках, коли Уряд Бразилії розгорнув кампанію із залучення іноземців на будівництво залізниць, до Бразилії прибуло ще близько 20 тисяч українців. Після Першої світової війни і до 1951 року дісталися Бразилії ще близько 16 тисяч осіб.
Більшість етнічних українців проживає у сільській місцевості, частина працює на промислових підприємствах, закладах торгівлі, приватних організаціях, муніципальних та державних установах.
Серед відомих бразильських підприємців українського походження варто згадати імена підприємців Роберто і Руі Деметерків, Олександра Швеця, Ярослава Гребінника, Жозе Вельгаса, Павла Ногаса, Сержіо Мацюри, Рожеріо Бербере, лікарів Аффонсо Антонюка, Богдана Кобилянського, Романа Сисака, економіста Сержіо Мартинця, юристів Жуліо Сторожа, Тараса Савицького, братів Ярем, Карлоса Полуда, а також Маріана Чайківського та Юрія Рибки, які сьогодні є Почесними консулами України в своїх регіонах.
У галузі культури та літератури українство Бразилії представлено творчістю відомої поетеси Олени Колодій, поетеси і перекладача Віри Селянської-Вовк, істориків Оксани Борушенко, Павла Горбатюка, лінгвістів Мігеля Вовка та Володимира Кульчицького.
З перших років перебування на бразильській землі українці активно працювали над створенням громадських організацій. Першою такою організацією було товариство «Просвіта», члени якої відкривали свої школи, бібліотеки, створювали гуртки художньої самодіяльності тощо.
Українські релігійні громади Бразилії об’єднуються навколо 24 парафій (понад 200 храмів) УКЦ та 16 парафій Української автокефальної православної церкви (УКПЦ). Існують також громадські організації та клуби.
Головним координуючим органом громадських організацій та як представницький орган при Світовому Конгресі Українців виступає Українсько-бразильська центральна репрезентація (УБЦР), створена у 1985 р. До складу УБЦР входять: Українське товариство Бразилії, ТПУК, Товариство «Соборність» (м.Сан-Паулу) та Асоціація українсько-бразильської молоді. Голова УБЦР обирається на два роки загальними зборами. З 2003 р. цю посаду обіймає бразилець українського походження Віторіо Соротюк.
Звичайно, говорячи про українську громаду Бразилії, не можна обійти ситуацію, що склалася з українською мовою. На сьогодні в громаді мало залишається тих, хто приїхав з України і володіє сучасною українською мовою в повному обсязі, хоча в Бразилії існують умови для вивчення української мови. У деяких регіонах Бразилії, зокрема у штаті Парана, в українському середовищі збереглися діалекти та говірки української мови, які вже не знайдеш в сучасній Україні.
У якійсь мірі вирішенню цієї проблеми сприятиме надання бразильським студентам державних стипендій у вищих навчальних закладах України, розпочате у 2006 році. Посольство докладає зусиль до укладення міжурядової угоди між Україною та Бразилією про взаємне визнання дипломів.
Бразильські українці беруть активну участь у громадських та культурних організаціях, у здійсненні заходів з нагоди державних свят, пам’ятних дат, а також в реалізації державних програм України. Зокрема, у квітні 2007 року законодавча асамблея штату Парана, за ініціативою та активною участю депутата Ф.Лукаса і лідерів громади, ухвалила рішення, в якому Голодомор 1932—1933 рр. визнається актом геноциду української нації.
Таким чином, чисельна українська діаспора Бразилії, яка своєю багаторічною діяльністю завжди сприяла формуванню позитивного іміджу нашої нації на Південноамериканському материку, і сьогодні залишається важливим чинником успішного розвитку двосторонніх відносин між двома країнами, залучаючи до цього свій інтелектуальний потенціал для налагодження і зміцнення політичного, економічного, культурного співробітництва між двома країнами.
